Овочі - Ягоди - Сад
Головне:

Не забути підживити

Садівництво по-українськи
Джерело:
Садівництво по-українськи
Поділитись:
Не забути підживити

Позакореневе підживлення плодоносних садів черешні дає більшу ефективність, якщо мікродобрива вносити протягом усієї вегетації рослин, не виключаючи періоду після збирання врожаю.

  

Застосування мікродобрив у сучасному садівництві — невід’ємна складова ефективної технології вирощування плодових культур. Це зумовлено активною участю мікроелементів у процесах фотосинтезу, утворенні ферментів, диханні, вуглеводному та нуклеїновому обміні — всі вони прямо впливають на рівень врожайності та якість плодової продукції.

 

Традиційно вважається, що до застосування макро- і мікродобрив є чутливими плодові дерева із тривалим періодом від цвітіння до достигання плодів. Тому удобренню черешні, перші плоди якої з’являються вже у травні, на жаль приділяється недостатньо уваги, особливо, якщо те порівняти із темою живлення яблуні.

 

Як і всі плодові культури, черешням упродовж вегетації властивий різний рівень потреби поживних речовин. Безперечно, максимальна їх кількість засвоюються рослинами навесні, коли активізуються вегетаційні процеси та формується листковий апарат. Саме у цей період традиційно застосовуються агрохімічні прийоми покращення процесів живлення черешні, зокрема й ґрунтове та позакореневе підживлення, спрямовані на отримання максимального врожаю. У всіх плодових закладання генеративних бруньок відбувається у рік, що передує плодоношенню. Черешня закладає генеративні бруньки після формування врожаю плодів. І саме в цей період про живлення черешневого саду забувають.

 

Для нормального проходження генеративних процесів, зокрема закладання і диференціації плодових бруньок урожаю наступного року, потрібні не лише азот, фосфор і калій, а й мікроелементи: залізо (Fe), мідь (Cu), молібден (Mo), марганець (Mn), цинк (Zn), бор (B), сірка (S) та ін. Якщо коренева система плодових дерев добре засвоює макроелементи за достатнього їх вмісту у ґрунті, то на активність поглинання мікроелементів впливають численні чинники, зокрема кислотність ґрунтового розчину, вміст карбонатів та органічної речовини, висока концентрація іонів ОНтаРО4, окисно-відновний потенціал ґрунту тощо. Позакореневе внесення мікродобрив дозволяє уникнути дефіциту мікроелементів унаслідок ускладненого їх поглинання з ґрунту.

 

Щоб вирішити, доцільно чи ні застосувати мікродобрива після збору врожаю черешні, слід визначити потребу рослин у тих чи інших мікроелементах.

 

Одним із способів є діагностика живлення рослин за візуальними ознаками порушень. Найчастіше зовнішнім проявом дисбалансу обміну речовин є порушення пігментної системи листя, дрібнолистковість, некроз різних частин листків тощо. Цей вид діагностики має кілька недоліків, і найперший із них — однаковий візуальний прояв нестачі або надлишку різних елементів. Наприклад, блідно-зелений хлоротичний колір листя може свідчити як про дефіцит азоту, так і про гостру нестачу заліза за одночасного надлишку кальцію. Крім того, на час явного прояву фізіологічного порушення унаслідок дисбалансу елементів живлення, розлад трофічних процесів у рослинах важко усунути навіть за рахунок внесення добрив.

 

Більш надійним діагностичним показником є вміст мікроелементів у індикаторних органах (листках) дерев та його порівняння з оптимальними параметрами, визначеними для певної культури (табл. 1).

Таблиця 1. Параметри вмісту мікроелементів у органах черешні, за Вірою Церлінг

 

 Листкові внесення

 

У разі виявлення дефіциту певного елемента та для профілактики його виникнення дієвими є позакореневі внесення мікродобрив.

 

Для ліквідації фізіологічної хвороби, викликаної нестачею конкретного елемента, перш за все потрібно посилити його надходження у рослини. Одночасно із цим слід забезпечити дерева й іншими мікроелементами так, щоб між ними не виникло антагонізму.

 

Донедавна основним джерелом удобрення були мінеральні солі окремих елементів. Наприклад, для усунення дефіциту заліза використовували розчин сульфату заліза, цинку — сульфат цинку, бору — борну кислоту і т. д. Основними недоліками цих сполук є їх низькі біологічна активність та ступінь засвоєння рослинами, випадіння в осад у розчині, фітотоксичність тощо. Крім того, при змішуванні мінеральних сполук окремих мікроелементів в одному розчині відбувається їх зв’язування та нейтралізація їхньої дії.

 

Рис. 1. Ефективність мікродобрив у насадженнях черешні (середнє по сортах)

порівняно з фоном (обприскування водою)

Для усунення цих недоліків були створені універсальні мікродобрива, у яких метали перебувають у вигляді хелата (комплексоната) у складі органічних кислот-комплексоутворювачів, найпоширенішою з яких є ЕДТА (етилендіамінтетрауксусна кислота). Основною перевагою комплексонатів є висока розчинність та біологічна активність, висока інтенсивність засвоєння рослинами (до 90%), нетоксичність, сумісність із більшістю пестицидів та ін.

 

Дослідження, виконані у насадженнях черешні на землях МДСС імені М. Ф. Сидоренка, підтвердили, що комплексні добрива із мікроелементами у хелатній формі мають вищу ефективність.

 

Зокрема, поєднання цинку і бору у вигляді мінеральних сполук мало нижчу ефективність порівняно з окремим їх внесенням. Водночас поєднання мікроелеменітв у вигляді комплексонатів зазвичай характеризувалися вищою ефективністю (рис. 1).

 

Терміни підживлень

 

Закладання основи майбутнього врожаю плодів черешні відбувається у післязнімальний період, який характеризується як критичний щодо споживання поживних речовин, зокрема й мікроелементів.

 

Найважливішими елементами для активізації фізіолого-біохімічних і продукційних процесів черешні у цей період є бор, цинк, залізо, молібден, мідь. Ці елементи, окрім впливу на формування плодових бруньок, зумовлюють більшу стійкість дерев до стрес-чинників, таких як повітряна та ґрунтова посуха. Це важливо саме у другій половині вегетації, якій на більшості території України притаманні найвищі температури повітря та нестача опадів.

 

Дослідження впливу післязбиральних позакореневих обробок комплексом мікроелементів (на фоні підтримання оптимального рівня NPK у ґрунті) на врожай черешні наступного року у сортів Анонс та Мелітопольська чорна засвідчив високу ефективність у плодоносних садах (табл. 2).

 

Таблиця 2. Вплив хелатної форми мікродобрив складу B + Zn + Fe + Cu + Mn + Mo на врожайність черешні (середнє по сортах)
 

У дослідженнях найкращі результати отримано за 4-разового внесення комплексу найважливіших мікроелементів: двічі — до збору врожаю та двічі — після нього.

 

Аналіз фізіолого-біохімічних процесів черешні, виконаний у рамках цього дослідження, показав, що за періодичного (до середини серпня) позакореневого застосування мікродобрив у рослин на 20–35% підвищується вміст хлорофілу у листках, на 15–32%зменшується кількість малонового діальдегіду (великий вміст цієї речовини у тканинах рослинє ознакою їх стресу), як наслідок зростає посухо- та зимостійкість. Це у підсумку і забезпечує суттєве зростання врожаю плодів за високої його якості.

 

Приготування розчинів

 

Безсумнівно, застосування мікродобрив у другій половині вегетації є ефективним прийомом вирощування черешні. Проте, зважаючи на погодні умови цього періоду (високі температури повітря, суховії та ін.) слід звертати особливу увагу на концентрацію робочих розчинів мікроелементів. За використання неорганічних сполук мікроелементів концентрація не повинна перевищувати 0,1–0,5% за середньої витрати води 1000 л/га, тобто не більше ніж 1–5 кг/га. Зважаючи на мешу токсичність хелатних сполук мікроелементів, концентрація робочого розчину окремих видів мікродобрив та їх комплексів може досягати 1%.

Вносити позакореневі добрива слід за температури не вищої ніж +18…+24°C, тобто у ранковий або вечірній час у безвітряну погоду.

 

Як підсумок

 

Доцільність внесення мікродобрив у насадженнях черешні слід визначати та уточнювати за результатами рослинної діагностики. При виявленні дисбалансу моноелементу чи їх комплексу для уникнення негативних наслідків (у вигляді фізіологічних хвороб, зниження врожайності та стійкості до несприятливих чинників середовища), а також оптимізації живлення черешні і покращення врожайності дерев, перевагу слід надати позакореневому внесенню комплексу мікроелементів у хелатній формі, у першу чергу цинку, залізу, бору, марганцю, міді та молібдену, роздрібно упродовж вегетації, зокрема після збору плодів.

 

 

Тетяна Малюк, канд. с.-г наук

Наталія Пчолкіна,

Мелітопольська ДСС імені М. Ф. Сидоренка ІС НААН

журнал “Садівництво по-українськи”, червень 2016 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».  

Інші статті в цьому журналі
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
3
Статті з журналу: