Популярність соняшнику та добра ціна на ринку спонукають агропідприємства відводити більше полів під вирощування культури. Разом із тим зростання площ під посівами соняшнику не призвело до значного збільшення валових зборів насіння. Однією з причин цього є економія на засобах захисту рослин (зокрема, використання неякісних продуктів-підробок), неадаптована система захисту, неготовність сільгоспвиробників вживати вчасних заходів проти нових для регіону хвороб. Крім того, зростання площ призводить до недотримання сівозмін у господарствах, нагромадження рослинних решток на полях, збільшення засміченості посівів бур’янами, які також є резерваторами збудників хвороб. Ці чинники сприяють поширенню хвороб і шкідників, росту їх шкодочинності. У сезон із нестандартними умовами ситуація ризикує вийти з-під контролю й водночас дає можливість проаналізувати помилки та внести корективи у систему захисту наступного сезону.
Зміни клімату й хвороби
За прогнозами метеорологів, рівень атмосферних опадів може зменшитися, що може призвести до зростання посівних площ соняшнику, оскільки культура, порівнюючи з іншими, досить посухостійка. Кліматичні переміни впливають на зміну хвороб соняшнику. Залежно від вологості повітря й ґрунту початкове інфікування може становити від 5 до 50–70%. За різних погодних умов із року в рік важко прогнозувати розвиток фітопатогенів. Але деякі тенденції вже простежуються. Так, у південних і східних регіонах країни, де кількість опадів зменшується й підвищується температура, спостерігається зменшення хвороб, які потребують вільної води для полегшення їх життєвого циклу, такі як борошниста роса, біла гниль, чорна ніжка та фомопсис.
Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, найчастіше уражає посіви соняшнику в степовій і лісостеповій зонах країни. Запобігти поширенню хвороби можна шляхом дотримання сівозміни, максимального знищення рослинних решток і видалення падалиці, а також використанням стійких до хвороби сортів і гібридів. Для профілактики несправжньої борошнистої роси насіння обробляють протруйниками, в складі яких діючі речовини — карбендазим, металаксил-М, тіабендазол, тирам, флудіоксоніл.
Біла гниль, або склеротиніоз, трапляється майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. Розвитку хвороби сприяють підвищена вологість і понижена температура повітря в період проростання насіння та побуріння кошиків. Щоб уникнути виникнення хвороби, потрібно використовувати відносно стійкі сорти та гібриди, дотримуватися ротації культур у сівозміні, просторової ізоляції, знищувати падалицю, видаляти післязбиральні рештки, ретельно очищувати насіння від склероціїв, протруювати насіння. За пізнього прояву хвороби на кошиках, на початку цвітіння та в кінці цвітіння обприскують фунгіцидами, а у фазу біологічної стиглості — підсушують кошики десикантами.
Фомоз стебла, або чорна ніжка. Важкі форми інфікування можуть спричинити значні втрати врожаю до 40%. Дощі й посуха, що настає за ними, сприяють розвитку хвороби та спричинюють втрати врожаю до 80%. Рослини культури уражуються протягом усього періоду вегетації. Спочатку на сім’ядолях з’являються округлі жовті плями розміром до 0,3 см в діаметрі. На справжніх листках некротичні ураження мають неправильну форму та розмір і з часом змінюють колір від коричневого до темно-коричневого. Цьогоріч розвиток хвороби посилювався за підвищення температури +20…+25 °С і вологості ґрунту 60% ПВ.
Фомопсис поширений майже в усіх районах, де вирощують соняшник, і належить до найпоширеніших хвороб некротрофів (як біла та сіра гнилі), що являють значну загрозу для соняшника. Уражуються рослини з фази другої пари справжніх листків і до кінця вегетації. Джерелом інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки та насіння. Щоб захистити рослини, потрібно: дотримуватися карантинних заходів, правильної агротехніки, оптимальних строків сівби, не допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив. Також рекомендується дворазове обприскування посівів фунгіцидами.
Деякі хвороби активніше розвиваються в більш гарячих і сухих умовах. Наприклад, попеляста, або вугільна, гниль найпоширеніша в зонах Степу і Лісостепу. Хвороба найчастіше проявляється в період цвітіння соняшнику й призводить до того, що рослини починають в’янути. На стеблах біля кореня утворюються плями бурого забарвлення. Вони розростаються й охоплюють кільцем основу стебла. Найефективнішими способами боротьби та захисту соняшнику від попільної гнилі є: дотримання правил сівозміни; вибір для вирощування стійких до захворювання сортів і гібридів; збалансоване харчування всіма необхідними макро- та мікроелементами; використання спеціальних препаратів; збирання врожаю в оптимальні терміни, проведення десикації та правильна обробка ґрунту після збирання врожаю.
Захищати лист
Нині виробництво культури рухається на Північ, де соняшник не вирощували раніше. Тож відсутність інокуляту, що викликає хворобу, може призвести до меншої кількості хвороб, принаймні на початковому етапі. Тому потрібно обробляти фунгіцидами посіви заздалегідь, мірою наростання вегетативної маси та до появи видимих ознак хвороб, щоб зберегти здорову листову поверхню.
Нехтування захистом листків, зокрема нижніх, призводить до поступового поширення інфекції догори, до кошика. Це небезпечне явище, бо втрати врожаю відбиватимуться не лише у меншій кількості сім’янок у кошику, їх невиповненості, а й у випадінні вже сформованого врожаю. Останньому сприяє супутній розвиток гнилей. Погіршується якість продукції, знижується олійність (на 5–12%), олія набуває гіркуватого смаку. Сукупно хвороби соняшнику можуть призвести до втрат 50 і більше відсотків врожаю, зниження його якості та закупівельної вартості. Тому для тих, хто не розраховує на щасливий збіг обставин і планує отримувати стабільні високі результати, питання обробляти чи не обробляти посіви фунгіцидами не стоїть.
Чинник збирання
Для зменшення втрати під час збирання соняшнику в переджнивний період доцільно поводити десикацію. Це дозволяє пришвидшити достигання культури мінімум на 5–10 днів, частково знищити бур’яни, забезпечити рівномірне достигання, зупинити поширення хвороб і покращити якість вирощеного врожаю.
Період передзбиральної обробки визначають окремо для кожного регіону з урахуванням умов вирощування культур. Термін проведення збирання, своєю чергою, впливає на вибір дисканта: за застосування більшості препаратів процес збирання розпочинають вже на 5–6-й день після обробки. Препарати гліфосатної групи застосовують по активнішій вегетації, тож збирання врожаю можна розпочинати через 11–14 днів після обробки. Препарати на основі глюфосинату амонію в південному регіоні для десикації соняшнику поки що не застосовують. Однак вони мають суттєву перевагу, адже дуже добре підсушують насіння.
Помилки в збиранні соняшнику можуть призвести до великого недобору врожаю. Так, пізнє збирання часто стає причиною осипання насіння з кошиків, обламування самих кошиків через ураження грибними хворобами й дощі. Крім того, слід припустити пошкодження соняшнику комахами. Наслідком раннього збирання може стати травмування насіння, зниження його якісних характеристик, великий відсоток вологості й, відповідно, додаткові витрати на сушіння. Крім того, стебло, яке не встигло достигнути й під час збирання лишалось зеленим, погано заорюється в ґрунт і значно ускладнює посів озимини.
На наступний сезон
Наразі складно спрогнозувати погодні умови наступного року. Але практика минулого та поточного років доводить, що в системі захисту культури варто передбачити вчасне виконання операцій як за посухи, так і за рясних опадів.
Нинішнього року господарства, які не встигли вчасно вжити дієві засоби захисту посівів, спостерігали ланцюгову реакцію у вигляді поширення хвороб.
Деякі з хвороб ми можемо проконтролювати на початкових етапах вегетації соняшнику, а саме — завдяки протруєнню насіння. Небезпеку для посівів соняшнику нинішнього сезону становили фомоз, склеротиніоз, альтернаріоз, септоріоз, сіра гниль, іржа та пероноспороз. Також погода була сприятливою для розвитку різних хвороб соняшнику вже на початкових етапах.
За наявності вологи після сівби перші ознаки хвороб найчастіше проявляються вже у фазу 8–12 листків (вторинна інфекція). У цьому разі треба застосувати фунгіцид, що захистить соняшник від широкого спектра згаданих вище хвороб. До того ж фунгіцид повинен мати пролонговану дію й не завдавати додаткового стресу рослинам у разі подальших засушливих умов.
Фаза розвитку соняшнику 8–12 листків є також ідеальною для внесення рістрегулятора. Він має забезпечити зниження висоти рослини для проходження самохідних обприскувачів під час цвітіння, не травмуючи рослину, збільшення біомаси кореня, збільшення стійкості до вилягання та вирівнювання нерівномірних посівів. Для знищення різноманітних шкідників у посівах культури слід застосовувати інсектицид.
Другу фунгіцидну обробку найефективніше запланувати на фазу середини цвітіння рослин соняшнику препаратом, що забезпечує контроль широкого спектра хвороб і тривалий фунгіцидний захист. У період цвітіння висока ймовірність внести інсектицид для контролю лускокрилих шкідників.
The Ukrainian Farmer
