Від сухих до рідких
В умовах сьогодення серед наявного асортименту мінеральних добрив усе частіше аграрії надають перевагу рідкій їх формі. Якщо раніше їх вносили тільки під час основного або передпосівного обробітку ґрунту, то тепер із появою КАС багато господарств уносять їх навіть під час сівби, замінюючи таким чином сухі гранульовані добрива. Такий підхід зменшує витрати на внесення, скорочує ризики випаровування й вимивання добрив. Проте сама технологія мало поширена. Виробники сівалок і культиваторів якщо і пропонують системи внесення, то тільки для добрив у гранулах. Натомість обладнання для внесення рідких добрив пропонують одиниці, й не завжди його вартість є доступною для пересічних аграріїв. Проте українці — народ винахідливий, і коли їм чогось дуже потрібно, але немає можливості придбати готове рішення, вони починають самостійно щось конструювати. Так свого часу з’явились перші сівалки та культиватори з установленим обладнанням для внесення рідких мінеральних добрив (РМД). Естафету підхопили вітчизняні виробники техніки, і тепер вони пропонують послуги з дооснащення різних знарядь. Аби дізнатись про деталі цього процесу, ми звернулись до спеціалістів компанії «Богуславська сільгосптехніка», яка вже понад 10 років переобладнує всі типи сівалок і культиваторів під унесення РМД. Адже немає універсального рішення навіть для сівалок або культиваторів одного виробника — завжди є деталі, які вимагають індивідуальних рішень.
Чи все так просто
Для початку скажемо, що сучасні технічні засоби дають змогу оснастити практично будь-яку сівалку обладнанням для внесення рідких мінеральних добрив. Проте є низка технічних моментів і особливостей, пов’язаних із конструкцією сівалок і тракторами, з якими їх агрегатують.
Одне з найголовніших питань, що треба вирішити, плануючи такі роботи, — визначення місця встановлення баків на сівалці. Решта — це справа техніки. На сьогодні працівники «Богуславської сільгосптехніки» переобладнали більш ніж 200 сівалок. Проте про якусь одну технологію та набір певного комплекту обладнання говорити не можна, бо всі проєкти — індивідуальні. Адже навіть сівалки одного і того самого виробника можуть мати різну комплектацію і, як наслідок, — різне розміщення обладнання та систем.
Ще одним і не менш важливим питанням є, власне, спосіб унесення добрив. Хтось хоче вносити в один рядок із насінням, а комусь потрібно вносити поруч із рядком на певній відстані. У кожному господарстві своя технологія, і доводиться відповідально адаптувати системи внесення РМД. Це саме стосується й норм унесення — у кожному випадку можуть бути різні діапазони, і це також доводиться враховувати в підготовці комплекту обладнання.
Як заживити насос
Особливу увагу треба звертати на трактор, із яким працюють сівалки чи культиватори. Зазвичай 8-рядні сівалки, яких найбільше у господарствах України, здебільшого агрегатують із тракторами типу МТЗ-80. У цьому разі ВВП трактора використовується для приводу вентилятора, який створює вакуум у висівних апаратах. Тож для приводу насоса, що подає рідкі мінеральні добрива, ВВП вже недоступний. У причіпних восьмирядкових сівалках Monosem, які мають подовжений дишель, рішення знайшли шляхом застосування насоса з проміжним валом. Тобто використовують два кардани: перший — від ВВП до насоса, другий — від насоса до вентилятора сівалки. Однак для навісних сівалок таке рішення не придатне, бо для встановлення насоса в такий спосіб елементарно немає місця. Також немає змоги застосувати для приводу й гідросистему трактора МТЗ-80, адже вона не розрахована для приведення в дію гідромоторів, і працює за принципом: більше оберти — більший потік оливи. Якщо ж немає можливості регулювати продуктивність насоса, виникнуть питання з дотриманням норми внесення РМД.
Для таких випадків інженерна думка знайшла своє рішення — насоси із електроприводом. Вони дешевші, компактні й універсальні. Експлуатація їх також зручніша, бо є можливість легко змінювати продуктивність. Обмеженням може стати тільки потужність електросистеми трактора. Якщо вона недостатня, потрібно її модернізувати або шукати альтернативні варіанти.
У разі агрегатування сівалок з імпортними тракторами таких технічних нюансів немає. Проте, як показує практика, все ж таки інколи бракує гідровиходів для приведення в рух насоса. Тому під час купівлі нового трактора представники компанії «Богуславська сільгосптехніка» рекомендують брати до уваги ці невеличкі технічні нюанси й замовляти трактори з гідросистемою, що має можливість регулювати потік оливи й має збільшену кількість гідровиходів, так би мовити, про запас (хоча б на один більше від розрахункової потреби).
На причіп чи навіску?
У разі широкозахватних сівалок є можливість їхнього агрегатування з причіпними бочками (об’ємом 5 м³). Такої кількості може вистачати на день роботи й навіть більше (залежно від ширини захвату сівалки та норми внесення добрив). З одного боку, зручно, а з іншого — виникають питання експлуатації.
На початку впровадження систем унесення РМД першим питанням було її розміщення на сівалці — попереду чи позаду. Після довгих і практичних випробувань було визначено, що найоптимальнішим є розміщення бочки попереду. Крім того, сьогодні ці цистерни оснащують зчіпним пристроєм, що є аналогічним тракторному. Тому приєднання навісних або причіпних сівалок будь-якої ширини захвату не є проблемою. Є також варіанти кріплення бочок для рідких добрив на передню навіску трактора чи його раму. Проте слід розуміти, що додаткова маса на тракторі — це додаткове ущільнення ґрунту.
Модернізація культиваторів
Оснащення системами внесення РМД культиваторів простіше, бо тут ВВП не залучено, та й на гідравліку навантаження менше. Тому в переважній більшості випадків у системах унесення РМД на культиваторах установлюють відцентрові насоси AcePumps (США) або AnnoviReverberi (Італiя) з гідромоторами. Вони працюють із продуктивністю до 450 л/хв, чого цілком достатньо для більшості завдань.
Система контролю внесення добрив може бути як механічною, так i автоматичною. Механічна система контролю значно дешевша, але складніша в експлуатації, бо дотримання норми внесення безпосередньо залежить від оператора, який повинен стежити за оптимальною робочою швидкістю агрегата й оптимальним тиском. Автоматичні системи орієнтуються на датчики швидкості й витратоміри. Вони можуть слугувати як контролем, так і бути доповненими системам навігації і автопілотування.
Трубопроводи, якими проходять рідкі добрива, виготовляють із неіржавного металу за індивідуальним замовленням під конкретний агрегат. Для кожного робочого органа встановлюється форсунка з вiдкалiброваною шайбою. Для запобігання витоку рідини в разі зниження тиску в системі понад 1 Атм кожну форсунку обладнано вiдсiчним пристроєм.
Ціна питання
Якщо говорити про вартість переобладнання сівалок і культиваторів, то, порівнюючи з придбанням окремої машини для внесення рідких добрив, таке рішення є значно вигіднішим і цілком прийнятним практично для кожного агропідприємства України. А якщо ще й врахувати економію пального і часу, то питання економічної доцільності такого переобладнання взагалі відпадає.
Тож, як бачимо, сучасні технічні можливості дають змогу усунути практично всі проблеми, пов’язані з використанням рідких мінеральних добрив. Чи не однією-єдиною перепоною на шляху впровадження цієї технології у більшості агропідприємств нашої держави є вирішення питання транспортування та зберігання рідких мінеральних добрив. Але вже є багато прикладів, коли аграрії ці питання успішно вирішували, і тепер отримують усі переваги від застосування рідких добрив.
Довідка
Переваги КАС:
• немає непродуктивних втрат азоту;
• нетоксичність і вибухобезпечність;
• пролонгована дія завдяки наявності у складі одночасно трьох форм азоту (нітратна — доступна відразу після внесення, амонійна — після переходу в нітратну форму, амідна — переходить спочатку в амонійну, а потім амонійна — в нітратну);
• універсальність (його можна вносити в будь-яку пору року) та висока технологічність унесення;
• можна поєднувати в різних бакових сумішах;
• низька собівартість азоту в КАС (на 30% дешевше) завдяки низьким втратам під час внесення — до 10% (у гранульованих азотних добрив втрати доходять до 30–40%).
Владислав Олійник
Співавтор: Володимир Пилипенко, керівник сервісної служби ПрАТ «Богуславська сільгосптехніка»
The Ukrainian Farmer
