Олександр Вовченко, голова ФГ «Вауберрі», хоча і народився в Києві та працював у банківській, дорожньо-транспортній та будівельній галузі, давно мріяв працювати на землі.
«Обробіток землі — те, що закладено у нас, українцях, генетично. Дві мої бабусі були ланковими в колгоспах, а обидва дідусі працювали трактористами. І часто в дитинстві вони брали мене із собою на цю надзвичайно важку працю», — каже підприємець, що свідомо прийшов до фермерства. Він заснував господарство у травні 2020 році в селі Людвинівка на Макарівщині, звідки йде його коріння по батьківській лінії.
Прагнення вирощувати здорову та органічну продукцію з’явилося, коли створив власну родину, каже він. «У мене четверо дітей, і я, як батько, знаю, наскільки важливо, щоб діти зростали на здоровій їжі, вирощеній без використання пестицидів та отрутохімікатів», — пояснює пан Олександр Вовченко.
Початківець у ягідному бізнесі цього року отримав не тільки перший урожай лохини, а й залучив державний грант на розвиток плантацій.
СКЛАДОВІ СУПЕРФУДУ
Олександр Вовченко каже, що серед всіх культур обрав лохину, бо ця ягода є однією з найкорисніших і має велику популярність як в Україні, так і за її межами.
«Суперфуд із дуже потужним фітохімічним складом, — пояснює він, — містить найбільшу кількість антиоксидантів серед інших ягід та фруктів. Не викликає алергію. Це справді смачна ягода, яку полюбляють і дорослі, і діти. Співвідношення смаку і користі для організму відіграло ключову роль».
Лохина стає королевою корисності, якщо її вирощувати за органічною технологією, — так вирішили власники «Вауберрі» та започаткували відповідну плантацію. Загальна площа ягідника становить понад 15 га. На них господарство вирощує ранні, середні та пізні сорти лохини. Перевагу підприємство надало сортам Дюк, Блюкроп, Блюголд, Блюджей, Чендлер, Аврора та Еліот.
«Нас інспектує сертифікаційний орган ТОВ «Органік стандарт», — розповідає Олександр Вовченко. — Всі етапи роботи в господарстві чітко регламентують за спеціальними процедурами. Органічна ягода не тільки безпечніша, але й має насиченіший смак і містить більше антиоксидантів, ніж ягода, що вирощена у звичайний спосіб».
За словами пана Олександра Вовченка, вони багато уваги приділили відбору земельних ділянок. Вибір було зроблено на тій землі, що до початку діяльності господарства не оброблялася протягом останніх двадцяти років. Це ідеальний варіант для органічного способу обробітку землі, вважає підприємець.
Садивний матеріал «Вауберрі» замовляють у різних компаній. Серед партнерів господарства наразі українські розплідники «Фрутек», «Долина-Агро» і «Брусвяна», а також голландський Rosetta Agro.
«Ми надаємо перевагу посадковому матеріалу українського походження для підтримки української економіки», — наголошує Олександр Вовченко.
Партнером «Вауберрі» з монтажу системи автоматизованого крапельного зрошення є одна з провідних українських компаній на ринку — ТОВ «Профполив». На плантації господарства вона будувала насосну станцію та станцію фертигації. Є автоматизована система внесення добрив та контролю EC та PH. На поливі встановлено обладнання ізраїльського бренду Tagil. Компанія застосовує систему дистанційного керування поливом цього ж бренду.
Оскільки компанія працює в органічному сегменті, вона не застосовує жодних гербіцидів та отрутохімікатів. Тому процес захисту рослин надзвичайно трудомісткий. Адже з бур’янами доводиться боротися виключно вручну, а зі шкідниками та хворобами — застосовуючи біопрепарати. «До проєкту ми залучили одних із найкращих агрономів на ринку», — зазначає Олександр Вовченко. Для оленки волохатої вони застосовували спеціальні пастки. З гризунами, які дуже активно плодяться у грядах із торфом, щепою та тріскою, борються біологічним родентицидом. «Дякуючи Богу, у нас немає жодних проблем зі шпаками, адже на плантації чудово працюють соколи», — додає власник «Вауберрі».
ЯГОДА ЗА АДРЕСОЮ
У цьому сезоні у «Вауберрі» перший рік збирання врожаю. Хоча вони зібрали незначний символічний обсяг ягоди, проте перший урожай, зібраний в умовах війни, за словами Олександра Вовченка, має для них надзвичайно велике значення і цінність.
«На жаль, ми втратили частину врожаю пізніх сортів через осінні заморозки, — додає власник господарства. — Загалом залишилися дуже задоволеними якістю ягоди, яку нам вдалося виростити. Плоди були великими, солодкими, хрумкими, ароматними, з дуже приємним смаком. Була проведена колосальна робота».
Незважаючи на невеликий обсяг першого року плодоношення, «Вауберрі» приступили до реалізації лохини. Вони роблять поки що акцент на адресній доставці свіжозібраної ягоди для кінцевих покупців у Києві.
Для просування ягоди компанія використовує власні сторінки в соціальних мережах Facebook, Instagram та Telegram. Та найкраще спрацювало сарафанне радіо, зазначає Олександр Вовченко. «Задоволені клієнти розповіли про нас своїм друзям, ті, скуштувавши ягоду, — своїм», — додає він. Адресну доставку по Києву «Вауберрі» робила щонайменше двічі на тиждень, а деколи й більше. Кажуть, що замовлень вистачало.
Протягом сезону компанія вимушена була тричі змінювати ціну у зв’язку з ринковою ситуацією. А ще ціна залежала від обсягу замовлення. У середині сезону вони продавали ягоду в Києві за 200 грн/кг — від 1 кг, 180 грн/кг — від 3 кг та 150 грн/кг — від 5 кг.
Окрім адресної доставки «Вауберрі» планує здійснювати продажі у столичних торговельних мережах. Нині веде з цього приводу перемовини з кількома учасниками ринку.
У Олександра Вовченка амбітні плани: проєкт має на меті створення потужного гравця на внутрішньому ринку свіжої органічної лохини. Він бачить великий потенціал зростання цього ринку. Адже у структурі споживчого кошика свіжі фрукти та ягоди, на його думку, займають в українських родинах невелике місце.
Так, за даними Держстату за 2020 рік, рівень споживання ягід та фруктів менший у 2,5 раза за щоденну рекомендовану норму. Зараз цей показник може бути ще нижчим. Олександр Вовченко пов’язує це не тільки з економічними чинниками, але і з культурою споживання.
Наразі обсяг урожаю «Вауберрі» не дає змоги компанії експортувати ягоду, та вони націлені на внутрішній ринок. Проте, на думку пана Олександра Вовченка, й тут важлива якість. Цього року ягоди на ринку було багато, але, на жаль, дуже багато неякісної, констатує він.
«Ми робимо все для того, щоб наша ягода була найвищої якості, — веде далі фермер. — Вже збудували холодильну станцію, камеру швидкого охолодження та зберігання ягід об’ємом 300 м3. Наша ягода перед тим, як потрапити до покупця, проходить процес охолодження. І, звісно, ми надзвичайно велику увагу приділяємо збиранню лохини, адже правильне збирання має важливе значення у структурі якості продукції».
Компанія також планує встановити інспекційний стіл для сортування лохини. Це дасть змогу ефективно відсортовувати ягоду як за калібром, так і за якістю, щоб ягода з найменшими дефектами не потрапила до покупця. У майбутньому «Вауберрі» прагне встановити повноцінну сортувальну лінію.
«Працюємо над необхідною конфігурацією і шукаємо компанію, яка виконає нам цей стіл під замовлення», — каже Олександр Вовченко.
БЕЗ ВІДПОЧИНКУ
Коли росія вторглася на територію Київської області й тривали запеклі бої, ферма «Вауберрі» фактично була в зоні бойових дій. Господарство зазнало пошкоджень від обстрілів, були навіть прямі влучання снарядів у ділянку.
Незважаючи на те, що ферма розташована за 30 км від Києва, дуже тривалий час село Людвинівка було відрізане від усіх комунікацій: електроенергії, газопостачання, зв’язку. Робота була повістю паралізована, каже власник господарства.
«Ми не змогли вчасно зробити зимове обрізування плантації, а також своєчасно запустити полив, — розповідає він. — На перших порах були великі труднощі із закупівлею та доставкою необхідних препаратів живлення та засобів захисту рослин. Адже не було безпечних шляхів до нашого місцеперебування».
Були труднощі з наявністю та вартістю пального. «Незважаючи на це, ми зуміли налагодити адресну доставку. Для нас важливо було на цьому етапі, щоб про нас дізналися люди», — додає Олександр Вовченко. — Завдяки тому, що ЗСУ звільнили цю територію, ми знову мали змогу працювати, і за першої можливості одразу відновили діяльність».
Під час війни господарство воліє не заощаджувати на догляді, живленні та захисті рослин, а здійснює все це повною мірою.
«Єдине, на чому ми заощаджували, — це на власному відпочинку, — каже Олександр Вовченко. — Працювали дуже багато без вихідних. Наразі живемо в режимі оперативного планування, бо постійно перебуваємо під ракетами».
Тому Олександр Вовченко вважає грантову програму на створення та розвиток садівництва і ягідництва надзвичайно важливим і правильним рішенням держави підтримати галузь у важкі часи. «Без державної фінансової підтримки ми можемо втратити те, що напрацьовувала галузь не один десяток років, — розмірковує власник ягідника. — Це одна з галузей, що формують економіку. Завдяки їй виросло не одне покоління високопрофесійних фахівців».
За умовами програми, Олександр Вовченко планує створити сім постійних та понад 200 сезонних робочих місць. Він не вважає, що це буде легко, як і повернути 50% гранту у вигляді податків за п’ять років. «Буде нелегко, але ми виконуватимемо всі взяті на себе зобов’язання», — додає підприємець.
Створюючи підприємство, у його плани входила мета розвивати рідне село, об’єднати людей навколо важливої справи та забезпечити їх роботою.
«В Україні, на жаль, існує тенденція до вимирання сіл. Скільки вже їх зникло через відсутність роботи, виїхали всі молоді та працездатні люди, не перелічити», — каже Олександр Вовченко.
Все ж власник «Вауберрі» вірить у перемогу, стабілізацію та розвиток української економіки, повернення українців додому. Він сподівається на зростання кількості людей, які надаватимуть перевагу саме органічній продукції.
«Ми зіштовхнулися з тим, що для більшості покупців пріоритетне значення має ціна, — пояснює він. — Водночас собівартість органічної і неорганічної продукції дуже суттєво відрізняється. Органічна продукція — це насамперед про здоров’я, екологічність, збереження довкілля».
Надалі підприємець планує розширювати напрями діяльності свого бізнесу і не обмежуватися лише рослинництвом.
Садівництво по-українськи
