У процесі підготовки підприємством документів для звернення до суду щодо відшкодування збитків, завданих війною з рф, очевидними є такі кроки:
• створення документальної доказової бази щодо наявності причинно-наслідкового зв’язку між отриманими втратами та впливом протиправних агресивних дій рф проти нашої держави;
• оцінювання розміру завданих збитків (понесених витрат, втрати майна, упущеної вигоди);
• підтвердження розміру завданих збитків висновком експерта.
Дію обставин непереборної сили засвідчує Торгово-промислова палата України (далі — ТПП України). Листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.07.1 підтверджено, що введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 до його офіційного закінчення є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) — зазначений лист є у загальному доступі на офіційному інтернет-ресурсі ТПП.
Відповідно до офіційних роз’яснень Державної податкової служби, з метою фіксації знищення (втрати) товарів унаслідок дії обставин непереборної сили в період дії воєнного, надзвичайного стану платнику податку рекомендовано:
• провести інвентаризацію;
• звернутися до органів ДСНС, які мають скласти акт пошкодження майна із зазначенням причини;
• звернутись до місцевих органів влади, які можуть додатково підтвердити факт знищення майна (товарів, не оборотних активів, будинків і споруд, комунікацій).
Двадцятого березня Кабінет Міністрів України постановою №326 затвердив Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії росії (далі — Порядок №326). Основний напрям, за яким установлюватимуть збитки приватних компаній, зазначено в пункті 14 Порядку №326 «економічні втрати підприємств». Згідно з ним оцінюватимуть такі види втрат бізнесу:
• знищення чи пошкодження майна;
• упущена вигода від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності;
• втрати від неоплачених товарів робіт і послуг, наданих і спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі — ГКУ), під збитками розуміються:
• витрати, здійснені стороною;
• втрата чи пошкодження її майна;
• неотримані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або дотримання правил провадження господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) поняття «збитків» визначено як реальний збиток та упущена вигода.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦКУ, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, належить до упущеної вигоди.
Окрім зазначених вище збитків ст. 225 ГКУ до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила господарське правопорушення, зараховуються: вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково виплачених матеріалів), здійснені стороною, що зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток і матеріальна компенсація моральної шкоди.
Упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном і вже наявним майном. Цю позицію викладено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/7511/20 від 11.11.2021.
Об’єктом оцінювання збитку є економічні втрати постраждалих, зокрема підприємств, установ та організацій, згідно з пунктами 14 та 15 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326.
Оцінювання шкоди та збитків, що проводиться для досягнення таких цілей:
• визначення загальних розмірів й обсягів шкоди та збитків, завданих збройною агресією, для визначення загальних втрат та збитків економіки, для прогнозування загальнодержавних або секторальних витрат на відновлення, планування державної політики у відповідних сферах та визначення поточних потреб у відновленні, а також визначення обсягів компенсації постраждалим;
• визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), упущеної вигоди, витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу, внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, у тому числі міжнародних;
Відповідно до проєкту Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (проєкт наказу Міністерства економіки України та Фонду державного майна України), оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи. Зокрема:
• незалежне оцінювання збитків забезпечується суб’єктами оціночної діяльності — суб’єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі — суб’єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна.
• судова експертиза, що пов’язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов’язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу» [4], з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності під час збройної агресії.
Разом із тим виконавець експертизи з підтвердження збитків обмежений нормами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5. Ідеться, зокрема, про такі норми:
• вирішення питань, що належать до компетенції органів державного фінансового та податкового контролю (здійснення експертами-економістами перевірки певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності установ, організацій, підприємств з метою виявлення наявних фактів порушення законодавства, фактів порушення податкового законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб), не належить до завдань економічної експертизи;
• вирішення питань щодо дотримання відповідальними особами організаційно-правових вимог до проведення закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти не належить до завдань судово-економічної експертизи;
• вирішення питань щодо визнання поточної дебіторської заборгованості безнадійною не належить до завдань економічної експертизи.
Отже, питання щодо документального підтвердження збитків, завданих підприємствами приватного та державного сектору економіки, є предметом судової економічної експертизи. Втім, експерт-економіст не вирішує питань, що є компетенцією тільки органів державного фінансового контролю, не підтверджує безнадійність дебіторської заборгованості та не здійснює оцінку правомірності проведення тендерних процедур.
The Ukrainian Farmer
