Олійна галузь України розвивається разом із ростом урожайності соняшнику й опануванням нових зовнішніх ринків, вважає Максим Березкін, голова Наглядової ради Групи «Креатив».
Максиме Станіславовичу, екологи давно стверджують, що в українських сівозмінах забагато соняшнику. У той же час цього року наші аграрії поставили новий рекорд валового збору культури. На вашу думку, де межа збільшення виробництва соняшнику в Україні?
– Можливо, екологи праві, але я думаю, що кількість вирощеного в Україні соняшнику зростатиме й далі. Аграрна наука не стоїть на місці. Урожайність культури постійно підвищується, а система сівозмін удосконалюється. Якщо раніше казали, що соняшник можна висівати на одному полі лише раз на сім років, то тепер вважається, що і для землі, і для якості вирощеного урожаю більш-менш прийнятно, якщо соняшник повертається на поле кожні чотири роки.
Я вважаю, що в Україні реально вирощувати до 15 млн тонн соняшнику на рік без шкоди для землі завдяки інтенсифікації виробництва. Однак у нас є ще інші олійні культури, такі як соя і ріпак, тож на загал збирати по 18–19 млн тонн олійних — це цілком реальні цифри. Безумовно, ми не побачимо такий результат через рік-другий, але років через десять — чому би й ні?
Як розвиватимуться переробні потужності Групи «Креатив» з огляду на такі прогнози?
– На сьогодні ми не плануємо будувати нові заводи з переробки соняшнику. Переробників в Україні вже вистачає. Нам відомо, що ціла низка компаній збирається запускати нові потужності у 2014 та 2015 роках, тож загальні обсяги переробки мають зрости приблизно до 14 млн тонн на рік. Ми хочемо дотримуватися балансу й не створювати зайвої конкуренції за сировину, щоб уникнути надмірного навантаження на виробників і землю.
Тому, якщо «Креатив» і розширюватиметься, то тільки через злиття та поглинання наявних активів переробки. Ми зосередимося на розвитку нових ринків — цей процес не переривається протягом усього часу нашої діяльності.
Україна експортує в основному сиру олію. Що заважає нашим виробникам налагодити експорт готової до споживання фасованої олії, маргарину, майонезу?
– Продукти глибокої переробки олійних культур потребують дотримання суворих температурних режимів, умов і термінів зберігання, тобто труднощі полягають не стільки в маркетинговій складовій, скільки в логістичній. Тому виробництво таких продуктів, як майонез і маргарин відбувається переважно на локальних ринках, а зовнішня торгівля ними є доволі обмеженою. Насправді Україна продає певну кількість майонезів і маргаринів, але це досить мізерні обсяги.
Із фасованою олією працювати простіше, і протягом останніх 10 років Україна її активно експортує. Експорт сягає 15 млн пляшок щомісяця. Переважно це поставки у країни пострадянського простору, однак є й інші напрями — Північна Африка, США, Індія.
Яку частку виробленої олії експортує ваша компанія, і яка частка у цьому обсязі фасованого продукту?
– Компанія постачає на експорт близько 70% своєї продукції. На сьогодні основними експортними товарами для нас залишаються сира олія та рослинні жири. Близько 15% виробленої олії ми продаємо у фасованому вигляді. Ми завжди намагалися диверсифікувати виробництво, постачаючи на ринок і напівфабрикати, і готові до вживання продукти. Це питання балансу.
Група «Креатив» була створена й розвивається як компанія з переробки олійних культур. Зважаючи на обсяги переробки, сировину ви купуєте по всій Україні. Разом із тим у компанії є власний банк земель, вирощується рослинницька продукція. З якою метою було створено рослинницький підрозділ?
– Сільське господарство — сегмент, привабливий сам по собі. На жаль, ми не можемо зібрати земельний банк такого розміру, щоб покладатися лише на власні потужності й не купувати соняшник в інших господарств. Наші переробні потужності для стабільної повноцінної роботи потребують близько мільйона тонн соняшнику на рік. Щоб виростити такий обсяг сировини, ураховуючи середню врожайність соняшнику на рівні 20 т/га, потрібно засіяти ним 500 тис. гектарів. Тобто з урахуванням чотирирічної сівозміни компанія мала б володіти земельним банком на рівні 2 млн гектарів. Цифра дуже солідна. Тому ми навіть не ставимо перед собою завдання щодо самозабезпечення сировиною. Хоча очевидно, що чим більше компанія виробляє сировини, тим простіше їй забезпечити стабільність власної роботи. Адже основна конкуренція на ринку переробників соняшнику йде не за ринок збуту, а саме за ринок сировини.
Також рослинницький підрозділ забезпечує сировиною інші напрями нашого бізнесу. Наприклад, комбікорми для свинокомплексу виготовляємо повністю з нашої сировини: кукурудзи, ячменю, соєвого та соняшникового шротів.
Ваші рослинницькі підрозділи формують сівозміну самі чи орієнтуються на потреби переробки?
– Для планування сівозміни ми запрошуємо консультантів, використовуємо досвід аграрних інститутів. Нам не потрібні надприбутки за рахунок виснаження землі. Тому наша сівозміна залежить від об’єктивних чинників.
Чотири наші основні культури — це соняшник, кукурудза, ячмінь і пшениця. Площі під соняшником займають до 25% загального обсягу орної землі.
Де розміщено ваші землі, і чи плануєте розширюватися?
– У Кіровоградській і Чернігівській областях. Ще небагато землі маємо на півночі Миколаївської. Ми вже років зо два збираємося збільшувати земельний банк із нинішніх 30 тис. до 150–200 тис. га, але поки що вирішили притримати коней. Треба приділити більше уваги тим землям, що ми вже маємо в обробітку.
В яких регіонах закуповуєте соняшник для переробки?
– Близько 25% сировини для нашої переробки купуємо в Кіровоградській області. По-перше, з боку логістики для нас найоптимальніше купувати сировину в радіусі 250 км навколо Кіровограда. По-друге, ця зона відома найсприятливішими в Україні умовами для вирощування соняшнику.
Дуже багато купуємо в Дніпропетровській області. Останні три роки виробництво соняшнику в Україні просувається на північ, зокрема в Сумську та Чернігівську області, тож ми закуповуємо сировину й там. Урожайність у південних регіонах зменшується, зате на півночі — навпаки, зростає.
Другу після олії велику частину вашої продукції становить соняшниковий шрот. Які основні напрями збуту цього продукту?
– Більшу частину шроту наша компанія експортує. Найбільші обсяги продаємо в Білорусь, Північну Африку, Чехію, Польщу. Також через Прибалтику наш шрот потрапляє у Швецію та Норвегію. Приблизно 10–15% шроту залишається всередині країни. Частина з нього йде на потреби нашого свинокомплексу, частину продаємо іншим компаніям.
На світовому ринку найбільш затребуваним є соєвий шрот, серйозні тваринницькі підприємства намагаються купувати саме його. А яка ніша належить соняшниковому шроту?
– Соєві боби за обсягами вирощування лідирують серед інших білкових культур у світі. Відповідно, соєвий шрот має найбільші обсяги реалізації.
У той же час переробка соняшнику в Україні почала розвиватися лише близько 15 років тому. До цього на світовому ринку основним постачальником соняшникового шроту була Аргентина, яка відвантажувала невеликі партії на експорт. Нині виробництво соняшникового шроту зросло в рази: цю галузь розвивають Україна, Росія та сама Аргентина.
Звісно, у соняшниковому шроті менше протеїну, ніж у соєвому, відповідно, він коштує дешевше. Тому його використовують для зменшення затрат на виробництво, або для годівлі тих тварин, яким високий уміст протеїну в раціоні не потрібен або навіть може зашкодити. У деяких галузях (наприклад, у промислових рибогосподарствах) соняшниковий шрот уже витісняє соєвий. Соняшниковий шрот, який Група «Креатив» постачає у Швецію, Данію, Норвегію, іде саме на годівлю риби.
Що вигідніше: продавати безпосереднього шрот або ж пропускати його через свиню на власному свинокомплексі та продавати вже свинину?
– Наш свинокомплекс заробляє не тим, що ми постачаємо на нього шрот за заниженою ціною, а виробництвом високоякісної свинини. Жодних преференцій у цінах на корм для тваринницького підрозділу немає. Якщо ринкова ціна на шрот становить 250 дол. США/т, то за цією ціною свинокомплекс і закуповує його в наших переробних заводів. Ціни на шрот коливаються мало, тому нашим тваринникам немає сенсу шукати «чужий» дешевший шрот; так само нашим олієдобувним заводам немає сенсу віддавати перевагу продажу шроту «на сторону», бо це не принесе їм більшого прибутку.
От із соняшниковою олією буває навпаки: нам інколи вигідніше свою олію продати, а для переробки купити її в іншого постачальника.
Останніми роками виробники свиней постійно скаржаться на низьку рентабельність свого виробництва, а дехто каже й про збитковість. А як справи з вашим свинарським бізнесом?
– Ми розпочали цю справу через дефіцит свинини українського виробництва на ринку. Сьогодні ця ситуація зберігається. Може, колись в Україні настане перевиробництво м’яса, і ми почнемо працювати на експорт. Однак поки що нашу свинину скуповують великі переробники м’яса з Донецької та Київської областей.
Рентабельність свинарського бізнесу, безумовно, низька. М’ясо в Україні належить до соціально важливих продуктів, тому ціноутворення на нього вибудуване так, щоб зберігалася найнижча можлива рентабельність. Тим не менше, прибуток ми отримуємо. Ми вийшли на повну потужність виробництва майже з моменту запуску, отримуємо 60 тисяч товарних свиней на рік, а тепер навіть перевищуємо цю цифру.
Правильна технологія відгодівлі (3–4 місяці, а не 6–7, як це трапляється в інших господарствах України), хороші комбікорми, ветеринарний нагляд за кожною твариною — це все запорука успіху.
Розкажіть про інші диверсифікаційні проекти компанії. У пресі, зокрема, пройшла інформація, що «Креатив» збирається зайнятися птахівництвом…
– По птиці особливих зрушень поки що немає. Проте ми постійно відпрацьовуємо потенційно цікаві інвестиційні проекти, розглядаємо їх ефективність, те, як вони зможуть інтегруватися з іншими напрямами нашої діяльності. Щоб перейти до конкретних кроків, треба мати вагомі підстави.
У цілому ж, усі напрями діяльності нашої компанії пов’язані між собою — рослинництво, переробка й тваринництво, яке використовує продукти переробки. Кожен новий бізнес ми намагаємося максимально інтегрувати до системи, що працює. Скажімо, свинокомплекс не вирізняється високою рентабельністю, але він не потребує великих витрат на маркетинг і логістику, до того ж використовує продукти нашої переробки. У зоні концентрації наших земель ми поставили завод із виробництва пелет: продавати пелети вигідніше, ніж залишати на полі солому після збирання врожаю.
Цей вид альтернативного палива має перспективу в Україні?
– Майже всі пелети ми відправляємо на експорт. Невеличка частина залишається в Україні, але вона дуже мала. Цей напрям тільки починаємо розвиватися. Можливо, у майбутньому попит на пелети в Україні зросте, але сьогодні основний ринок збуту — Західна Європа, де працюють дотаційні програми на використання відновлюваних джерел енергії.
Відомо, що «Креатив» у великих обсягах використовує такий вид альтернативного палива, як соняшникове лушпиння. Наскільки ця сировина покриває потреби виробництва в енергії?
– Завдяки лушпинню ми покриваємо свою потребу в енергії на 90%. Майже на всіх наших виробничих майданчиках стоять котли, які отримують від спалювання лушпиння технологічний пар. Таким чином ми використовуємо майже все лушпиння, що залишається після обрушування насіння. Однак деякі технологічні процеси вимагають більшої ефективності, тому ті 10% потреби, які залишилися, ми покриваємо спалюванням природного газу.
Друга після соняшнику культура, переробкою якої займається «Креатив», є соя. Які обсяги цієї переробки?
– 750 тонн сої на добу. Усю отриману соєву олію ми пускаємо на переробку, на виробництво жирів і маргаринів. Не продаємо у сирим майже нічого. Із шроту 5–7% використовуємо у свинарстві, а решту реалізовуємо на території України. В основному у нас його закуповують виробники курячого м’яса.
В Україні і соя, і соєвий шрот традиційно вважалися продуктами, імпортованими із Західної півкулі. Чи змінюється ця ситуація?
– Нині левовою часткою внутрішнього ринку є український продукт. Імпортні поставки «випливають» скоріше хаотично, коли хтось із великих виробників м’яса закуповує партію з-за кордону на пробу. Сировини на українському ринку сьогодні вистачає. Тобто ми не використовуємо імпортну сою для своєї переробки.
Наскільки комфортно Групі компаній «Креатив» працювати в законодавчому полі України? Чи хотілося б вам щось змінити, чи відчуваєте ви гостру потребу в якихось додаткових законах?
– Розвитку олійно-жирової галузі дуже допомогло прийняття 10 років тому експортного мита на соняшникове насіння. Саме завдяки ньому переробка стрімко пішла в ріст, інвестори вклали в неї дуже великі гроші, компанії наростили оберти й можуть закуповувати весь обсяг соняшнику, потрібний на рік, за два місяці. Тепер наша переробна галузь зміцнилася, добре контролює ситуацію, й існування обмежувального мита вже навіть не настільки принципове.
Із поверненням ПДВ за експортовану олію й шрот у нас все добре, нам цей податок відшкодовується автоматично, тут питань немає.
У цілому для розвитку олійно-жирової галузі створено непогані умови. Однак переробка залежить від аграрного виробництва. А в сільському господарстві хотілося б отримати врегулювання питання оренди землі. Сьогодні трапляються випадки, коли вже укладені угоди намагаються розірвати. Оформлення оренди паїв може тягнутися роками через тяганину з документами.
І останнє запитання до вас як до президента футбольного клубу «Зірка»: які шанси у кіровоградців пробитися в цьому сезоні в елітний дивізіон?
– Таке завдання поки що не стоїть. Наразі ми займаємося формуванням команди, яка працювала б на досягнення результату. Однак через 2–3 роки вийти в Прем’єр-лігу — плануємо. Ми почали покращувати тренувальну базу: зробили поле зі штучним покриттям, створюємо велике тренувальне поле (стандартних розмірів — 105 × 68 м), модернізуємо основний газон згідно з вимогами Прем’єр-ліги.
У комплектації команди робитимемо акцент на місцевих гравцях, вирощуватимемо власних зірок. Легіонери нас не цікавлять. Адже саме місцеві футболісти краще мотивовані досягти успіху у своїй команді.
Марія Михно
The Ukrainian Farmer
