«АгроМаркет» поцікавився, за якими ставками в умовах дефіциту ліквідності банки готові фінансувати сільгоспвиробників і на які поступки можуть піти заради своїх клієнтів.
Уже не перший рік українські фінустанови говорять про недофінансованість агросектору та його потенціал для кредитування. Втім, навіть у непрості для України часи галузь дає понад третину всіх валютних надходжень і формує 14% ВВП. У питаннях повернення боргів, як кажуть фінансисти, сільгоспвиробники є одними з найдисциплінованіших позичальників — рівень заборгованості у цьому сегменті становить у середньому 12% усіх виданих кредитів. То що світить аграріям нинішньої весни?
«Гарна дівка, як засватана», — кажуть у народі. І, власне, ця приказка дуже яскраво змальовує ситуацію, що склалася нині з потенціальними позичальниками агросектору. Торік вони скористалися кредитами банків на 115 млрд грн (за середньої кредитної ставки 18%). Утім, схоже, що цього року банкіри мають намір видати українським сільгосппідприємствам на 15% більше позик (до речі, 2014-го загальний обсяг кредитів цієї галузі становив 11 млрд грн за середньої кредитної ставки 22,5%). За словами Максима Дмитрієва, директора департаменту розвитку продуктів для середнього та малого бізнесу Креді Агріколь Банку, ринок кредитування агросектору суттєво змінила криза 2014 року. Зокрема, коли банки почали скорочувати свої кредитні портфелі, ту частку ринку, що вивільнилася, замістили постачальники сільгосптехніки, ЗЗР, насіння й добрив, активізувавши послугу видачі товарів на виплату. І нині, коли ситуація поступово стабілізується, такі компанії вже конкурують із банками в частині кредитування. Основні їхні переваги, порівнюючи з профільними фінустановами, — мінімальний пакет документів, що має надати клієнт, і швидкість оформлення, адже компанії-постачальники можуть ухвалити рішення про фінансування протягом доби.
Аргумент, який висувають на свою користь банкіри: кредитування — не профільний напрям бізнесу постачальників і дистрибуторів. А відтак, як запевняють речники фінустанов, їхні фахівці здатні ефективніше проаналізувати ризики, пов’язані з платоспроможністю клієнта, до того ж вони здатні надавати фінансування на довший термін. Нехай там як, така конкуренція стимулює банкірів диверсифікувати кредитні програми й оптимізувати внутрішні процеси — нині багатьом із них складно наздогнати постачальників техніки, ЗЗР, насіння й добрив у швидкості обслуговування.
Оскільки клієнт сьогодні потребує комплексного сервісу, банки й постачальники дедалі частіше розробляють партнерські програми.
«У процесі інтенсивного кредитування ми вибудували партнерські відносини з постачальниками захисту рослин, добрив, техніки, — зауважує Андрій Моїсеєнко, заступник голови правління банку «Кредит Дніпро». — У нас десь половина портфеля — це саме такі партнерські програми, завдяки яким ми можемо запропонувати клієнту 12–14% кредитну ставку, замість, наприклад, 18%. Багато постачальників зацікавлені в тому, щоб фінустанови включалися у цей ланцюжок фінансування, бо таким чином ризики компанія ділить із банком. Щоправда, деякі локальні дилери й далі працюють самостійно, стимулюючи банки максимально спрощувати роботу з клієнтами, йти на компроміси в кредитних процедурах для підвищення швидкості фінансування, особливо в сезон, коли кожен день для агровиробника відіграє велику роль».
Банкіри кажуть, що більшість їхніх кредитних програм націлені переважно на дрібний і середній бізнес. Мовляв, у нинішніх умовах краще видати більше дрібних кредитів, тим самим розпорошуючи ризики, аніж один великий. До роботи з агрохолдингами багато фінустанов у кризові часи почали ставитися з пересторогою через надто велику концентрацію ризиків. З одного боку, залучивши великого клієнта, банк підвищує всі свої показники, а з іншого, в разі його дефолту наражається на серйозні фінансові проблеми (таких прикладів вистачає).
В інтересах клієнта
«Важливо чітко розуміти, кого ти кредитуєш, бути максимально близьким до свого клієнта й, обравши для себе певний сегмент, пропонувати максимальну продуктову лінію, зручну саме для нього, — зазначив директор департаменту розвитку продуктів для середнього та малого бізнесу Креді Агріколь Банку Максим Дмитрієв. — Ми, зокрема, працюємо і з великим, і з малим бізнесом. Фінансуючи невеликі господарства, ми, по суті, диверсифікуємо наші ризики. Щодо великих компаній, то тут найперше завдання — не бути єдиною установою, що бере всі ризики на себе. Тож тепер ми зменшили концентрацію й не даємо надто великих кредитів в одні руки, а також уважніше вивчаємо всі фінансові показники компанії-клієнта».
Коли йдеться про агросектор, банкіри не лише вивчають звітну документацію господарства, а й скеровують своїх фахівців на місця для ближчого знайомства з бізнес-моделлю потенційного позичальника. «У нашому банку діє таке правило: починаючи роботу з новим клієнтом, кредитні експерти завжди виїжджають у господарство, оглядають поля, техніку, проводять фінансовий аналіз, а вже потім, зважаючи на результати, визначають кредитний ліміт. Крім того, віднедавна у визначенні фінансового класу господарства та ймовірності його дефолту ми враховуємо ще й макропоказники», — зауважує заступник голови правління банку «Кредит Дніпро» Андрій Моїсеєнко.
Камінь спотикання – звітна документація
Часто на заваді доступного фінансування стають неточності чи пробіли у звітній документації, труднощі з написанням бізнес-плану. Оскільки фермери «не вписуються» в банківські рамки й вимоги, то не можуть скористатися не тільки позиками, але й навіть державними програмами підтримки. Наприклад, цьогоріч на компенсацію відсоткових кредитних ставок для аграріїв у держбюджеті закладено трохи менше ніж мільярд гривень. Та навіть ці гроші ризикують не потрапити до потенційних адресатів. Торік таку програму було освоєно лише на 35% (здебільшого через невідповідність звітної документації вимогам банків).
«Ми не маємо ресурсу для проведення відповідного навчання своїх клієнтів, проте розробляємо ініціативи, ведемо переговори про такі тренінги з боку партнерів, міжнародних організацій. Окрім цього, прагнемо адаптувати наші продукти, щоб якомога більше сільгоспвиробників могли скористатися доступом до фінансування», — розповідає Максим Дмитрієв. «Наш банк працює з клієнтами із земельним банком від 100 га, але якщо оцінити стан нашого портфеля, то в цій частині у нас клієнтів небагато, — зазначає Ірина Грунь, директор департаменту клієнтів малого і середнього бізнесу Кредобанку. — Наприклад, приходить до нас клієнт, і, зробивши аналіз його звітності, ми бачимо, що вона не відповідає нашим вимогам. Тоді наш менеджер консультує клієнта, пояснює, до яких показників він має дійти. Буває так, що за півроку, за рік ці клієнти до нас повертаються, врахувавши всі зауваження, і ми починаємо з ними співпрацю».
Хто по кредит, а хто по лізинг…
Прагнення банків повернути втрачену клієнтську базу чи напрацювати нову, а також конкуренція з постачальниками спонукають фінустанови до розширення своїх продуктових ліній. Усе більше банків, крім класичних кредитів, пропонують аграріям лізингове фінансування. За словами Ірини Грунь, ці послуги певною мірою конкурують між собою, адже націлені на одного клієнта й на одну інвестиційну ціль. Проте є між ними суттєва різниця. У разі з класичним кредитом клієнт одразу отримує майно у свою власність, а за лізингу об’єкт залишається у власності банку аж до виплати клієнтом усієї суми. До того ж для видачі кредиту банк вимагає його покриття під певну заставу, а за лізингу — заставою, власне, і є лізингове майно.
«На прикладі нашого банку можу сказати, що 2/3 наших клієнтів залишаються консервативними й обирають класичне кредитування, тому що хочуть одразу мати майно у своїй власності, — розповідає Ірина Грунь. — Можливо, це пов’язано з тим, що ми лише протягом двох років надаємо лізингові послуги, і клієнти ще не звикли до цього, адже банківський лізинг — це більше завтрашній день. Натомість, обираючи кредит, клієнт ризикує, що в разі прострочення кредитного платежу на його майно може бути накладено арешт, і тоді він не зможе нормально керувати своїм бізнесом. За лізингу ж втрачається тільки лізингове майно. Крім того, на лізингове майно не може бути накладено стягнення на користь третіх осіб, тобто із цього боку цей продукт надійніший для клієнта. Проте слід урахувати ще й таке: лізинг зазвичай дорожчий, адже вимагає від клієнта менше документів, а фінансовий стан компанії оцінюється менш прискіпливо».
Прогнози позитивні
Загалом подальші перспективи фінансування агросектору експерти називають позитивними: останнім часом жоден банк не згорнув такі програми, навпаки, з’являються нові гравці. Інше питання — кредитні ставки. Тут наразі не очікується змін. Щоправда, як кажуть аналітики, тенденція до зниження після стрибка 2014 року до 22–26% все-таки спостерігалася. Уже у 2016-му ці показники почали падати, досягнувши середньої позначки 18%, яка зафіксувалася й на весь 2017-й, хоча були й винятки, коли деякі банки пропонували і по 14, і по 12% у гривні (щоправда, такого рівня вдалося домогтися передусім завдяки партнерським програмам із компаніями-постачальниками). Що ж до кредитної ставки на 2018 рік, то аналітики погоджуються з тим, що 18% — це забагато для недофінансованої галузі. Втім, середній показник ставки, як зауважують представ- ники банків, якщо й підніметься, то не так уже й суттєво.
«Щодо прогнозів ринку кредитування, для нас уже відчутний дефіцит ліквідності, а тому наш банк, можливо, перегляне кредитні ставки в бік збільшення, але це буде незначний стрибок. Найшвидше, це буде тимчасовий захід. Крім того, цього року ми розширили діапазон господарств, із якими готові працювати. Тепер нашими клієнтами можуть стати сільгоспвиробники із земельним банком від 200 га (раніше мінімум був — 400 га). Також ми беремо курс на зведення до мінімуму строку видачі кредиту», — зазначив Максим Дмитрієв.
«2018 рік буде сповнений політичних подій, тому, думаю, незначна волатильність не омине ринок, — уважає Сергій Наумов, голова правління Піреус Банку. — До того ж наш банк планує тримати середнє значення кредитних ставок на незмінному рівні попри підняття Нацбанком облікової ставки, що я також уважаю сезонним явищем, пов’язаним зі звуженням ліквідної маси, яка на сьогодні вилилася на валютний ринок. Якщо говорити про далеку перспективу, то ми очікуємо старту ринку землі, коли вона зможе бути предметом застави. Думаю, це суттєво розширить доступ агросектору до такого потрібного йому фінансування».
Анжела Гаврилюк
газета “АгроМаркет”, лютий 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
