Агромаркет

Присмерк Родючого півмісяця

Присмерк Родючого півмісяця

Якщо не дбати про збереження родючості земель, наша країна може назавжди втратити свої природні багатства. Так свого часу сталося з країнами Родючого півмісяця.

  

Обвал гривні яскраво продемонстрував антинаціональність курсу на згортання вітчизняного сільгоспмашинобудування, виробництва мінеральних добрив, ЗЗР, ставку на імпорт насіння зарубіжної селекції. За таких умов важко підтримувати врожайність на належному рівні, тож виробники більше піклуються про виживання бізнесу, ніж про дотримання технологій.

 

Нині Україна є аграрною державою. Однак, якщо в сільське господарство не інвестувати, не дбати належним чином про збереження родючості земель, наша країна може назавжди втратити свої природні багатства. Такі приклади в історії людства вже були. Один із найяскравіших — історія регіону під назвою Родючий півмісяць, до якого входила Месопотамія та долина Нилу. Сьогодні там пустелі й напівпустелі з вкрай засоленими ґрунтами.

 

Цивілізація = землеробство

 

В якому б контексті читач не зустрів слово цивілізація, треба розуміти, що зародження її почалося 10 тис. років тому з виробництва продовольства, а якщо бути точнішим, то з вирощування пшениці, ячменю й кукурудзи. Сьогодні ці культури активно вирощують аграрії України.

 

Виробництво продовольства підтримує існування й розвиток цивілізації в наші дні. Людські суспільства виникли завдяки нашим далеким предкам, що почали сіяти дикі форми пшениці та ячменю й окультурювати кукурудзу. Перехід від кочового способу життя, прожитку за рахунок збирання й полювання до осілості почався там, де почали культивувати пшеницю та ячмінь. 

 

 

Рис. 1. Проникнення людини з Африки на інші материки й умови її існування

 

Розселення людей

 

До проникнення на острів Ява (1,7 млн років тому) людина мешкала тільки в Африці, а на інших материках не було ані душі. Годувалася полюванням і збиранням. Зі знарядь мала лише палицю й камінь. Транспорт — людські плечі. Можливість народжувати дітей була не частіша, ніж з інтервалом у 4–5 років: оскільки мати могла нести на руках тільки одне дитя, то попередня дитина повинна була вже впевнено бігти в темпі руху дорослих від одного місця полювання й збирання на інше. На той час середня тривалість життя становила не більше як 16–17 років. На всіх материках (виключаючи Антарктиду) буяла рослинність. Сьогодні у це важко повірити, але в ті часи в Америці за повної відсутності людей паслися стада слонів і коней, на яких полювали леви й гепарди.

 

Мільйон років тому почалося повільне проникнення людини на Азіатський континент. Це цілком зрозуміло, бо благодатний клімат Східного Середземномор’я забезпечував небачене розмаїття рослинного й тваринного світу, що істотно полегшувало здобуття їжі. Територія нинішніх Туреччини, Сирії, Йордану, Ірану, Іраку в той час була найблагодатнішим краєм Землі. Згодом історики назвуть цей регіон Родючим півмісяцем (за формою обрисів на карті).

 

Мірою збільшення чисельності населення люди просувалися за межі Африки, поступово проникли в Китай та Індію. П’ятсот тисяч років тому вони почали освоювати територію нинішніх європейських країн. Залишалися вільними від людини Австралія й Америка.

 

Приблизно 40 тис. років тому кроманьйонці проникли в Європу. На цей же час припадає проникнення людей в Нову Гвінею й Австралію через нинішні острови Океанії.

 

За 12 тис. років до н. е. почав танути льодовик. Мамонт просувався на північ Сибіру за льодовиком, а слідом за мамонтом ішла людина-мисливець. Із Сибіру через Берингову протоку людина потрапила на Аляску за 11–10 тис. років до н. е. Із цього моменту почалося просування людини Північною, а потім і Південною Америкою, яке, за різними оцінками, тривало близько 2 тис. років. Це важлива точка в історії людства — із того часу всі материки почали залюднюватися. В арсеналі людини були лук і стріли, вона досконало володіла вогнем, але могла добувати собі їжу тільки збиранням, переходячи з одного місця на інше.

 

Рис. 2. Події в період 40–10 тис. років до н. е.

 

Прив’язка до землі

 

У наступні кілька тисяч років після поширення людини на всі континенти відбулися події, що вплинули на спосіб її існування, який лишався незмінним майже 7 млн років. Зміни відбулися в Євразії, Африці й Америці, тоді як Австралія залишалася острівним материком, на якому люди мали навички працювати лише кам’яним знаряддям аж до XVIII ст.

 

Отже, 10 тис. років тому стався поворот в історії людства. Почався перехід від кочового способу життя до осілого, і піонерами цього процесу стали території Родючого півмісяця. Чому?

 

Льодовик змінив клімат. Як наслідок, ареал дикої пшениці та ячменю розширився, а зібрана кількість зерна й здатність його до зберігання дозволяли забезпечити людей їжею на тривалий час. Це зумовило відмову від кочового способу життя. Доки на всіх континентах людина здобувала собі їжу полюванням і збиранням, у районі Родючого півмісяця люди почали сіяти й окультурювати дику пшеницю та ячмінь. Людина вже вміла скошувати колосся кам’яними серпами, розмелювати зерна в ступках і готувати з отриманого борошна їжу. Усі ці навички вона отримала, збираючи дикі злаки.

 

Отже, землеробство почалося в Середземномор’ї набагато раніше, ніж у Китаї, Америці чи Африці.

 

Якщо казати про поширення зернових культур, придатних для вирощування, то дикі форми пшениці та ячменю виявилися тільки в районі Родючого півмісяця. В Америці (на території нинішньої Мексики) росла дика кукурудза, у Китаї — просо й рис, в Африці — сорго та просо. Почавши землеробство з пшениці та ячменю, людина швидко окультурила ці рослини, і у вдалі роки отримувала врожай до тонни зерна з гектара.

 

Рис. 3. Події останніх 10 тис. років до н. е.

 

Окультурення й одомашнення

 

Що таке окультурення? Це процес первинної селекції та землеробства. У дикого виду пшениці було дві ознаки, «незручні» для людини, яких вона прагнула позбутися.

 

Перша ознака. Природа за мільйони років відібрала ті рослини, що легко осипалися. Людина вийшла збирати на поле, а зерна всі обсипалися. Проте були мутанти, які тримали зерно в колосі набагато довше за інших. Вони й підійшли для подальшого висіву та розмноження. У дикій природі ці мутанти були приречені на вимирання — зерно, проросле в колосі, не дає потомства. Так первісної селекцією був закріплений мутаційний ген дикої пшениці.

 

Друга ознака. Для збереження популяції природа відібрала ті рослини, які давали зерна з різною затримкою до проростання. Не можна всім проростати в один сезон: раптом станеться жорстока посуха — і кінець популяції. Тому природою були відібрані рослини, частина зерен в яких «прокидається» для проростання в наступний, а іноді — на другий і на третій сезон. Збираючи зерна пшениці з рослин, що виросли в перший же сезон, людина закріпила мутацію, яка забезпечує щорічний урожай.

 

Одомашнення культур радикально вплинуло на зміну життя людей. Виробництво продовольства виявилося в рази продуктивнішим за збирання й полювання. Їжу можна було заготовлювати про запас. Інтервал народжуваності дітей скоротився до двох років, почалося зростання популяції осілих племен. Надлишки продовольства дали можливість годувати ремісників, які виробляють інструменти, а також воїнів й управлінців. Пшениця та ячмінь дали змогу одомашнювати тварин, що остаточно завершило формування основ землеробства.

 

Отже, Південно-Західна Азія отримала солідну перевагу в кілька тисяч років перед іншими регіонами. Дикі предки тварин провідної п’ятірки (овець, кіз, свиней, корів, коней) жили тільки в цьому регіоні. За 4 тис. років до нашої ери людина сіла верхи на коня на території нинішньої України — це була нова сторінка в житті людей. Кінь, як джип, трактор і танк, протягом 6 тис. років слугував людству аж до початку XX ст.

 

Перевага, використана народами Південно-Західної Азії, а згодом Західною Європою завдяки ранньому освоєнню землеробства дозволила на тисячоліття випередити аналогічний розвиток народів в Америці й Африці. Виробництво продовольства зумовило всю подальшу динаміку вдосконалення людського суспільства.

 

Південно-Західна Азія,

років до н. е.

Китай, років до н. е.

Америка,

років до н. е.

Одомашнення

  • рослин
  • тварин

8500

8000

7500

7500

3000 (кукурудза)

3000 (лама)

Гончарство

7000

7500

2500

Осілість

9000

7500

2500

Мідь, бронза

4000

2000

2000

Держава

3700

2000

500

Писемність

3200

1300

43

Залізо

900

500

 

Екологічне самогубство

 

Сьогодні посилання на колишнє лідерство народів Родючого півмісяця у виробництві продовольства відзначається тільки істориками. Вони доводять, що виробництво продовольства є обов’язковою умовою для виникнення цивілізації. На теперішній час Родючий півмісяць повністю втратив свою могутність як аграрний центр. На величезних територіях країн, що колись мали значні аграрно-економічні переваги й випереджали інші державні утворення в розвитку, сьогодні пустелі, напівпустелі, степи. Їхні ґрунти зруйновані ерозією та вкрай засолені. Нинішнє багатство деяких держав, що колись входили до Родючого півмісяця, базується на невідновлюваному нафтовому ресурсі. Це багатство лише приховує фундаментальне й екологічне зубожіння колись плодючих територій і хронічну проблему продовольчого самозабезпечення народів, що там живуть.

 

Вирубування лісів до початку XX ст. в темпі, що не дозволяє відновлення рослинності, призвела до катастрофічних наслідків. Зруйнувавши власну ресурсну аграрну базу, ці країни здійснили екологічне самогубство. Сьогодні центр родючості змістився на захід, у більш екологічно стійку зону. Поки що у цю зону входить Україна. І нам треба постійно пам’ятати, як легко втратити дане долею багатство, якщо не ставити собі за мету його збереження. Це завдання для тих людей, які нині живуть.

 

 

Леонід Фадєєв

журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2015 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ