Буфер — це суміш мінеральних, неорганічних та органічних компонентів, які впливають на кислотно-лужний баланс у рубці. Ферментація корму відбувається за участю бактерій, найпростіших і грибів. У дорослої корови 1 мл рубцевої рідини містить приблизно 60 млрд бактерій різних видів, які виконують різні функції.
Найважливішими є целюлозолітичні та геміцелюлозолітичні бактерії. Ферменти, які вони продукують, забезпечують розщеплення так званого лігнінцелюлозного комплексу, що міститься в клітинних стінках грубого корму.
Іншу групу становлять протеолітичні бактерії, які розщеплюють білки на аміак та жирні кислоти. Залежно від субстрату та функцій також виділяють амілолітичні бактерії, що розщеплюють крохмаль, ліполітичні, що розщеплюють жири тощо.
Ацидоз — це стан надмірної кислотності рубцевої рідини, спричинений згодовуванням значної кількості легкоферментованих вуглеводів. Він виникає, коли pH рубця знижується нижче 5,5, натомість нормальний рівень становить 6,5–6,8.
Зниження pH має два основні наслідки:
• атонію рубця, зниження апетиту та продуктивності корів;
• зміну мікрофлори рубця внаслідок підвищення кислотності.
Основні симптоми ацидозу — втрата апетиту, зниження надоїв і вмісту жиру в молоці, втрата маси тіла, ламініт, діарея, рідкі випорожнення з бульбашками газу.
Профілактика ацидозу рубця
Для запобігання ацидозу рубця ефективними є такі заходи:
• розподіл концентрованого корму на кілька порцій (до 3 кг за одну годівлю);
• використання загальнозмішаного раціону (ЗЗР);
• уникнення надмірного подрібнення корму;
• контроль споживання корму, особливо за високого вмісту концентратів у раціоні;
• контроль сепарації корму на кормовому столі.
Для профілактики ацидозу рубця в годівлі корів застосовують буферні добавки, дія яких спрямована на зниження кислотності вмісту рубця. До них зазвичай відносять бікарбонат натрію, оксид магнію, живі дріжджові клітини Saccharomyces cerevisiae та кормову глину.
Водночас слід розрізняти справжні буфери — речовини, здатні підтримувати рН рубця на відповідному рівні. Одним із найпоширеніших таких буферів є бікарбонат натрію, або харчова сода.
Ефект від одноразового застосування соди може бути мінімальним, оскільки вона швидко нейтралізується шлунковим соком і виводиться з рубця протягом однієї години після споживання, натомість максимальне утворення кислот у рубці може спостерігатися через 4–6 год. Ефективність соди значно підвищиться, якщо вона буде у вільному доступі в годівниці: тварини споживатимуть її порціями, що забезпечить рівномірніше надходження буферної речовини.
До групи кормових нейтралізаторів належать гідроксид магнію та карбонати калію. Ці речовини не є буферами в класичному розумінні: вони нейтралізують кислоти рубця, тому їх відносять до нейтралізаторів або розкислювачів. Буфери відрізняються від розкислювачів тим, що підтримують рН середовища в певному діапазоні, а розкислювачі підвищують рН залежно від їх концентрації в середовищі.
Існує три джерела буферних речовин: слина, корми та кормові добавки. Головним є слина, яка містить близько 125 мЕкв/л гідрокарбонату та має рН близько 8,4. Корми також мають буферні властивості, однак їх роль у підтриманні кислотно-лужного балансу рубця є менш значною. Частка кормових добавок у раціоні жуйних тварин невелика, проте вони відіграють важливу регуляторну роль, компенсуючи дефіцит буферних речовин, який може виникати через недостатню секрецію слини.
У корів утворюється від 10 до 32 л слини на 1 кг сухої речовини раціону. Під час перетравлення грубих кормів виробляється більше слини, ніж за споживання концентратів.
Якщо припустити, що корова за добу споживає в середньому 20 кг сухої речовини, то за нормальної секреції слини за добу в рубець надходить близько 3000 г бікарбонату та близько 1000 г гідрофосфату натрію. Ці дві речовини становлять основу буферної системи рубця. Вміст магнію в слині невисокий, тому в складі природних буферних систем він відіграє незначну роль.
Слина виділяється поступово й відносно рівномірно під час споживання корму та його пережовування. Таким чином, бікарбонат і гідрофосфат натрію є важливими буферними речовинами ендогенного походження.
Серед кормів найбільший стабілізаційний вплив на рН рубця мають бобові культури, тому за їх високої частки в раціоні вияви ацидозу трапляються значно рідше. Загальна буферна місткість кормів зростає зі збільшенням у них вмісту калію.
Основні ефекти застосування буфера:
• підтримує стабільне середовище в рубці, сприяючи кращій перетравності корму та стабільній продуктивності тварин;
• сприяє профілактиці та корекції субклінічного рубцевого ацидозу (SARA) — однієї з основних форм рубцевої дисфункції, що спостерігається у корів, які споживають раціони з високим умістом легкозброджуваних вуглеводів і низьким умістом клітковини;
• є джерелом мінеральних компонентів у раціоні;
• допомагає оптимізувати раціон за собівартістю та нормою введення кормової добавки.
Який буфер обрати
У процесі розщеплення вуглеводів у рубці утворюються різні типи органічних кислот: молочна, оцтова, пропіонова, масляна. Найагресивнішою серед них є молочна кислота, яка є основним закислювачем рубця і проти якої безпосередньо спрямована дія буфера. Однак буфери мають різний склад. То який обрати?
Про бікарбонат натрію вже йшлося вище. Оксид магнію, який також входить до складу буферних добавок, через низьку розчинність діє повільніше й довше зберігає нейтралізувальну здатність у рубці. Він нейтралізує кислоти мірою підвищення їх концентрації. Під час його використання важливо враховувати показник розчинності.
Дріжджова культура у складі буферного продукту, потрапляючи в рубець, активно споживає кисень у процесі життєдіяльності. Оскільки корисна мікрофлора рубця переважно анаеробна, дріжджі сприяють створенню оптимальних умов для розвитку рубцевих бактерій.
У практиці сучасного тваринництва важливу роль відіграє додаткове введення мінеральних компонентів до раціону. Серед них особливої уваги заслуговують продукти на основі природних глинистих мінералів завдяки їх доступності та функціональним властивостям. До кормових глин належить широка група алюмосилікатів. Вони збагачені солями лужних і лужноземельних металів, а також містять різні макро- та мікроелементів, зокрема Cu, Zn, Mn, Co, Ag, Ca, Mg, Cr, I, Fe тощо. Завдяки адсорбційним властивостям кормові глини здатні зв’язувати різні речовини у травному тракті та впливати на перебіг травних процесів.
Добавки на основі кормових глин виконують також низку інших функцій. Зокрема, вони можуть забезпечувати буферний ефект, сприяти підтриманню стабільного pH рубця під час ферментації крохмалю та знижувати концентрацію аміаку. Це, своєю чергою, може сприяти ефективнішому використанню поживних речовин корму та мікробного білка в тонкому кишківнику.
На початку статті було названо низку чинників, які спричиняють ацидоз та зумовлюють потребу у використанні буферних добавок. Водночас слід враховувати, що розвиток ацидозу та його вияви можуть бути неоднакові впродовж доби. Зазвичай це пов’язано з тим, що не всі особливості годівлі та утримання тварин враховано належним чином.
Технічні спеціалісти нашого RnD-відділу провели низку досліджень, щоб відібрати якісну сировину з високою буферною ємністю, та на її основі розробили продукт Vitamix Rumen Life+ferment. Це суміш мінеральних компонентів, зокрема кормової глини, та інших сполук з високою буферною здатністю, доповнена живими дріжджами Saccharomyces cerevisiae та ферментом.
Продукт застосовують для профілактики та корекції ацидозу у ВРХ дозою 0,08–0,15 кг на голову на добу. Під час застосування Vitamix Rumen Life+ferment спостерігають збільшення споживання сухої речовини, вмісту жиру в молоці та добових надоїв. Також можливе зменшення виявів кульгавості та поліпшення загального стану тварин.
The Ukrainian Farmer
