Новий високосистемний інсектицидний препарат для обробки посівного матеріалу кукурудзи
Досконалості немає меж
Кукурудза, напевно, — одна з домінуючих культур у сівозмінах виробників сільськогосподарської продукції не лише України, а й світу. Вона з-поміж найважливіших злакових культур світу, яку разом із рисом та пшеницею вважають одним із трьох найголовніших «хлібів людства». Однак із приходом даної культури на нашу територію в кінці XVII на початку XVIII століття виробники зіштовхнулися з новими викликами у рослинництві, а саме, захистом нової тоді ще культури.
Як говорять, досконалості немає меж, тож і сьогодні наші спеціалісти знаходять нові рішення для аграріїв у розв’язанні багатьох питань захисту кукурудзи, зокрема таких, як контроль карантинного об’єкта з роду Diabrotica або ж сильніший, більш ефективний контроль чисельності вже відомих нам шкідників даної культури.
Серед найпоширеніших в Україні є 23 види шкідливих коваликів. Найбільшої шкоди на посівах кукурудзи завдають такі: ковалик широкий (Selatosomus latus F.), ковалик смугастий (Agriotes lineatus L.), ковалик посівний (Agriotes sputator L.), ковалик степовий (Agriotes gurgistanus Fald.), ковалик темний (Agriotes obscurus L.).
Дротяники. Жуки мають видовжене тіло 7–14 мм, зверху від жовтого до чорно-коричневого кольору. У личинки (дротяники) вузьке, червоподібне, тонке, циліндричне або плоске тіло з трьома однаково розвиненими парами ніг. Колір тіла личинок від жовтого до червоно-бурого. Зимують личинки в ґрунті на глибині від 25 до 90 см. Навесні, коли ґрунт дозріває, вони піднімаються у верхній його шар на глибині 1–10 см і починають харчуватися висіяним зерном, проростками різних рослин та підземною частиною озимих. Самки відкладають яйця у верхньому шарі ґрунту на глибині 2–7 см. Плодючість у коваликів 150–200 яєць. Характерною їхньою особливістю є вертикальна міграція в ґрунті залежно від гідротермічного режиму орного шару, а також наявності видового складу рослинності. Повний цикл розвитку
коваликів становить 3–5 років.
Шкодочинна стадія ковалика — личинка (дротяник). На кукурудзі вони шкодять у два періоди: після посіву й у період появи сходів. Після посіву дротяники виїдають зародок та ендосперм насінини. Під час появи сходів личинки харчуються підземними частинами стебла та корінням молодих рослин, через що зменшується густота стояння рослин, особливо при високій чисельності дротяників. Найнебезпечнішим для кукурудзи є пошкодження у фазу сходів, унаслідок чого спостерігається затримка темпів росту, нетипове кущіння рослини надалі та відсутність качана. Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) становить 3–5 личинок на 1 м2. Під час вирощування кукурудзи на зрошуванні наявність коваликів та чорнотілок може перевищувати ЕПШ на 60–70 %.
Західний кукурудзяний жук (діабротика) Diabrotica virgifera Le Conte. Даний вид шкідника є карантинним об’єктом, який з’явився на території України, точніше у Закарпатській області, ще у 2001 році. На сьогодні шкідника помічено в усіх зонах вирощування кукурудзи, тобто по всій території України.
Жуки мають овальне тіло завдовжки 4–7 мм, вони жовто-бурі з зеленим відтінком та смугами на надкриллях. У самок три чорні смуги, які інколи мають вигляд пунктирних точок, а у самців зливаються в одну смужку, особливо в задній частині надкрил.
Личинка довга, тонка, 10–13 мм, біла або жовто-біла з темною головою. Анальний щиток на дев’ятому стерніті черевця нагадує латинську літеру «V», що саме і є діагностичною ознакою для підвиду вігіфера з родини Diabrotica. Лялечка вільна, в ґрунтовій колисці. Зимують яйця в діапаузі в орному шарі ґрунту на полях після кукурудзи. Життєдіяльність личинок починається з появою сходів та за активного росту коріння кукурудзи з другої половини травня і продовжується аж до кінця липня. Імаго з’являються в другій декаді червня й аж до серпня-вересня. Жуки живуть 5–6 тижнів. Початок відкладання яєць припадає на липень, але масова яйцекладка відбувається у серпні-вересні при температурі 18–26 ⁰С. Одна самка здатна відкласти від 400 до 1000 яєць.
Шкодять кукурудзі личинки та імаго. Личинки західного кукурудзяного жука є облігатними шкідниками монофагами і здатні харчуватися та розвиватися лише на корінні кукурудзи, чим і відрізняються від інших видів Diabrotica. Проте імаго хоч і віддають перевагу кукурудзі, пошкоджуючи її листя, пиляки, приймочки та зерно, все ж завдають шкоди й іншим злаковим, бобовим, айстровим рослинам. Личинки обгризають корінці молодих рослин кукурудзи або перегризають їх взагалі, вгризаються в паренхіму товстого коріння, а інколи й у підземну частину стебла. Пошкоджене коріння відмирає, рослини втрачають тургор, вилягають та вигинаються і стають не здатні формувати качан або повністю відмирають. Такі рослини легко вириваються з ґрунту.
Пошкодження рослин імаго можуть відрізнятися залежно від способу харчування. На листі вони вигризають смугами паренхіму листка між жилками, внаслідок чого листя набуває білого кольору. На волотях рослин жуки виїдають пиляки, а на качанах — приймочки, через що запилення рослин не відбувається і качани залишаються пустозерними або з череззерницею. В період наливу та молочної стиглості жуки прогризають оболонки зерна, що знаходиться на верхівці качанів, та виїдають його.
Ще одним представником ґрунтоживучих шкідників, які пошкоджують насіння та молоді рослини кукурудзи, є личинка травневого жука (личинка хруща). В Україні найбільш поширені західний травневий жук (Melolontha melolontha L) та східний травневий жук (Melolontha hippocastani F).
Жуки відкладають яйця в ґрунт на глибину 20–40 см, купками по 5–20 шт. Віддають перевагу ґрунтам, що прогріваються, з рідким ґрунтовим покривом. Яйця овальні, білі, завбільшки 2 × 3 мм. Через 24–25 або 40–50 днів, залежно від температури ґрунту, з них з’являються дрібні брудно-білого кольору шестиногі личинки, які поступово виростають у великі, білі, С-подібні. Голова брунатна, з жовто-бурими щелепами, покрита міцним хітиновим панциром, очі відсутні. На анальному сегменті черевця розташовано 2 ряди по 25–30 дрібних щетинок конічної форми. Личинки останнього року перед перетворенням досягають довжини 45–65 мм. Личинки першого року харчуються гумусом, старші — корінням рослин, кукурудзи, що спричинює затримку росту культури, в’янення або відмирання, починаючи з фази сходів. У Північній і Центральній Європі генерація 4-річна, в тепліших південних областях 3-річна. Обертання на лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Лялечка вільна, жовтувата. Стадія лялечки — 30–40 днів. Зимує імаго. У посушливі роки з жарким літом і осінню можливий вихід невеликої кількості жуків восени.
Шведські мухи несуть не меншу загрозу молодим рослинам, ніж ґрунтові шкідники. Самка шведської мухи відкладає по одному яйцю за росткову плівку, на листя та стебла сходів кукурудзи від моменту появи найперших проростків (фази шильця) і до формування 4–5-го листка культури. Рослинам кукурудзи завдає шкоди перше покоління, яйця якого відкладаються в квітні або травні на нижній бік листка. При цьому мухи віддають перевагу рослинам з 1–2 листками.
Личинки мають довжину 2,5–4 мм. Молоді личинки виїдають зародки листків, потрапляють у середину рослини до конуса наростання та харчуються молодою, ніжною тканиною. За слабкого пошкодження личинки не встигають потрапити в середину рослини до точки росту, а лише прогризають у листках отвори. За сильного пошкодження личинки псують конус наростання і точку росту, внаслідок чого центральне стебло в’яне та гине. Рослини, пошкоджені шведською мухою, частіше й скоріше уражуються пухирчастою сажкою.
Серед шкідників, які завдають шкоди листю кукурудзи, найбільш поширеною на всій території України є смугаста хлібна блішка (Phyllotreta vittula). Жук 1,5–2 мм завдовжки, чорний, голова та передньоспинка із зеленуватим або голубим блиском. Уздовж кожного надкрилля жовта смуга. Яйця блідо-жовті, овальні, завдовжки 0,5 мм. Личинка близько 3,5 мм, біла, циліндрична. Лялечка дещо темніша за личинку. Зимують жуки на узбіччях доріг, біля лісів, у поверхневому шарі ґрунту, а саме під рослинними рештками. Літ жуків триває до середини червня, далі їх чисельність різко скорочується. Найбільш інтенсивне живлення, тобто шкода, яка завдається посівам, відзначається за температури повітря від 18 до 22 ⁰С. У період з травня по липень самки відкладають яйця в ґрунт на глибину 1–3 см. У ґрунті личинки розвиваються на дрібних відростках кореневих систем злакових культур. У першій половині червня з’являються жуки нового покоління, які живляться виключно на посівах кукурудзи.
З огляду на велике різноманіття шкідників кукурудзи, що є різними за морфологією та способом життя і харчування, компанія «Сингента» пропонує своїм клієнтам обробку посівного матеріалу кукурудзи препаратом Форс® Зеа, що містить дві діючі речовини, які мають різний механізм дії на шкідливі об’єкти.
Форс® Зеа — високосистемний інсектицидний препарат для обробки посівного матеріалу кукурудзи на основі двох д. р. із різних хімічних класів.
Тіаметоксам — це д. р., що належить до класу неонікотиноїди. З-поміж усіх відомих на сьогодні д. р. із даного хімічного класу тіаметоксам відзначається високою розчинністю у воді (4100 мг/г), що і сприяє кращому й довшому захисту рослин від ґрунтових та шкідників сходів. Частина д. р., проникаючи через насінину, концентрується у сім’ядолях рослини, захищаючи їх, а частина вивільняється у ГПК (ґрунтово-поглинальний комплекс) і, всмоктуючись корінням, рівномірно розподіляється у молодих стеблах та листках рослини й убезпечує їх від шкідників сходів. Ще однією унікальною властивістю тіаметоксаму є не лише його високі інсектицидні властивості, а й сприяння кращому розвитку рослини завдяки так званому «вігор»-ефекту. Тіаметоксам стимулює взаємодію функціональних протеїнів, що є основою низки стресозахисних механізмів у рослин. Головний показник «вігор»-ефекту — це ліпший розвиток кореневої системи та більша і здоровіша вегетативна маса рослин. Окрім того, результатом дії «вігор»-ефекту є краще засвоєння поживних речовин і води рослинами, що позитивно позначається на їхній продуктивності. Препарат Форс® Зеа також виявляє профілактичну дію у захисті посівів проти вірусних захворювань. До того ж нам відомо, що на даний час у світі не існує препаратів для контролю вірусних захворювань сільськогосподарських культур, що можуть знижувати врожайність до 50 %. Форс® Зеа бере на себе контроль чисельності сисних шкідників (попелиць, трипсів, види цикад), що є основними переносниками вірусних захворювань рослин.
Інша складова препарату Форс® Зеа — це д. р. тефлутрин, що належить до класу синтетичних піретроїдів. Тефлутрин має унікальну особливість — утворення газової фази, що і спричиняє нокдаун-ефект у контролі ґрунтових шкідників, які поспішають поживитися висіяним насінням. Під час потрапляння ґрунтової вологи на оброблене насіння газова фаза активується і утворює навколо насінини захисну газову камеру. При цьому шкіднику не треба навіть контактувати з насіниною або рослиною. Пари тефлутрину протягом декількох хвилин проникають через органи дихання (дихальця, трахеї) та покривні тканини шкідників, унаслідок чого у комах виникає пригнічення харчової активності, порушення роботи нервової системи, параліч. Завдяки цьому протягом 10–30 хв шкідники гинуть ще до того, як встигають завдати шкоди насінню, проростку чи корінню.
ГОЛОВНІ ПЕРЕВАГИ ПРЕПАРАТУ:
• Превентивний контроль ґрунтових шкідників ще до безпосереднього їх контакту з обробленими рослинами.
• Контроль шкідників сходів на ранніх етапах розвитку кукурудзи.
• Оптимізація норми висіву.
Завдяки поєднанню двох д. р. із різних хімічних груп препарат Форс® Зеа є революційним рішенням у контролі ґрунтових та відкритоживучих шкідників, які можуть шкодити на початкових фазах розвитку кукурудзи.
Дмитро Жарко, технічний спеціаліст з підтримки й розвитку протруйників, компанія «Сингента»