Зазвичай у степовій зоні України зяблевий обробіток ґрунту після культур суцільної сівби починається з лущення. Його проводять одразу після збирання або не пізніше 3-5 днів, коли ще зберігається залишкова волога в ґрунті.
У посушливих умовах післязбирального періоду ґрунт швидко втрачає вологу й ущільнюється. Верхній шар настільки пересихає, що запізніле лущення не забезпечує ретельного подрібнення оброблюваного шару ґрунту. За дослідженнями Миколаївської ДСДС, у період збирання врожаю озимих культур запаси продуктивної вологи в 0-100 см шарі знижуються до 8-43 мм.
Подальше запізнення з лущенням призводить до втрати вологи з ґрунту (після збирання зернових щодня випаровується 54-68 тонн/га води), до зниження ефективності захисту від бур’янів. Ґрунт засихає, створює брили, що вимагає додаткових витрат на його підготовку. Тому дуже важливо організувати і своєчасно якісно провести перше післязбиральне лущення.
Агротехнічне значення дискового лущення полягає в тому, щоб: 1) знищити слабкі молоді рослини бур’янів; 2) загорнути насіння бур’янів, що обсипалося на поверхню ґрунту; 3) створити 8-10 см мульчувальний шар з грудкувато-зернистих агрегатів; 4) подрібнити рослинні рештки й ретельно перемішати їх з ґрунтом; 5) полегшити основний обробіток ґрунту за витратами праці та енергії.
Стерньові попередники, особливо озимі, зазвичай залишають поле доволі чисте від бур’янів. Однак бувають випадки значного засмічення цих полів, коли посіви були сильно зріджені. Тому глибина лущення стерні залежно від засміченості повинна становити: 6-8 см – у разі засмічення багаторічними бур’янами; 10-14 см – кореневищними і коренепаростковими бур’янами (в цьому разі для лущення використовують важкі дискові борони).
Лущення може бути якісним за висоти зрізу стерні 10-15 см. В умовах, коли висота зрізу становить 30-35 см, доцільно проводити цю операцію важкими дисковими боронами (ДМТ-4, БДВ-6,3, БДТ-7, БД-10 тощо) або чизельними культиваторами зі стрілчастими лапами в діагональному напрямку до рядків стерні.
Перше лущення дисковими агрегатами необхідно проводити одночасно в два сліди, щоб домогтися глибини обробітку на 6-8 см і вирівняності поверхні поля, ретельного подрібнення і перемішування соломи з ґрунтом.
Після появи масових сходів бур’янів і падалиці проводять чергове лущення в протилежному напрямку. У цьому разі лущильник дає добру розробку оброблюваного шару ґрунту на 8-10 см. Після нової масової появи бур’янів лущення буде вже на 10-12 см, що забезпечує добрі умови для збереження вологи, проростання насіння бур’янів і активізації процесів мінералізації.
Після збирання зернових хлібів серед стерні мешкає велика кількість лялечок гессенської мухи, хлібного пильщика та інших шкідників; виявляються збудники хвороб рослин (спори іржі тощо). Після лущення стерня та інші рослинні рештки частково подрібнюються і загортаються в ґрунт, підрізаються вегетуючі бур’яни, разом з ними загортаються в ґрунт і гинуть збудники хвороб і деякі шкідники.
Науковці Миколаївської ДСДС вважають, що шкідники культурних рослин гинуть через те, що вони позбавляються умов живлення або субстрату для розвитку. Крім того, частина шкідників гине під впливом механічної дії знарядь, машин, якими оброблюють ґрунт, і переміщення в глибші шари ґрунту. Під час обробітку також змінюються умови середовища, в якому перебували шкідники, що згубно впливає на подальший їх розвиток, особливо тих, які знаходяться в молодому стані (яйця, лялечки, личинки).
Збирання озимих культур у степових умовах України закінчується у І декаді липня, а тривалість теплого періоду вегетації становить ще 2,5-3 місяці. Тому одного лущення стерні для такої тривалості теплого періоду абсолютно недостатньо. В цих умовах виникає нагода 3-4 рази застосувати метод провокації проростання насіння бур’янів, а за потреби й метод механічного їх знищення глибокою культурною оранкою в жовтні. Отже, через 10-14 днів необхідно провести основний обробіток ґрунту на 12-14 см, а за високої забур’яненості коренепаростковими бур’янами – на 16-18 см знаряддями чизельного типу або комбінованими агрегатами.
Надалі з метою збереження поля в чистому стані воно культивується пошарово: спочатку на глибину 8-10, а потім 6-8 см. Полицевий обробіток можливий лише за достатнього зволоження орного шару ґрунту (понад 20 мм). Слід мати на увазі, що осінній глибокий плоскорізний обробіток краще пригнічує коренепаросткові бур’яни: жовтий осот польовий, латук (молокан) татарський, осот рожевий (будяк польовий), степовий гірчак звичайний.
Україна, де степова зона займає 46% території, значно потерпає від ерозії ґрунтів, обсяги якої мають акцентовану тенденцію до зростання. Незважаючи на те, що багато дослідників дійшли висновку про необхідність заміни полицевої оранки безполицевим розпушенням у районах розвитку вітрової ерозії, дослідженнями Миколаївської ДСДС доведено доцільність поєднання в сівозмінах полицевого й безполицевого обробітків ґрунту на різну глибину.
Річ у тому, що в разі тривалого (щорічного) застосування безполицевих обробітків відбувається різка диференціація орного шару ґрунту, за якої нижні горизонти стають менш родючими, порівнюючи з верхніми, тоді як за полицевої оранки родючість верхнього й нижнього шарів орного шару є однаковою. Отже, в разі систематичного застосування безполицевих обробітків меншою мірою використовується потенційна родючість усього орного шару ґрунту.
Друга важлива причина, що вказує на необхідність перемінювати полицеву оранку з безполицевим розпушенням, полягає в тому, що систематичний безполицевий обробіток ґрунту призводить до зростання забуряненості полів. Дослідження Миколаївської ДСДС встановили, що обробітки ґрунту з меншою глибиною (поверхневий на 6-8 см) і без обертання орного шару (плоскорізний на 10-12 см) збільшували засміченість посівів у 1,5 і 1,6 раза, порівнюючи з полицевим. Оптимальне ж перемінювання полицевого й безполицевого обробітків ґрунту на різну глибину допомагає успішно боротися з бур’янами.
Високу ефективність у зниженні засміченості полів забезпечує комбінована система обробітку, яка полягає у проведенні оранки один раз у 4-5 років під інтенсивні просапні культури і безполицевий обробіток ґрунту під інші культури (плоскорізне розпушування, чизелювання, дискування тощо). Науковці Миколаївської ДСДС виявили, що щорічна зяблева оранка не має переваг перед оранкою, що проводиться в сівозміні періодично один-два рази за ротацію: врожай основних сільськогосподарських культур формується на одному рівні.
Нині на заміну відвальним плугам приходять чизельні плуги, культиватори і дискатори. Технічне переозброєння галузі землеробства, розширення спектра засобів захисту рослин, збільшення обсягів унесення мінеральних, бактеріальних добрив, хелатів дозволяють керувати продукційним процесом у застосуванні ресурсоощадних обробітків і зрівняти їх агротехнічний ефект з оранкою.
Проте в господарствах з низькою культурою землеробства та сильно засміченими полями, великими втратами зерна під час збирання, де не встигають проводити лущення стерні в оптимальні терміни, плуг як фітосанітар, що забирає неякісно подрібнені рослинні рештки, ще довго залишиться основним знаряддям обробітку ґрунту.
Як варіант можна провести і внесення гербіцидів суцільної дії. Гліфосат і його суміші з гербіцидами групи 2,4 Д будуть ефективними в разі розвитку багаторічних злісних бур’янів, таких як березка польова, осоти (для осоту – це 10-20 см у фазі розетки, березки польової – 10-30 см у фазі розетки). Строки відростання бур’янів, звісно, залежать від кліматичних умов, але головне – не допустити їхнього надмірного відростання.
У зв’язку зі зменшенням застосування органічних і мінеральних добрив найрадикальнішим і найбільш маловитратним способом збагачення ґрунту органічною речовиною є рослинні рештки й солом’яна різка, які загортають у ґрунт після збирання зернових культур. У більшості країн світу солому не видаляють з поля, а загортають у верхній шар ґрунту.
Навіть за врожайності зернових культур 2-3 тонн/га із соломою в ґрунт може бути повернуто 10-15 кг/га азоту, 5-8 фосфору, 20-35 калію, 5-7 кальцію, 2-3 магнію, 2-4 кг/га сірки і мікроелементи (12,5 г/га бору, 8 міді, 75 марганцю, 1 молібдену, 100 г/га цинку). Ба більше, за нашими дослідженнями загортання соломи, доповненої азотом в дозі 10 кг на 1 т, не тільки веде до приростів урожаю, а й покращує показники якості зерна (білок, ІДК). Так, у виробничому досліді 2013–2016 рр. загортання 2 т/га подрібненої соломи спільно з 34 кг д. р./га аміачної селітри дало приріст урожаю пшениці озимої у 4,6 ц/га, і зерно належало до першої групи за вмістом клейковини.
Слід також пам’ятати, що розкладання рослинних решток у ґрунті відбувається повільно і залежить від якості їх загортання та погодних умов. Установлено, що за 2,5-4 місяці розкладається до 46% соломи, за рік-півтора – до 80%, решта – пізніше. Розрахунки показують, що в разі внесення соломи як добрива слід також внести азотних добрив у розрахунку 10-15 кг д. р. на кожну тонну соломи.
Поряд з добривами можна використовувати і мікробіологічні препарати, деструктори стерні, гумати тощо. На вітчизняному ринку представлений ряд препаратів, призначених для обробки пожнивних решток, прискорення їх розкладання і посилення позитивного впливу на родючість ґрунтів та врожайність культур. Їх застосовують після збирання зернових колосових культур. Подрібнену й рівномірно розподілену по поверхні поля солому та стерню обробляють препаратами в дозах, рекомендованих виробниками (як правило, ці дози доволі низькі – 1-2 л/га), з нормою витрати робочої рідини 200-400 л/га обприскувачем будь-якої марки.
Своєчасне та якісне лущення стерні з наступним заорюванням – найнадійніший агротехнічний захід загортання соломи в ґрунт. Отже, після розкидання соломи необхідно внести азотні добрива, біопрепарати, деструктори стерні тощо, потім, не більше ніж за два дні, поле повинно бути оброблено дисковою бороною на глибину 8-12 см, а далі ґрунт готують під сівбу запланованих сільськогосподарських культур відповідно до прийнятої для них агротехніки. Не рекомендується загортати пожнивні рештки з нанесеним на них біопрепаратом у сухий ґрунт, адже для життєдіяльності мікроорганізмів потрібна волога.
ЛАРИСА АНДРІЙЧЕНКО, канд. с.-г. наук, вчений секретар Миколаївська ДСДС Інституту зрошуваного землеробства НААН України
журнал The Ukrainian Farmer, серпень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The
Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
