Обробіток ґрунту перед сівбою ярих культур вирішує низку завдань: вирівнювання поверхні поля, створення сприятливих умов для проростання насіння, забезпечення чистоти поля й запобігання появи бур’янів, втратам ґрунтової вологи та недопущення ерозійних процесів. Тип ґрунтообробних машин для проведення обробітку і їх кількість залежить від ущільнення ґрунтів, наявності грудок, кількості пожнивних решток, системи попереднього обробітку під озимі культури та культури попередника. Своєчасна і правильна послідовність усіх операцій передпосівного обробітку є головною вимогою для отримання параметрів сівби, а його якість безпосередньо залежить від ґрунтообробних знарядь, залучених у роботі.
Не втратити вологу
Підготовка поля до сівби є обов’язковим етапом, який можна виконувати одночасно із сівбою або напередодні як окрему операцію. Усе залежить від вологості, погодних умов і можливостей господарства. У посушливих регіонах, де спостерігається дефіцит вологи, або якщо погодні умови сприяють швидкому висушуванню верхніх шарів ґрунту, слід звести до мінімуму розрив у часі між культивацією та сівбою. Так насіння потрапить у сприятливіші умови для проростання й початкового етапу розвитку. Ідеальним варіантом є застосування посівних комплексів, що оснащені дисковими або лаповими секціями для розпушення так званого посівного горизонту. У цьому разі між культивацією та сівбою немає розриву в часі, і волога не встигає випаруватись.
Культивація, яку виконують як окрему операцію, має бути організована таким чином, щоб сівбу провели практично відразу, без значних пауз. Ґрунт після культивації швидко пересихає, і якщо погодні умови цьому сприяють, за день-два можна втратити значну кількість потрібної для проростання вологи. У результаті доведеться збільшувати глибину сівби, що теж не є корисним для майбутнього врожаю: насінини витрачають надто багато енергії для проростання й для первинного розвитку рослині лишається мало сил. Також порушується рівномірність сходів, деякі рослини пробиваються на поверхню ґрунту з відчутним запізненням і потім страждають через конкуренцію з рослинами, що зійшли раніше.
Структура
Взагалі культивацію виконують насамперед для створення дрібногрудкуватої структури верхнього шару ґрунту, у який висіватимуть насіння і де починатимуть свій розвиток молоді рослини. Для цього разом із розпушенням виконується зворотне ущільнення, яке забезпечує оптимальний стан ґрунту для сівби й проростання насіння.
Техніка, яку застосовують для цієї роботи, може оснащуватися лаповими або дисковими робочими органами. Класичний культиватор у нашому уявленні — це лапове знаряддя. У більшості випадків із ним можна досягти оптимального результату за мінімальних витрат часу і пального. Залежно від типу і стану ґрунту, а також кількості рослинних решток, конструкція лапових культиваторів може змінюватися так само, як і тип наконечників. Наприклад, якщо верхній шар ґрунту має велику кількість соломистих решток, або ж їх багато на поверхні поля, особливо якщо йдеться про рештки сої, за вологих умов долотоподібні робочі органи їх згрібатимуть, і механізатор витрачатиме багато часу і зусиль на їх очищення робочих органів агрегата. Відстань між лапами та рядами лап має бути достатньою для проходження максимальної кількості рослинних решток. Отже, обираючи лаповий культиватор, потрібно враховувати тип ґрунту, його стан у період, коли працюватиме культиватор, тип вирощуваних культур і їх потенційну врожайність для визначення можливої кількості рослинних решток.
У певних умовах не вдається застосовувати лапові культиватори: наприклад, коли ґрунт надто твердий, є значна кількість брил, поверхня поля така нерівна, що потребує значних зусиль, щоб довести до прийнятного для сівби стану. У таких випадках для передпосівної культивації краще застосовувати дискові знаряддя. Залежно від стану ґрунту й глибини розпушення обирають диски з великими вирізами (типу «ромашка») або малими. Ураховуючи, що передпосівну культивацію виконують на незначну глибину, для цих робіт установлюють знаряддя із діаметром дисків 560 мм і менше. До переваг дискової культивації належать краще подрібнення великих грудок, активніше перемішування ґрунту, можливість вирівнювання поверхні поля за один прохід. Однак є й недоліки: робочі органи створюють значний опір, що потребує додаткового тягового зусилля й, відповідно, більших витрат пального. Якщо в господарстві немає трактора достатньої потужності, доведеться працювати з вузьким агрегатом, продуктивність якого буде меншою.
У деяких господарствах застосовують дискові знаряддя надто часто, навіть якщо можна нормально працювати лаповими культиваторами. У цьому разі власнику варто замислитись над ефективністю господарювання. Дискові агрегати зазвичай важчі, потребують більшої потужності й витрат пального, і до того ж сприяють більшому ущільненню нижніх шарів ґрунту колесами трактора.
Знищення бур’янів
Передпосівна культивація добре бореться з бур’янами, що починають сходити під дією весняного тепла. Знищуються як видимі рослини, так і молоді паростки в стадії білої ниточки. З цим завданням добре можуть впоратись лаповий і дисковий агрегати. Хоча можуть і не впоратись, якщо вся ширина захвату повністю не перекривається робочими органами. Виробники часто пропонують різні робочі органи для лапових культиваторів, і продавці не завжди коректно розповідають, який відсоток ширини захвату лишається необробленим за встановлення різних робочих органів.
Самі аграрії також іноді стають причиною не зовсім якісної роботи культиваторів: зношені робочі органи зменшуються в розмірах, що призводить до зменшення ширини захвату кожної лапи — подібна картина відбувається з дисковими агрегатами. Зазвичай диски розташовують так, щоб вони виконували суцільний обробіток по всій ширині захвату, але з часом, коли диски зношуються, їх діаметр стає меншим, і про суцільність обробітку вже не йдеться. На деяких моделях можливо налаштування дискових батарей — їх зміщують вбік відповідно до зношення дисків, і таким чином підтримується потрібний рівень якості.
Рештки
Ситуацію, коли поле не обробляли з осені (наприклад, після збирання кукурудзи погодні умови не дали цього зробити), і на поверхні ґрунту зосталася велика кількість рослинних решток, розглядати взагалі не варто. Без основного обробітку тут допоможе хіба що пряма сівба за технологією no-till або strip-till, і передпосівну культивацію у таких випадках не застосовують. Однак дуже часто велика кількість решток опиняється у верхньому шарі ґрунту, коли її перемішують дисковими знаряддями або плугами за неглибокої оранки. Проте частина решток все одно лишається на поверхні. У таких умовах виконувати передпосівну культивацію не завжди комфортно.
Лапові культиватори вигрібають із ґрунту вологі рештки, тягнуть їх по полю, аж доки не назбирається чималий валок і механізатор не зупиниться, щоб очистити робочі органи. Це забирає час і сили, виконання технологічної операції затримується, сівба розпочинається невчасно. У таких випадках потрібно враховувати культуру-попередник, кількість решток (урожайність незернової частини), а також вологість ґрунту, і відповідно до цього встановлювати такі робочі органи (наконечники), що найбільше придатні для таких умов.
The Ukrainian Farmer
