Для зимово-весняного періоду вирощування можна рекомендувати велику кількість гібридів огірків від провідних фірм-оригінаторів. Для різних технологій слід підбирати рослини, що здатні максимально проявити себе за створених умов у теплиці.
|
Партенокарпічні та бджолозапильні
Сьогодні найбільш поширеною технологією вирощування огірків є культура на ґрунтах та органічних субстратах, типова для весняних теплиць. Конкурувати з іноземною продукцією з кінця листопада до середини лютого не завжди раціонально. Через це в нашій країні все більшої популярності набувають технології, що забезпечують надходження врожаю із середини лютого до початку серпня. Для таких умов створено цілу низку гібридів салатного й універсального призначення.
Традиційно вважається, що для споруд закритого ґрунту більш пристосованими є партенокарпічні гібриди. Їх часто називають самозапильними, забуваючи про те, що запилення для цих рослин взагалі не потрібне. Партенокарпічні гібриди формують плоди за рахунок розростання зав’язі. Їхні переваги — це відсутність проблем із запиленням, більша тіневитривалість та висока загальна продуктивність. Однією з особливостей партенокарпічних форм є те, що за сумісного вирощування з бджолозапильними вони погіршують якість плодів, підвищуючи вихід зеленців неправильної або виродливої форми.
Проте перевершити бджолозапильні форми за смаковими якостями та вмістом корисних речовин і мікроелементів партенокарпічні огірки не можуть. За низьких нічних температур та високої вологості повітря явище партенокарпії може пригнічуватися, що робить партенокарпічні рослини залежними від умов вирощування. Отже, незважаючи на кількісну перевагу партенокарпічних форм, бджолозапильні гібриди не поспішають здавати позиції. Останнім часом спостерігається стійка тенденція до використання в зимово-весняний період вирощування партенокарпічних гібридів букетного типу цвітіння з короткими бічними пагонами. Така саморегуляція дозволяє скоротити витрати на формування рослин та уникнути небезпеки надмірного затінення. Крім цього, використання таких гібридів забезпечує кращу фітосанітарну обстановку в насадженнях та підвищує ефективність профілактичних заходів щодо захисту рослин. Якщо поєднати ці компоненти, то можна виділити низку гібридів, які формують тенденції на сучасному ринку.
Нині на ринку перевага віддається гібридам, що мають невеликі розміри, цим пояснюється увага до корнішонних огірків і таких, що формують дрібні зеленці. При цьому огірок повинен мати типову форму і бути виповненим. Так, співвідношення діаметра до довжини плоду в корнішонів має становити 1:4 за довжини 5–9 см. Аналогічні показники для зеленців — 1:6 і більше. Верхня межа за довжиною плоду не лімітується, хоча за даними провідних виробників, для букетних форм вона не повинна перевищувати 12 см. Причина в тому, що перерослі плоди втрачають товарність. У більшості гібридів букетного типу, що мають зеленець більше ніж 14–15 см, спостерігається деформація плодів навіть за незначного переростання типових розмірів. Це робить їх менш технологічними порівняно з рослинами, що утворюють дрібніші, але якісніші плоди, які впродовж кількох діб не втрачають зовнішньої привабливості через переростання. Партенокарпічні гібриди букетного типу цвітіння більш світловимогливі порівняно з гібридами, що утворюють плоди поодиноко або за напівбукетним типом. Вони гірше пристосовані до різких коливань температури та потребують стабільної вологості ґрунту й повітря. Це пояснюється одразу кількома причинами. Перша — ці гібриди дають більш дружну віддачу врожаю за коротший період (1,5–2,5 місяці). Це збільшує одночасне навантаження плодами на рослину. Друга — партенокарпія букетного типу контролюється кількома генами, на взаємодію яких істотно впливають чинники мікроклімату, тому реакція на їх поєднання в таких гібридів складніша.
Розсадне відділення
Пророщують насіння за температури 22–25 °С. За вищих температур можуть витягуватися сіянці. Якщо розсадне відділення не обладнане системою штучного досвічування, то ризикувати не варто. Гібриди букетного типу цвітіння чуттєво реагують на коливання pH середовища та концентрацію живильного розчину, тому для уникнення додаткових ризиків використання готових субстратів стало типовим за їх вирощування.
Більшість професійних виробників користуються субстратами на основі верхового торфу. Діапазон цін на них варіює від 60 до 140 грн за 20 л. Залежно від розміру чарунок касет, витрати на торф на одну рослину становитимуть від 0,4 до 1 грн. При цьому виробники не витрачають кошти на транспортування, приготування сумішей та їх дезінфекцію.
У перші 2–3 доби після появи сходів підтримують температуру на рівні 16–18 °С. Різницю між денними та нічними температурами починають встановлювати на 3–4 добу, доводячи її за 5–7 діб до 4–5 °С. Різкіші перепади температур робити небезпечно, оскільки рослина може відреагувати на це призупиненням росту.
Залежно від варіанту технології можна використовувати розсаду 16–30-денного віку. Останнім часом схиляються до висаджування розсади менших термінів. По-перше, для вирощування рослин, що мають 3 листки, потрібна менша площа розсадного відділення. По-друге, вирощування проводиться в менших чарунках, тож субстрату витрачається в 1,5–2 рази менше. По-третє, використання розсади меншого віку дозволяє змістити терміни запуску теплиці, економлячи на опаленні та досвічуванні рослин. Якщо ж в момент висаджування складуться не зовсім сприятливі умови, рослини, що мають 3–4 листки, простіше призупинити в рості без негативних наслідків для першого врожаю.
Висаджування розсади та догляд
Що раніше рослина потрапляє на постійне місце в теплицю, тим менше рослин повинно бути на 1 м2. Саме це призводить до розбіжностей у рекомендаціях з вирощування одного і того ж гібрида. Для рослин, що висаджуються в кінці лютого — на початку березня, можна рекомендувати міжряддя 80–90 см. За більш пізніх строків (середина або кінець березня) — 70–75 см за схеми 80 + 60 . 30–35 см. Відстань між рослинами в рядку також зменшується зі збільшенням світлового дня із 40 см в лютому до 25–30 см наприкінці березня. Отже, густота стояння рослин для подібних гібридів може коливатися від 2,7 шт./м2 до майже 4 шт./м2.
Осліплення рослин проводять на 5–6 листкових пазухах, за раннього висаджування в середині лютого — на 6–8. Залежно від кількості плодів у букеті, до 9–12 листка окремими селекційними компаніями розроблені індивідуальні схеми плодового навантаження. Такі схеми передбачають залишення на 4–5 букетах 1–2 плодів, що має сприяти кращому вегетативному розвитку в умовах недостатнього освітлення.
Живлення рослин
Після початку інтенсивного плодоношення рекомендується проводити позакореневе підживлення калійною селітрою та карбамідом (почергово) з додаванням мікроелементів у хелатованій формі (препарати Плантофол, Кеміра) з періодичністю один раз на 10 діб. Кореневі підживлення проводять двічі на тиждень. На 1 т води використовують до 2 кг азотних добрив (наприклад: 0,9 кг калійної селітри, 0,4 кг аміачної селітри, 0,5 кг кальцієвої селітри), до 0,4 кг сульфату магнію та комплексне добриво з набором мікроелементів згідно з рекомендаціями. На початку цвітіння застосовують і такий варіант підживлення: 0,2 г сірчанокислого цинку, 0,3 г марганцю і 0,5 г борної кислоти. Важливо пам’ятати, що гібриди букетного типу цвітіння більш вимогливі до вмісту поживних речовин у ґрунтах і субстратах та негативно реагують навіть на мінімальні відхилення від оптимуму рН середовища. Більш вимогливі вони й до вологості ґрунтосуміші. Дефіцит вологи вже за 1–2 доби може призводити до підсихання зав’язі та зниження врожаю. За високих температур і ґрунтової посухи можна спостерігати ефект зменшення сформованої зав’язі. Особливо часто це можна спостерігати за внесення високих норм азотних добрив на фоні високих температур. У такому разі рослина використовує асимілянти з іще не сформованих плодів для забезпечення динаміки вегетативного росту. Цей процес починається з верхнього ярусу рослини, тому часто наявність плодів у нижніх пазухах може ввести в оману. Оптимальним для них є щоденний полив з максимальною нормою витрати води в літній період до 2–2,5 л/рослину. Достатнє підживлення на фоні низької вологості може призводити до різкої зміни смаку плодів та втрати динаміки ростових процесів. У разі системного дефіциту вологи рослини передчасно старіють. При цьому важливо забезпечувати вологість повітря — не менше 80%.
Захист рослин
Важливо не допустити поширення кореневих гнилей та пероноспорозу до моменту стабільного переходу нічних температур через позначку в 16–17 °С та стабільного встановлення денних температур вище 21–22 °С. В усіх урожайних сучасних гібридів немає ні імунітету, ні стійкості проти цих хвороб, тому профілактичні заходи є обов’язковими. Для запобігання кореневим гнилям під час вирощування розсади рослини обробляють Триходерміном. Одразу після приживання рослин на постійному місці препарат вносять повторно. За появи симптоматики у вигляді в’янення рослин, що супроводжується низькими нічними температурами, доцільно внести системний фунгіцид Превікур.
Найбільш популярними сьогодні для застосування від висаджування рослин до початку плодоношення є препарати Квадрис і Ридоміл Голд. Їх застосування має запобігти ураженню рослин не лише пероноспорозом, але й комплексом плямистостей. Обробка Квадрисом найбільш ефективна до появи видимої симптоматики хвороб і здійснюється за схемою. Ридоміл Голд вноситься як профілактично, так і після прояву видимих ознак хвороби. Проте вилікувати рослини він не зможе, а лише призупинить поширення інфекції та дасть можливість зібрати частину запланованого врожаю. До плодоношення можливі 1–2 обробки препаратом, зважаючи на мікрокліматичні умови в теплиці. Після вступу рослин у масове плодоношення бажано використовувати біологічні препарати. У багатьох господарствах для цього використовують Триходермін або Планриз. У разі повторного внесення фунгіцидів перший урожай із рослин видаляють згідно з термінами очікування препарату. Це можливо, якщо ознаки захворювання з’явилися після кількох обробок біопрепаратами.
Результати досліджень
У НУБіП України були проведені досліди з випробування способів формування сучасних гібридів огірків букетного типу цвітіння в 2017–2018 роках. Найкращі результати у весняній теплиці без технічного обігріву показали рослини за способу формування на 2 листки та 2 букети, починаючи з 6-ї листкової пазухи. У букетах формування не проводилося. У такий спосіб рослини формували як до, так і після шпалери, працюючи в одне стебло. Спосіб виявився технологічним за схеми розміщення рослин 80 . 30 см, забезпечив максимальну врожайність 14,2 кг/м2. Це в цілому збігається з рекомендаціями провідних виробників: залишати в букетах з 5-го по 9-й лише один плід.
Незважаючи на різноманіття гібридів, що пропонуються селекційними компаніями, кращою рекомендацією для виробника буде використання тих, що перевірені за різних умов вирощування та продемонстрували стабільність за основними господарсько-біологічними показниками. Для заміни таких гібридів на ті, що районовані протягом 1–2 років, у кожному окремому випадку варто провести виробничий дослід, в якому перевірити на конкурентоспроможність кілька подібних форм. У середньому, на підбір нового сортименту та його перевірку витрачається 2–3 сезони, тому цей процес має тривати постійно та безперервно.
Олександр Шеметун, канд. с.-г. наук
Олександр Комар, канд. с.-г. наук
Кафедра овочівництва і закритого ґрунту НУБіП України
журнал “Плантатор”, березень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
