Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Економісти прогнозують зростання цін на зернові й олійні поточного та наступного сезонів

На порозі суперциклу

На порозі суперциклу

Економісти прогнозують зростання цін на зернові й олійні поточного та наступного сезонів

Товарні суперцикли — це періоди, коли товари торгуються вище від свого довгострокового цінового тренду. Хоча не існує узгодженого визначення суперциклу, воно зазвичай використовується для опису періоду, коли ціни на товари підіймаються вище за їх довгострокову тенденцію від 10 до 35 років. Підвищення супроводжується спадом подібної тривалості, оскільки пропозиція, врешті-решт, наздоганяє попит. Результат — повний цикл, який може тривати від 20 до 70 років.

Згідно з Capital Economics, суперцикли на сировинні ціни, як правило, спричинені «якимсь структурним стимулом попиту», на який пропозиція повільно реагує. Деякі ринкові аналітики стверджують, що пандемія коронавірусу започаткувала нову еру, що потребує значного зростання, оскільки уряди роблять більший акцент на створенні робочих місць та екологічній стійкості, а не на фінансовій стабільності, що настала після світової фінансової кризи 2009 року.

Чотири цикли

Економісти виділили чотири стійких періоди цін, що вищі за тенденцією. Перший збігся з появою США як економічної сили в 1880-х роках. Інший супроводжував процес переозброєння 1930-х років і продовжився в період відбудови після Другої світової війни. Третій суперцикл відбувся під час шокових цін на нафту в 1970-х рр., які побічно підвищили ціни на інші товари, збільшивши собівартість. Останній бум цін відбувся під час стрімкої індустріалізації Китаю, що розпочалася наприкінці 1990-х. У цей період також відбулося різке зростання цін на сільськогосподарські товари, що спричинило продовольчу кризу 2007–2008 років.

Швидкість і масштаби урбанізації Китаю на початку 2000-х застали галузь природних ресурсів зненацька. Останній суперцикл можна узагальнити одним словом: BRIC. Бразилія, Росія, Індія та Китай у 2000 році представляли 2,6 мільярда людей, або близько 40% світового населення. Ідея полягала в тому, що країни БРІК йшли шляхом швидкої індустріалізації, яка вимагатиме безпрецедентної кількості сировини, харчових продуктів і енергетичних товарів. Цикл тривав понад 10 років, починаючи з рубежу тисячоліть і триваючи аж до 2010-х. Сировинний бум почав демонструвати ознаки уповільнення, коли велика фінансова криза та подальша криза євро обвалили ринки у 2008 та 2011 рр. Він, нарешті, зупинився, коли китайська економіка охолола у 2015 році. Приблизно з того ж часу падали ціни на зерно: виробництво зростало швидше за споживання.

Наразі є ознаки початку нового товарного суперциклу, серед яких послаблення долара та підтримка центральних банків, а також фіскальний стимул, спрямований на витрати на інфраструктуру та відновлювані джерела енергії. Велика кількість грошей, вкинута в економіку для підтримки платоспроможності, підтвердила теорію «низькі ціни лікуються низькими цінами». Поточна коронакриза лише стала каталізатором процесу, ширмою. Визначальним же спусковим механізмом став Китай на порозі 14-ї п’ятирічки — шалений попит Китаю на кукурудзу викликав ланцюгову реакцію. І справа не лише в тому, що Пекін начебто прагне перемир’я з Вашингтоном.

Деякі банки з Волл-стріт стверджують, що попит на нафту буде продовжувати випереджати зростання пропозиції в найближчі роки, потенційно створивши останній сплеск цін до того, як електромобілі вийдуть на пік популярності. Водночас заклики до виконання Паризької (кліматичної) угоди і заяви Байдена про зелену енергію ще більше посилюють попит на зернові та олійні. І, знову ж таки, китайський попит. Офіційно попит на кукурудзу в Китаї вже другий сезон спрямований на відновлення свинарства. Але якщо подивитися на структуру закупівель і внутрішнього виробництва усіх складових комбікормів, помітно явну диспропорцію: попит на кукурудзу збільшився більше, ніж на усі інші кормові разом узяті. Натомість американська кукурудза, якої наразі Китай купує вдвічі більше, ніж української, є генномодифікованою. Абсолютно чітко зрозуміло, що справа тут не тільки у свинях.

 Долар і зміна клімату

Останній суперцикл був підтриманий доларом США, який девальвував із 2001 року. Американський долар — основна торгова валюта світу, тому виробнику часто потрібно коригувати ціни в бік збільшення, щоб компенсувати вищі виробничі витрати в місцевій валюті. Водночас дешевий долар США робить товари привабливими для країни-імпортера, що призводить до зростання попиту.

У Європейському Союзі пакет податкових стимулів у розмірі 1,8 трлн євро має «зелений відтінок долара», причому 30% присвячено боротьбі зі зміною клімату. У США адміністрація Байдена готує потенційний рахунок на 3 трильйони доларів, спрямований на інфраструктурні проєкти та зміну клімату. Приватний сектор наслідує їхній приклад, і виробники автомобілів в Америці та Європі обіцяють припинити виготовлення автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння до 2030-го або 2035 року. Як це відіб’ється на фермерах? Після змін у європейському законодавстві, які передбачають заборону на використання інсектицидів на основі хлорпірифосу, українські фермери вже відчули зміну розміру премії за ріпак. До речі, незважаючи на те, що в Україні тренд на скорочення площ під цією культурою збігається з європейським, врожай цього року у нас очікується кращий за торішній, а попит з боку ЄС — стабільний. І якщо за зерно Китай платить премію 5–20 дол. (залежно від товару та періоду), то за ріпаковий шрот з ГМО ніхто в Китаї платити не буде, але все одно ріпак цікавий ЄС як сировина для біодизеля.

У багатьох країнах основна увага приділяється відновлюваній енергетиці, біопаливу, виробленому із сільськогосподарських джерел. Усі великі (за площею і населенням) або багаті країни вже «зеленіють» не перший день. Впевнено можна сказати: офіційна позиція щодо зеленої енергії з боку Пекіна (а вона рано чи пізно буде) стовідсотково підірве ринок.

Сезонний прогноз

Незважаючи на те, чи маємо новий суперцикл, чи це просто сплеск попиту на сільгосппродукцію, поточний та наступний сезони будуть для виробників прибутковішими за попередні сім років затяжного падіння цін на зернові та олійні. Але якщо минулий рік був важким за погодними умовами, то цього року у більшості країн-виробників погодні умови напрочуд добрі. Китайський апетит ще абсорбує надлишок виробництва, але чи збережеться цей тренд у майбутньому — залежить від того, яким чином буде відновлюватись економіка. Це питання геополітичне.

Якщо ж коротко, то кукурудзи наразі бракує — США продали забагато Китаю і попит з боку етанольного комплексу не дає цінам падати ще стрімкіше. Надихають тільки сподівання на добрий урожай, що вже не за горами. Насправді Китай ледь повторив історію майже п’ятдесятирічної давнини, коли СРСР влаштував США так зване Great Grain Robbery і підірвав внутрішній американський ринок. Точкові повторні спалахи АЧС дають можливість дещо знизити апетити, але історія з китайськими запасами нагадує репортажі про українських мишей у держрезерві: щодалі, тим більш явно видно, що рекордних запасів зерна у Китаї нема. Посуха в Бразилії теж вже зіграла на нервах ринку, тож торговцям потрібні нові дрова у це багаття, інакше воно швидко згасне.

Кукурудза стала настільки дорога, що тваринники використовують пшеницю. Чи змінить це прийдешній сезон? Наразі Китай купив в Україні і США нового врожаю знову більше, ніж зазвичай купував протягом всього сезону. І для українського виробника зараз головне — якість. Якщо з кукурудзою простіше — амброзію можна підпрацювати, то ячмінь може вилізти боком: погодні умови сприятливі для розвитку грибків, а зерно такої якості не купить ніхто. Сьогодні наш ячмінний експорт майже повністю тримається на Китаї, з інших ринків нас поступово витісняють. Вже є неприємні прецеденти з порушенням регламентованої якості. А ячмінь, крім України, продають в Китай Канада, Франція і Аргентина. Думаю, розвивати далі цю думку не варто. Тож з боку тваринництва є попит — треба годувати Китай. Але він відносно швидко вирівняється. Ще швидше зійде нанівець оновлення Китаєм запасів — до наступної п’ятирічки. А от з політикою «зеленої енергії» справа може бути довшою, і вона «тягне» за собою як зернові, так і олійні культури.

На сьогодні є впевнені очікування, що врожай в Україні, Європі та США буде більшим за тогорічний, і конкуренція більш жорстокою. До всього, Росія не полишить спроби втручання держави в ринок, а лише покроково буде заглиблювати адмінресурс в бізнес. Наразі ринок під тиском оптимістичної погоди, а Китай працює тихо. Але ті, хто відчув солодкий смак високої ціни, не хочуть полишати сцену і чіплятимуться за будь-яку позитивну новину, розхитуючи човен.

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали