Закріпившись у десятці найбільших у світі експортерів меду, Україна шукає виходу на нові ринки й вивчає смаки тамтешніх споживачів.
Наростивши за п’ять років обсяги зовнішнього постачання меду понад у 4 рази — до рекордних 57 тис. тонн у 2016-му (у грошовому виразі — 97,3 млн дол.), Україна відвоювала 5% світового ринку й упевнено ввійшла в ТОП-10 найбільших експортерів солодкого продукту. Ринки його збуту фактично розподілені між країнами Європи (74%) й Америки (17%). Частка азійських ринків, хоча й рік у рік зростає, однак досі не перевищує 6%.
| Динаміка експорту меду, 2015–2017 рр., січень-квітень |
|
Кому наш продукт до вподоби
У березні 2017-го вже 52 українських підприємства мали право постачати медна ринки ЄС, а квота на безмитне постачання зросла до 5,2 тис. тонн (і була повністю вичерпана вже в перших числах січня). Серед європейських країн найпотужнішими покупцями є Польща й Німеччина, які в середньому отримують 75% загального імпорту українського меду, що надходить на цей инок. За п’ять років Німеччина збільшила обсяги імпорту українського меду понад утричі — з 5,8 тис. тонн у 2012-му до 18,5 тис. тонн (чи 32,6 млн дол.) у 2016-му. На німецькому ринку китайські постачальники традиційно випереджали за обсягами українських конкурентів. Утім, за кілька минулих років через низьку якість китайських постачань перебірливий німецький споживач почав віддавати перевагу продукції українського походження.
Експортні постачання в Польщу за цей період теж виросли практично в 5 разів — до 10,9 тис. тонн (18,1 млн дол.). Звідти частина цього обсягу прямує на інші ринки європейських країн. Географія постачання українського меду у ЄС вельми широка. Слід згадати, зокрема, Бельгію, Данію, Іспанію, Італію, Угорщину й Францію (у 2012-му на ці ринки Україна взагалі не постачала свій мед). Разом із тим суттєво скоротилися обсяги постачання меду в Литву (на 39% проти 2015-го), Словаччину (понад утричі) й Чехію практично вдвічі. Падіння експорту в Чехію зумовлено виявленням у меді України заборонених протимікробних речовин (було запроваджено тимчасову заборону на постачання солодкого продукту з України).
Окрім експорту до США (18% у 2016-му) і Канади (1%) Україна постачає свій солодкий продукт і в країни Азії, серед яких чи не найбільше нашого меду купує Туреччина (80%). Окрім того, зросли обсяги постачання в Ізраїль — з 12 кг у 2015-му до 408,6 тонн за результатами 2016-го. Серед покупців українського меду і Японія, котра протягом 2015–2016 рр. імпортувала щороку понад 70 тонн меду.
Про ринки та смаки споживачів
За чотири місяці 2017-го Україна експортувала 21,9 тис. тонн меду на 36,9 млн дол. (у 2,3 раза більше проти такого самого періоду 2016-го і в 2,2 раза — проти 2015-го). Найбільшими країнами-покупцями, як і раніше, є США (12,6 млн дол., 34%), Німеччина (8,5 млн дол., 23%), Польща (3,7 млн дол., 10%). Загалом географія експорту достатньо широка й надалі тренд із нарощення обсягів і відкриття нових ринків зберігатиметься.
Основний акцент постачання солодкого продукту залишатиметься на ринку ЄС. Україна має тут низку переваг: безмитну квоту (5,2 тис. тонн), географічну близькість розташування й відповідно відносно невисокі логістичні витрати на доставку продукції, хороше співвідношення ціни та якості на українську продукцію. Однак на позаквотовий обсяг українського меду мито становитиме 17,3%.
Крім того, за даними СBI (Центр зі сприяння імпорту з країн, що розвиваються), споживачі з європейських країн віддають перевагу натуральним і здоровим підсолоджувачам із користю для здоров’я (як альтернатива рафінованому цукру). Чимало європейських споживачів зацікавлені в інноваційних продуктах із новими смаками. Близько 25% меду, що споживає Європа, використовують як інгредієнт у харчових продуктах. І хоча сам по собі мед не є інноваційним інгредієнтом, виробники використовують його як добавку до снеків, а також готових до вживання чаю та каш. Також останнім часом мед став популярним доповненням до спеціальних напоїв, ароматизованих спиртів й т. ін. Коли на ринку з’явився мед, кий можна було вичавити з пляшки, це суттєво збільшило попит на рідкий мед. Ще однією популярною нішею став тренд «органічної продукції», зокрема в Німеччині, Франції й Великій Британії.
На провідних європейських медових ринках набувають популярності монофлорні сорти меду: акація, конюшина, сосна тощо. Їх споживання, за даними СBI, щороку зростає на 5–15% і, як очікується, цей тренд може закріпитися надовго (як порівняти з поліфлорними медами). Неабияке значення в країнах ЄС має питання безпеки харчових продуктів (особливо відсутність залишків антибіотиків у меді) та стабільної торгівлі з іноземними партнерами. Головна вимога для роботи на цьому ринку — сертифікат EUR1. Зауважимо, на цьому ринку українським компаніям доводиться конкурувати з китайськими та південноамериканськими постачальниками.
У США на тлі зростання споживчого попиту на мед власне виробництво задовольняє його лише на 30% (ще 70% — імпорт). За розрахунками, торік американець у середньому споживав 1,61 фунта меду (проти 1,51 фунта позаторік і 1,2 фунта у 2010 році). Що ж до «харчових трендів», то, як і споживачі з інших регіонів, американці віддають перевагу комбінаціям нових смаків. Цим, власне, зумовлено вихід на ринок «нових продуктів», як-от мед із «перчинкою» (з халапеньо та хабанеро) та спеціями. Загалом тренд «пряних медів» стає на американському континенті дедалі популярнішим. Крім того, мед традиційно є універсальним підсолоджувачем, який широко використовують у багатьох спеціальних продуктах, зокрема в печиві, морозиві, сирі й певних напоях. Щоправда, для українських постачальників солодкого продукту є низка обмежувальних чинників: географічна віддаленість регіону, а також досить висока конкуренція з боку сусідніх країн (Аргентина, Бразилія) й азійських (Індія, В’єтнам). До слова, мито на українську продукцію становить усього 0,5%.
Перспективні напрями
Експортерам з України є сенс звернути увагу на ті ринки Близького Сходу, що залежні від імпорту аграрної продукції. Зокрема, постачання меду на ринок Саудівської Аравії активно зростало аж до 2014 року, й хоча протягом 2015–2016 рр. знижується, проте рівень імпорту є досить високим — 12–15 тис. тонн. Імпорт меду в ОАЕ з 2012-го до 2016-го зріс на 17%. Серед переваг, що має український експортер меду у цьому регіоні, — низьке імпортне мито (5%), географічна близькість і, відповідно, не такі високі логістичні витрати. Однак для роботи на цих ринках слід ураховувати й особливості ринку, наприклад, додаткові сертифікати продукції (халяль).
Цікавим ринком для нашого солодкого продукту може бути і Японія, яка є третім у світі провідним імпортером меду (після США й Німеччини) і щороку нарощує обсяги закупівлі солодкої продукції.
Нехай який ринок вибере для свого меду українська компанія, передусім слід добре вивчити особливості смакових уподобань тамтешніх споживачів, вимоги до безпеки, маркування й пакування продукції, а також з’ясувати перелік дозвільних документів і сертифікатів, а також інших вимог країн – імпортерів продукції.
Підготовано в рамках проекту регіональної ініціативи ФАО з підтримки торгівлі у Європі та Центральній Азії.
Анна Бурка, консультант FAO
газета “АгроМаркет”, червень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
