Інсектицидну обробку слід виконати, коли імаго квіткоїда лиш почали заселяти дерева після зимівлі, і ніяк не тоді, коли відродилося літнє покоління.
Садові агроценози мають динамічну структуру комплексу членистоногих — там періодично спостерігаються масові й осередкові спалахи чисельності окремих видів і навіть груп шкідників.
Найбільшу амплітуду коливань чисельності має комплекс лускокрилих фітофагів, особливо в зерняткових садах. Серед них досить стабільною структурою характеризується лише яблунева плодожерка — вид, який постійно присутній в усіх садах. Натомість кількість представників ряду твердокрилих у садах є стабільною. Протягом останніх 15–20 років домінують одні й ті самі види. Зокрема, казарка (Rhynchites baccus L.), букарка (Coenorrhilus pauxillus Germ.), сірий бруньковій довгоносик (Seiaphobus sgualidus Gyll) і яблуневий квіткоїд (Anthonomys pomorum L.). Яблуневий квіткоїд заслуговує на особливу увагу через виражені адаптивні характеристики, шкідливість рано навесні та стійкість до дії інсектицидів. Біологічні й екологічні особливості яблуневого квіткоїда досить детально досліджені, це дає змогу організувати ефективний захист садів.
Біологія шкідника
Яблуневий квіткоїд — вид-монофаг, що живиться переважно на яблуні, рідко — на груші. Шкоди завдають дорослі особини та личинки.
Зимівля
Зимують дорослі особини шкідника під опалим листям, у поверхневому шарі ґрунту (2–5 см) скупчується 50–75% діапаузуючих особин з усього запасу. Комахи з оптимальними фізіологічними характеристиками вибирають найсприятливіші для зимівлі ніші. Це ефективна частина популяцій квіткоїда, її частка становить 17,5–24,6% усього фонду. Саме вони характеризуються високим рівнем стійкості до дії різноманітних стресових факторів, переважно синоптичного характеру.
Незначна частина популяції діапаузує на поверхні ґрунту й у тріщинах кори. Здебільшого вона гине до початку весняної реактивації. Лісосмуги, що навколо садів, — оптимальні екологічні ніші, в яких яблуневий квіткоїд зосереджується на зимівлю.
Зазвичай 65–75% імаго фітофага гине за період зимівлі. Основна причина — збудники ентомопатогенних хвороб переважно грибної етіології: біла, рожева та зелена мускардини. Тривале зволоження ґрунту, опалого листя, різкі перепади температури — визначальний пусковий механізм грибних епізоотій. Проте це явище досить рідкісне й спостерігається за масового скупчення імаго квіткоїда та тривалого затоплення осередків скупчення комах.
Яйцекладка
Весняна реактивація імаго квіткоїда відбувається дуже рано, ще до розпускання бруньок яблуні. Саме у цьому проявляються унікальні особливості шкідника. Порогом рухової та трофічної активності є температура +6 °C. За температури +8 °C спостерігається спаровування та яйцекладка. Рано навесні за сухої погоди поширеним і добре помітним є «плач» дерев. Ця ознака — не що інше, як свідчення того, що дерева не лише заселені квіткоїдом, а й того, що самиці шкідника закінчили живлення та почали відкладання яєць.
Для виду характерною, і теж деякою мірою, унікальною, є репродуктивна стратегія самиць. Оптимальна температура для яйцекладки +12…+15 °C. У цьому інтервалі температур самиці відкладають найбільшу кількість яєць. Ці результати ілюструють матеріали табл. 1. Менший репродуктивний потенціал квіткоїда за підвищених температур зумовлений коротшим періодом відкладання яєць, причому навіть тоді, коли на деревах є потрібна кількість бутонів відповідної фази розвитку.
За високих температур самиці квіткоїда відкладають менше яєць не лише тому, що вони не встигають відкласти весь їх запас унаслідок швидкого розпускання бутонів, а й через те, що за високих температур порушується нормальний перебіг процесу овогенезу в самиць. Дисфункція настає вже за +18… +20 °C. За знижених температур й обов’язкового живлення самиць соком яйцекладка відновлюється. У природних умовах величина репродукції (рівень заростання популяції) за температур +12 °C становить 18,4 умовних одиниць (у. о.), за +15 °C — 20,6 у. о. За надто низьких і високих температур цей показник досягає 7,1–9,1 у. о. Тобто навіть за стресових ситуацій структура популяції квіткоїда істотно не дестабілізується.
Важливим є й те, що більша частина яєць відкладається самицями квіткоїда протягом перших 2–5 днів. Серед особин, що відроджуються, більша частина — самиці (співвідношення 60:40).
Шкодочинність
Додаткове живлення самиць залежить від гідротермічних умов і триває 5–10 днів. Їх статеве дозрівання завжди закінчується до початку формування суцвіть у сортів ранніх і середніх термінів достигання. Яйцекладка починається відразу після появи бутонів — фенофаза оголення суцвіть. У бутонах, що ледве сформувалися, самиці за допомогою хоботка роблять отвори та відкладають на дно одне яйце. Календарний термін масової яйцекладки в Лісостепу — третя декада квітня.
Личинки квіткоїда добре захищенні й живляться всередині бутона генеративними органами квіток. Розвиваються вони 17–20 днів, лялечки 9–11 днів. Масове відродження жуків спостерігається через 12–18 днів після закінчення цвітіння. Дочірні покоління квіткоїда живляться листям, інколи — проколюють плоди. Далі — розселяються в саду, а також на деревах, через 1,5 місяця від виходу з бутонів у кронах дерев зустрічаються лише поодинокі особини.
Захист
Навіть за сприятливих умов зимівлі популяція квіткоїда не здатна до інтенсивного нарощування чисельності. Без захисних обробок, за початкової чисельності 1,5–2 порогових рівні, а це 45–55 особин на одне дерево, протягом двох років популяція здатна зростати в 3,5–4 рази. Це означає, що на два роки достатньо одного обприскування ефективним хімічним інсектицидом, якщо тільки поруч відсутні масиви закинутих садів, єдиного джерела міграції жуків у промислові сади.
Стратегія захисту
Для стратегії захисту визначальним є те, що єдина вразлива стадія розвитку квіткоїда — дорослі особини. Наявність у них суцільного хітинового покриву означає мінімальну контактну дію будь-яких препаратів. Інша суттєва особливість полягає в тому, що в асортименті інсектицидів мало препаратів, котрі б діяли за температури +6…+10°C, за настання якої навесні самиці інтенсивно живляться та паруються (до початку масової яйцекладки). У той же час хімічні інсектициди — єдиний дієвий інструмент, який за потреби дозволяє захистити сади від квіткоїда.
Усі інсектициди з групи неонікотиноїдів є слаботоксичними та мають низькі норми внесення. У системах захисту яблуні від квіткоїда доцільно застосовувати саме їх.
Фосфорорганічні препарати є менш ефективними — загалом через те, що за низьких температур їх дієвість знижується. Для контролю квіткоїда їх варто застосовувати лише за умов, коли рівень початкової чисельності діапазуючих імаго шкідника не перевищує 1,5–2 порогових рівні.
Під час досліджень один із варіантів захисту крім унесення хімічного інсектициду передбачав застосування біологічного препарату на основі спор ентомопатогеного гриба Paecilomyces farinosus — рожевої мускардини. Суспензією цього препарату щорічно наприкінці серпня обробляли місця діапазування дорослих особин квіткоїда. А вже навесні в оптимальні терміни виконували одне обприскування інсектицидом із групи неоникотиноїдів. Ця схема захисту дала обнадійливі результати.
Біометоди
Проведено дослідження щодо осіннього внесення грибних патогенів у місця скупчень імаго квіткоїда. Для цього застосовували грибні препарати на основі Beauveria bassiana та Paecilomyces farinosus. В окремих експериментах за надмірного зволоження субстрату загинуло 45,7–54,8% імаго квіткоїда. Цей прийом особливо доцільний і ефективний, коли крім квіткоїда слід обмежити ще й чисельність садових плодожерок — яблуневої, грушевої й сливової. Імаго квіткоїда скупчуються у цих самих місцях, що й діапазуючі гусениці плодожерок, — на штамбах дерев, рослинних рештках і ґрунті.
Спосіб обприскувань
Робочі розчини слід розпилювати дрібними краплями. Потрібно, щоб розчин ретельно вкрив торішні прирости — пагони (і бруньки), що лишилися на дереві після обрізування. Очевидно, що значна кількість робочого розчину потрапить на землю й опале листя. Однак обробку слід виконати все одно — за відсутності інтенсивної інсоляції токсична дія інсектициду буде тривалою й захищатиме насадження також і від довгоносиків й інших супутніх фітофагів — попелиць, кліщів тощо.
Роль ентомофагів
За будь-яких умов роль природних популяцій ентомофагів у динаміці чисельності квіткоїда тільки модифікувальна й ніяк не регулювальна. Що стосується видового складу та практичного заселення яблуневих садів ентомофагами, то це 12 найпоширеніших видів, котрі належать до таких родин, як Іchneumonidae — 6 видів, Braconidae — 5 видів, Pteromalidae — 1 вид. Серед них 11 видів — первинні паразити. Переважна їх більшість паразитує на личинках квіткоїда. За нашими спостереженнями серед них домінував вид Habrocytus grandis Walk. — ектопаразит личинок і лялечок квіткоїда. Досить часто трапляється ектопаразит личинок Sсambus annulatus Kiss., який крім квіткоїда паразитував на гусеницях багатьох лускокрилих фітофагів. Характерним є те, що габроцитус проявляє виражену стійкість до діючих речовин інсектицидів. Дорослих особин квіткоїда незначною мірою (2,5–11,6%) заражав ектопаразит Syrrhizus delusorius F.
Вирощування в складі лісосмуг чагарникових і трав’янистих медоносів, котрі цвітуть рано навесні, стимулює збільшення природних популяцій ентомофагів. Для ентомофагів нектароносні рослини — єдине джерело вуглеводневого та білкового живлення (нектар і пилок), їжа для них означає формування статевих органів із наступною міграцією в агроценози для пошуку комах-фітофагів і паразитування на них.
Таблиця 1. Характер яйцекладки самиць яблуневого квіткоїда
|
Температура, °С |
Кількість самиць у досліді, екз. |
Потенційна плодючість, яєць в оваріолах, екз. |
Яєць, відкладених однією самицею, екз. |
Тривалість періоду яйцекладки, днів |
|
|
за одну добу |
за весь термін яйцекладки |
||||
|
+10 |
24 |
73–86 |
1–3 |
34–41 |
10,5±2,2 |
|
+12 |
34 |
77–92 |
2–5 |
42–57 |
16,8±3,1 |
|
+14 |
35 |
71–94 |
4–7 |
48–56 |
1,7±3,2 |
|
+17 |
36 |
80–92 |
5–8 |
46–62 |
14,8±2,8 |
|
+20 |
19 |
65–77 |
3–4 |
32–44 |
9,1±1,3 |
|
+24 |
21 |
66–74 |
3–4 |
21–32 |
2,2±0,4 |
Валентин Дрозда, д-р с.-г. наук
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
