Держава пропонує програми — компенсації частини вартості будівництва зерносховищ і придбання обладнання для них.
Уже друге десятиліття в Україні триває активне будівництво елеваторів, завдяки чому щороку потужності зі зберігання зерна збільшуються в середньому на 1 млн тонн. Починаючи з 2005 року загалом уведено в експлуатацію сховищ, здатних одночасно розмістити понад 16 млн тонн збіжжя.
Переважно новозбудовані елеватори — це підприємства повного технологічного циклу, спроможні швидко прийняти зернову сировину, доробити її до стандартних показників якості, зберігати протягом тривалого часу без втрат і потім швидко відвантажити споживачам. Ураховуючи, що сучасні елеваторні комплекси в середньому протягом сезону двічі обертають свій обсяг зберігання, тільки через них щороку проходить щонайменше 30 млн тонн зерна. Проте крім таких сучасних комплексів у країні є ще десятки елеваторів, збудованих раніше, а ще сотні силосних і підлогових зерносховищ радянської доби, чия загальна місткість оцінюється приблизно в 60 млн тонн.
Здавалося б, такої кількості місць зберігання вже мало б вистачити. Однак ні, і це довів поточний сезон із його рекордним урожаєм пізніх культур, коли минулої осені багато елеваторів були змушені припиняти приймання зерна через брак вільного місця та місткостей для його складування.
Чи вистачає зберігальних потужностей?
Згідно з офіційною інформацією Державної служби статистики, станом на 1 січня 2019 року потужності одночасного зберігання зернових, зернобобових й олійних культур в Україні становили 78,3 млн тонн. Більша частина з них, а саме 45,4 млн тонн, належали сільськогосподарським підприємствам, що безпосередньо працюють у зерновиробництві. Підприємствам, що спеціалізуються на зберіганні й переробці, належало 32,9 млн тонн потужностей.
Ураховуючи, що тогорічний урожай перевищив 90 млн тонн зернових й олійних, наявних місць для зберігання й справді виявилося замало, щоб розмістити все зібране збіжжя. Однак проблема дефіциту потужностей додатково ускладнюється тим, що, за даними Кабміну, сертифіковані зернові склади в Україні мають місткості для одночасного зберігання всього 42 млн тонн зерна. Головна ж відмінність сертифікованих складів від решти полягає в тому, що вони можуть зберігати не лише зерно своїх власників, а й мають право надавати елеваторні послуги стороннім поклажодавцям, а також відвантажувати зерно на експорт.
Брак місць для зберігання призводить до того, що Україна щороку втрачає частину вирощеного зерна. Безповоротні втрати, тобто такі, внаслідок яких збіжжя залишається тільки утилізувати, сягають близько 2–3% урожаю. Однак куди більше втрачається тоді, коли через неналежні умови зберігання знижується якість зерна, й тоді продовольче стає можливим використати лише на кормові цілі, а фуражне — тільки на технічні. За різними оцінками такі втрати становлять до 25%, тобто чверті зібраного врожаю. Внаслідок цього збитки вітчизняних сільгоспвиробників й інших зерновласників щороку сягають сотень мільйонів гривень, а разом із недоотриманими ними прибутками не отримує у повному обсязі податкові надходження державний і місцеві бюджети
Державна підтримка потрібна
Недостатня забезпеченість аграрної галузі потужностями для зберігання врожаїв, а насамперед такими потужностями, на яких зберігання можливе без втрат якості зернових і олійних культур, є не лише проблемою самих аграріїв, а й держави. Щоб поліпшити ситуацію, уряд ухвалив рішення у 2019 році виділити 850 млн гривень державної підтримки на часткове відшкодування вартості будівництва нових і реконструкції наявних об’єктів зі зберігання та переробки зернових. Ці кошти передбачено бюджетною програмою з підтримки галузі тваринництва, яку доповнили новим напрямом фінансування. За підрахунками урядовців, відповідне рішення дозволить збільшити наявні потужності зберігання приблизно на 2 млн тонн.
Передбачається, що держава відшкодовуватиме сільгосптоваровиробникам 30% суми, витраченої на будівництво й реконструкцію підприємств зберігання та переробки зерна, зерносховищ, елеваторів, зерносушильних пунктів тощо. Згідно з постановою «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року №107», компенсацією можуть скористатися підприємства, які на власних або орендованих потужностях виробляють чи переробляють свою власну продукцію. Якщо ж підприємство частину потужностей здає в оренду, то власна продукція на ньому має становити не менше як 75%, а переліком документів ДФС підтверджується, що це підприємство належить до 4-ї категорії. Документи на отримання компенсації мають бути подані до 5 травня, 5 вересня і до 5 грудня.
Утім, тільки частина забудовників зможе отримати від держави 30% компенсації вартості об’єктів, бо не всі вони потрапляють під вимоги програми. Про це можна говорити вже тепер, оскільки перший етап програми завершився у квітні. Отже, станом на 5 квітня, коли охочих отримати компенсацію на цьому етапі мали узгодити свої наміри з Мінагрополітики, налічувалося 20 претендентів на повернення частини витрачених коштів, із яких 15 проводили будівництво, а 5 — реконструкцію об’єктів зернозберігання та зернопереробки. Найбільше їх було з Тернопільської області — 5 підприємств, ще 4 — з Вінниччини й 3 — з Волині, а загалом із 10 областей. Також ПрАТ «Зернопродукт МХП» звернулося по компенсацію витрат на будівництво відразу трьох своїх об’єктів в Івано-Франківській, Хмельницький і Вінницькій областях. Утім, про які саме об’єкти та суми компенсації йдеться, в аграрному відомстві не повідомили.
«Наразі можу сказати, що міністерство узгодило не всі заявки претендентів на компенсацію вартості будівництва і реконструкції зерносховищ. Хтось подав не повний перелік документів, у когось вони були неправильно заповнені. Проте підприємства, яким на цьому етапі відмовили, можуть подати документи повторно, виправивши наявні помилки. Загалом ми бачимо велику зацікавленість аграріїв у цій державній програмі й очікуємо, що до кінця року ще чимало з них звернуться по компенсацію», — розповів кореспонденту заступник начальника управління Мінагрополітики Сергій Танцюра.
Загалом, за даними аграрного відомства, 2019 року в Україні передбачається ввести в експлуатацію 130 об’єктів зі зберігання, доробки й переробки зерна, загальна кошторисна вартість будівництва яких становитиме 4,7 млрд гривень з урахуванням ПДВ. Зокрема, аграрії повідомили міністерство про плани будівництва 115 нових об’єктів і реконструкції ще 15 об’єктів.
Допомагати не тільки зерновиробникам
Зважаючи на те, що середня вартість будівництва одного елеватора-«тридцятитисячника» становить близько 6 млн доларів США, а також на загальний розмір держпрограми у 850 млн гривень, то за розміру компенсації у 30% держава цього року може повернути частину витрат зі зведення близько 15–16 таких об’єктів. Отже, компенсацію отримають далеко не всі забудовники. Однак для всіх є можливість скористатися другою державною програмою, згідно з якою відшкодовується частина вартості придбаного елеваторного обладнання вітчизняного виробництва. За нею великі й середні аграрні підприємства можуть повернути собі 25% вартості такого обладнання, а фермерські господарства — всі 40%. Ця програма діє вже третій рік, і вже чимало й фермерських господарств і великих агрокомпаній скористалися нею. Так, керівник департаменту трейдингу «Епіцентр Агро» Світлана Никитюк повідомила, що в державній програмі поточного року візьмуть участь два об’єкти компанії: Вінницький елеватор і «Закупнянське ХПП», реконструкція яких уже почалася. Під час реконструкції забудовник використовує обладнання вітчизняного виробництва, вартість придбання якого вже частково відшкодовано з бюджету.
Разом із тим програма державного відшкодування частини вартості вітчизняного елеваторного обладнання сприяє не лише компаніям, які оснащують свої зерносховища, а й самим машинобудівникам. Адже забудовники почали активніше це обладнання купувати, а отже, виробники стали більше його виробляти, розвиваючи завдяки цьому свої потужності. Так, за словами представників компанії «Югелеватор» із Миколаєва, після того, як підприємство потрапило в програму часткової компенсації вартості під час купівлі обладнання, кількість замовлень істотно зросла, і тепер завод навіть збирається запускати окрему лінійку продукції, зокрема, для фермерських елеваторів.
«Аграрії розуміють, що вони можуть повернути чималі гроші — це великий плюс і для них, і для нас. Самі лише фермери замовляють у нас тепер на рік близько 50–70 одиниць обладнання», — розповіли у «Югелеваторі». Пожвавлення покупців відзначили і в одеській компанії ОЛІС, зерноочисні машини та лабораторне обладнання якої також тепер купують набагато охочіше.
Зважаючи на дію двох програм державної підтримки, аналітики ринку прогнозують на поточний рік бум будівництва елеваторів, особливо фермерських. Тим більше, що забудовник, який задовольняє всі вимоги, може скористатися обома одночасно: за однією програмою отримати відшкодування частини вартості елеваторного обладнання вітчизняного виробництва, а за другою — компенсацію майже третини витрат на будівництво та реконструкцію загалом, включно з виготовленням проектної документації, обладнання від будь-якого виробника, монтажу тощо.
Користь від державної підтримки будівництва нових зерносховищ буде більшою, якщо дію зазначених програм буде подовжено, адже, за словами учасників зернового ринку, елеваторний бум в Україні ще триватиме щонайменше десять років. Тим більше, що така підтримка сприяє не лише збільшенню потужностей зберігання в країні, а й розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування, проектування та будівництва об’єктів АПК.
Марк Бєлявцев
журнал The Ukrainian Farmer, липень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The
Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
