На сьогодні в сучасному свинарстві завдяки генетичним модернізаціям можна досягати максимальних темпів приросту тварин за мінімальних витрат кормів. Однак часто виникає дилема, яка полягає в тому, що часто нарощення маси м’язового волокна відбувається швидше, ніж розвиток внутрішніх органів тварини. Причиною цих негативних і незворотних наслідків для здоров’я тварин є неправильний раціон. Це питання проходить червоною ниткою у всіх високопродуктивних господарствах і вимагає організувати годівлю так, щоб раціон відповідав установленим нормам і не викликав дисонансу в обміні речовин в організмі тварини.
Незбалансований раціон тварин призводить до розвитку хвороб унаслідок порушення обміну речовин в організмі, зниження резистентності до інфекційних захворювань, гальмування розвитку статевих органів. З кволого новонародженого поросятка вагою меншою як 1 кг, не можливо виростити високопродуктивних кнура чи свиноматку, досягнути високих показників приростів на відгодівлі.
Великої помилки припускаються працівники, які бачать тільки наслідки й не шукають причин проблеми. Адже здоров’я тварини закладається на стадії формування яйцеклітини й початкових стадіях розвитку плода. Тому кожен технолог має чітко розуміти: народження кволого поросятка свідчить про те, що свиноматка не добрала з кормом енергетичного матеріалу, потрібного для повноцінного розвитку й отримання оптимальної маси плоду. Так, за зниження енергетичної поживності 1 кг сухої речовини раціону свиноматки на 10–15 МДж/кг за 30 днів до опоросу не варто очікувати народження здорових поросят живою вагою 1–1,2 кг. А недобір енергетичної поживності в сухостійний період призводить до зниження молочної продуктивності в період лактації, що спричинить відставання поросят у рості, затримку у формуванні внутрішніх органів, зокрема травного тракту, імунних і статевих органів. Науково доведено, що дефіцит енергії на 10–15% МДж в раціоні ремонтного молодняку прямо пропорційно впливає на затримання розвитку статевих органів. Брак раціону у відгодівлі поросят є основною причиною збільшення терміну відгодівлі й, відповідно, збільшення собівартості вирощування поросят і зниження рентабельності господарства.
З іншого боку, надлишок обмінної енергії призведе до ожиріння. Це незворотний процес, який негативно відіб’ється на відтворювальній здатності тварини (плідність свиноматки зменшується прямо пропорційно збільшенню жирової частки у її тілі) та на якості м’яса поросят, адже, споживачі віддають перевагу молодій, ніжній, соковитій свинині з невеликим умістом жиру.
Сучасний тип годівлі вимагає контролю співвідношення енергії та незамінних амінокислот, а саме лізину. Зменшення кількості лізину призводить до зниження резистентності організму, розладу роботи нирок і печінки. Його надлишок спричиняє порушення нагромадження білка в м’язах, втрати ними сухої речовини й нагромадження вологи, через що м’ясо набуває рихлої консистентності й втрачає цінність для переробника.
Питання невідповідності надходження білка й амінокислот, вплив на відтворну здатність поголів’я та якість м’яса заслуговує на окрему увагу. Білкове живлення — це ключ до стабільного розвитку стада, підвищення резистентності тварин і головний чинник покращення якості м’яса. Зменшення надходження протеїну в організм поросяти нижче як 25–35% призводить до зупинки росту й розвитку внутрішніх органів тварини. Дефіцит білка зумовлює порушення процесу їх синтезу, внаслідок чого відбувається заміщення частки білків водою — м’ясо набуває блідого відтінку, стає водянистим і несмачним, бо в ньому відсутній міоглобін (складова м’язового волокна, що придає м’ясу смаку й вираженої структури).
Спроби технолога задля підстрахування збільшити рівень кормового білка в раціоні понад норми часто закінчується гострим токсикозом у молодняку та свиноматок, втратою резистентності, порушенням відтворювальної функції. Отже, потрібно контролювати надходження сирого і перетравного протеїну в організм й амінокислот.
Досвід показує, що відгодівля свиней на вільному доступі до корму дає змогу отримати м’ясо з вищими поживними характеристиками та смаковими якостями, ніж за суворо нормованої годівлі за системою чистого корита. Це пояснюється особливістю організму свині добирати те, чого йому бракує — вільний доступ до корму в бункерних годівницях цьому сприяє.
Можливо, я скажу дещо не популярну, але дуже важливу річ: за рідкої годівлі свиней підприємство отримує свинину нижчої якості, ніж за сухої. З одного боку, рідка годівля сприяє кращому засвоєнню корму (до 95%), з іншого — насичує організм водою, що негативно впливає на якість м’яса. Доведено, що за відгодівлі свиней у приміщенні з високою вологістю і температурою вищою за +20 °С, отримують туші низької якості, з підвищеною кислотністю м’яса, зниженою вологоутримувальною здатністю, меншим умістом міоглобіну.
На м’ясну відгодівлю припадає близько 90% усієї відгодівлі свиней в Україні. Для задоволення потреб ринку в ніжній свинині, свинокомплексам потрібно налагодити відгодівлю тварин до 100–120 кг живої ваги у віці 6–7 місяців, тобто забезпечити середньодобовий приріст на рівні 650–750 г. Беконну відгодівлю слід розглядати як окремий різновид м’ясної: тварин спеціально відбирають за екстер’єром і годують комбікормами для утворення мармурової свинини до ваги 95–100 кг. Відгодівлю до жирних кондицій використовують для свиноматок і кастрованих кнурів: після закінчення їх репродуктивного віку підприємство має відновити масу тварини за 4–6 тижнів і здати її на м’ясокомбінат.
За сучасної організації годівлі можна передбачати одно-, два або трифазові системи годівлі.
За однофазної системи відгодівлі застосовують один рецепт комбікорму, а рівень надходження поживних речовин в організм регулюють тільки добовою нормою згодовування комбікорму. Тобто однофазна система передбачає виїдання корита «під нуль». Система ефективна в домашньому господарстві, але за її застосування не можна покращити показники конвекції корму.
Двофазна система передбачає дві фази відгодівлі: зростальну, або стартову, та фінішну. Перша фаза триває 30–35 днів — до досягнення 70 кг живої ваги, фінішна — 40–45 днів, до набирання маси тварин 105– 120 кг. У першій фазі рівень енергії відносно рівня білка в комбікормі має бути значно нижчий, а в другій — навпаки. Така система економічно доцільна для застосування на свинокомплексах до 2 тис. поголів’я.
Якщо йдеться про роботу свинокомплексу, де вирощують 1000 і більше продуктивних свиноматок, найефективніша трифазна система. Вона передбачає стартову, гроберну і фінішну фази відгодівлі. Перша фаза триває від 30 кг і закінчується за досягнення маси 60 кг, друга — від 60 до 90 кг, третя — до досягнення маси 110–115 кг. Для стартової фази характерні раціони з вужчим енергопротеїновим співвідношенням, для другої фази — з рівним співвідношенням енергії та протеїну, на третій фазі рівень енергії потрібно збільшувати, а протеїну — зменшувати. Тобто трифазна система передбачає три рецепти комбікорму, що дещо ускладнює технологічний процес під час кормороздачі та контролю за споживанням корму. Однак саме за такого підходу свині проявляють свою генетичну обумовленість і продуктивність, показують найкращі приклади мінімізації витрати на одиницю приросту маси. Використовуючи трифазну систему, підприємство отримує кілограм живої ваги з меншою собівартістю.
Отже, щоб закласти фундамент високих результатів у відгодівлі свиней, працівники свинокомплексу, ухвалюючи рішення щодо раціону, мають опиратися на наукове підґрунтя й успішну практику.
Олександр Батюк, директор компанії «Євро Деталь»
журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
