Питання проблемної заборгованості в агрогалузі останні роки стає все актуальнішим і є серйозною проблемою, що може мати негативні наслідки для всього агропромислового комплексу та економіки країни загалом. Заборгованість виникає внаслідок різних причин, таких як блокування кордонів, ускладнений експорт, постійні обстріли та руйнування, коливання цін на сільськогосподарську продукцію, а подекуди й елементарна непорядність контрагента.
Аби визначити стратегію роботи з такою заборгованістю, насамперед потрібно провести Due Diligence боржника. Для початку на допомогу приходять відкриті реєстри, за допомогою яких ми можемо встановити:
• наявність у боржника нерухомого майна та його обтяжень;
• участь боржника в інших юридичних особах (корпоративні права та цінні папери);
• наявність у боржника транспортних засобів;
• наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень судових справ:
– про стягнення грошових коштів або майна з боржника,
– судових рішень, винесених у межах кримінальних проваджень;
• наявність виконавчих проваджень щодо боржника;
• наявність у боржника значного податкового боргу.
Це прямі показники, що дадуть нам загальне розуміння, як усе погано та чи є в нас взагалі перспективи отримати грошові кошти у разі судових спорів і подальшого виконання судових рішень.
Однак, навіть коли в реєстрах відсутні численні судові спори про стягнення заборгованості й боржника не внесено до реєстру боржників, є показники, які можуть свідчити про те, що наш контрагент збирається уникнути виконання зобов’язань, а саме:
• зміни в майновому стані боржника (продаж майна);
• поява нових обтяжень (застав, іпотек), пов’язаність заставодержателей, іпотекодержателей із боржником, а також між собою;
• зміни у корпоративній структурі боржника (зокрема, передання корпоративних прав на компанію-нерезидента, зміна керівництва компанії);
• поява так званих «підприємств-клонів» (підприємств з ідентичною діяльністю та майже тотожним найменуванням, на які зазвичай і переходить майно боржника).
За результатом Due Diligence боржника роблять висновки щодо перспектив погашення заборгованості та стратегії подальших дій, зокрема щодо доцільності:
• проведення переговорів щодо реструктуризації (відтермінування);
• звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості;
• порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Реструктуризація
За загальним правилом реструктуризація можлива або шляхом погашення заборгованості частинами, або ж відстрочення кінцевої дати виконання зобов’язання (якщо заборгованість буде погашено одним платежем).
З урахуванням розміру забезпечення варто визначити можливі варіанти забезпечення виконання зобов’язання, адже наш контрагент уже допустив прострочення і нам потрібні додаткові гарантії.
У цьому разі ми можемо використовувати різні механізми, такі як застава (транспортних засобів, товарів в обороті, корпоративних прав та інше) або іпотека, особиста порука засновників чи інших пов’язаних осіб, аграрна розписка (товарна чи фінансова) тощо.
У будь-якому з описаних вище варіантів важливо правильно оцінити:
• правдиву ринкову вартість конкретного предмета забезпечення, попит на відповідний товар, строки його реалізації;
• вартість, строки, складність процедур стягнення боргу;
• можливість фактичного стягнення предмета за позасудовими процедурами (стягнення на підставі договору, виконавчого напису нотаріуса тощо);
• вимоги інших кредиторів на предмети забезпечення;
• платоспроможність поручителів і їх волю до добровільного виконання.
Дуже важливо зазначити, що реструктуризація заборгованості нерезидента (перед нерезидентом) можлива тільки в межах граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (180/90 днів залежно від товару). Чинне законодавство не передбачає можливості подовження граничних строків валютних розрахунків на підставі змін до контрактів про подовження строків на поставку товару чи подовження строків оплати за товар. Такими діями сторони можуть вплинути на застосування санкцій за ЗЕДдоговорами, але не можуть вплинути на граничні строки розрахунків.
Таким чином, шляхом уникнення відповідальності за порушення граничних строків розрахунків є тільки звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. У цьому разі необхідно враховувати, що судові спори в іноземних юрисдикціях є доволі не дешевими. Тому, якщо у вас відсутні конфлікти з контрагентом і є можливість домовитись, доцільним є укладення додаткової угоди до ЗЕД і зміна суду на національний суд України. Це дозволить мінімізувати судові витрати.
Окремо варто звернути увагу на те, що внутрішніми положеннями на банки покладено обов’язок передати інформацію про заборгованість резидента, якщо протягом шести місяців із дати ухвалення судом позовної заяви до банку не буде надано судового рішення. Таким чином, навіть якщо ви вчасно звернетесь до суду з позовом, але протягом шести місяців не надасте відповідного рішення суду про стягнення заборгованості, існує висока ймовірність, що штрафні санкції вам усе ж таки можуть бути нараховані. Хороша новина полягає в тому, що вони можуть бути скасовані в судовому порядку.
Стягнення заборгованості в судовому порядку
Коли лояльність боржника не є важливою і ми не маємо на меті співпрацювати й далі, а аналіз його діяльності та фінансового стану свідчать про високу ймовірність невиконання реструктуризаційних умов, доцільно застосовувати такий напрям роботи з проблемною заборгованістю, як стягнення.
Стягнення заборгованості може забезпечити досягнення бажаного фінансового результату, повного або часткового погашення заборгованості тільки за наявності у боржника реальних активів або предметів забезпечення, за кошти яких можна хоча б частково погасити відповідну заборгованість.
Водночас сучасна практика свідчить, що звичні методи стягнення проблемної заборгованості шляхом звернення до суду є не досить ефективними, бо розгляд подібних справ потребує значно більше часу, ніж це визначено процесуальним законодавством.
Однак суд нам може прийти на допомогу, якщо ми в процесі аналізу виявили, що після виникнення заборгованості боржник відчужив активи, якими можна було б задовольнити вимоги кредиторів. Іншими словами, ми в судовому порядку доводимо фраудаторність таких угод і повертаємо майно у власність боржника.
Критерії фраудаторності:
• відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;
• відчуження майна боржником після пред’явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і винятки із цього правила, головне — довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);
• майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виняток, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);
• майно відчужено на користь пов’язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);
• після відчуження майна в боржника відсутнє інше майно, яким він може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредитором.
Підсумовуючи наведене вище, зазначимо, що ефективне стягнення проблемної заборгованості вимагає комплексного підходу, який складається з реструктуризації боргу, використання різних видів забезпечення виконання зобов’язань, ретельного аналізу боржника та визнання фраудаторних правочинів недійсними. Кожен із цих заходів має свої переваги та недоліки, і їх вибір залежить від конкретних обставин справи та фінансового стану боржника.
The Ukrainian Farmer
