Діагностика яблуневого саду

Діагностика яблуневого саду

Догляд за сучасним яблуневим садом передбачає лабораторне спостереження за станом рослин та ґрунту впродовж вегетації.

  

Погодні умови впродовж вегетації можуть впливати як на чутливість насаджень до хвороб, так і на їх забезпеченість поживними речовинами, тому кожний сад повинен мати індивідуальний графік хімічної та біологічної діагностики.

 

Хімічна діагностика базується на порівнянні результатів аналізу рослин та ґрунту з однієї ділянки, її методами користуються для попередження у рослин дефіциту поживних елементів. Для моніторингу захворюваності саду використовують численні біологічні методи.

 

Періоди діагностики

 

Періоди діагностування ґрунту на вміст елементів живлення та їх використання обумовлюються систематичністю внесення мінеральних добрив. Інформацію про вміст у ґрунті легкогідролізованого азоту (N), доступного фосфору (P), обмінні калій (K) та кальцій (Ca) агроному важливо отримати двічі за сезон: на початку (у березні) та наприкінці (у жовтні – листопаді) вегетації. Наявність у ґрунті біологічних хвороботворних факторів перевіряють перед закладкою саду.

 

Вміст поживних речовин у тканинах рослин потрібно визначати з більшою регулярністю – від використання даних хімічної рослинної діагностики напряму залежить ефективність позакореневих підживлень. Позакореневі підживлення проводять у кілька етапів упродовж вегетації, погоджують їх як із вмістом елементів живлення у тканинах рослин, так і з фізіологічними фазами розвитку яблуні. На дефіцит елементів живлення також можуть впливати зовнішні фактори, а саме:

 

• підмерзання кореневої системи або її пошкодження гризунами;
• низька чи висока температура ґрунту та повітря;
• пошкодження стовбура і пагонів низькими температурами в зимовий період, що зазвичай є наслідком обмеження руху елементів живлення;
• дефіцит або надлишок води в ґрунті;
• кислотність ґрунтової реакції (кислі pH 4,1–4,5 або лужні pH ˃7,0);
• антагонізм іонів в ґрунтовому середовищі.

 

Наявність хоча б одного з перелічених факторів є підставою для проведення додаткового туру хімічної рослинної діагностики.

 

Діагностики яблуневий сад потребує і для правильної організації захисту від хвороб. Її терміни залежать як від фізіологічних фаз розвитку самого саду, так і від настання сприятливих для розвитку хвороб погодних умов.

 

Таблиця. Терміни проведення різних видів діагностики в інтенсивному яблуневому саду

Фази розвитку яблуні або період проведення діагностики	Ґрунтова хімічна діагностика
	Початок вегетації (березень)					Закінчення вегетації (жовтень – листопад)
	Біологічна діагностика ґрунту
	Перед закладкою яблуневого саду
	Тканинна (листкова) хімічна діагностика
	Розпускання бруньок	Рожевий бутон		Кінець цвітіння – ріст зав`язі	Збільшення та формування плодів			Перед збиранням та після нього (до початку листопаду)
	Діагностика ураженості хворобами
	Розпускання бруньок		Рожевий бутон	Утворення та ріст зав’язі	Наростання листя – формування плодів		За 35–40 днів до збирання і до закінчення листопаду

 

 

Діагностика ґрунту

 

Майже всі сільськогосподарські угіддя характеризуються строкатістю родючості ґрунту. Причиною цьому можуть бути як ґрунтові особливості (щільність ґрунтового шару; вихід ґрунтоутворюючих порід; якість та глибина залягання ґрунтових вод тощо), так і людський фактор (нерівномірність внесення добрив, характер обробітку ґрунту, гідротехнічна меліорація і под.). Щоб визначити вміст у ґрунті елементів живлення, проби для діагностики слід відбирати з урахуванням такої неоднорідності.

 

Аналіз стану ґрунту одночасно є складником хімічної діагностики (визначення кислотності, механічного складу, наявності та співвідношення елементів живлення) і діагностики хвороб ґрунтового середовища (аналіз фіто-, енто- та гельмінтологічного стану).

 

Хімічна рослинна діагностика

 

Хімічна рослинна діагностика – це проведений за фазами вегетації аналіз індикаторних органів рослин для встановлення їх забезпеченості мікро- та макроелементами під час формування врожаю. Розрізняють тканинну та листкову діагностику. Для тканинної діагностики використовують свіжі проби рослин без озолення на вміст неорганічних форм сполук елементів. Під час листкової діагностики визначають загальний вміст елементів після озолення листкових проб або інших частин рослини.

 

Методи

 

Для лабораторного аналізу забезпеченості рослин елементами живлення розроблено кілька наукових методів, воснові яких лежать статистично проаналізовані емпіричні дослідження величезної когорти науковців.

 

Основа функціонального методу діагностики полягає у визначенні активності хлоропластів. До отриманої із середньої проби суспензії хлоропластів додають елемент живлення в певній концентрації, після чого визначають фотохімічну активність суспензії. Якщо фотохімічна активність суспензії хлоропластів порівняно з контролем (без додавання елементів) підвищена, роблять висновок про недостачу цього елемента, якщо знижена – про надлишок, якщо активність однакова – про оптимальну концентрацію в поживному середовищі. Така операція проводиться для кожного елемента живлення. У цей спосіб в ході аналізу моделюють внесення добрив і визначають реакцію рослин.

 

Фотоколориметричний метод діагностики ґрунтується на пропорційній залежності між світлопоглинанням та концентрацією досліджуваних елементів (поглинання пучка променів з близькою довжиною хвиль у видимій області спектра).

 

В основі атомно-абсорбційного методу лежить явище селективного поглинання світла атомами досліджуваного хімічного елемента.

 

Суть методу озолення органічної речовини полягає в тому, що відібрану середню пробу діагностують у двох наважках. В одній визначають вміст азоту за К’єльдалем, в іншій, використовуючи мокре, напівсухе та сухе озолення, визначають вміст решти поживних елементів. Мокре озолення передбачає використання концентрованої сірчаної кислоти (H₂SO₄) з каталізаторами або в суміші з азотистою кислотою HNO₂, хлорною кислотою HCLO₄ чи перекисом водню H₂O₂. Є багато варіацій методів озолення рослинних проб, які різняться за видом рослин та досліджуваними елементами. Для визначення елементів за сухого озолення використовують муфельні печі, де золу отримують під впливом високих температур. Після охолодження золи до неї додають хлороводень (HCl) з підігрівом на плитці. Після фільтрування осад з фільтром піддають температурі 550 °С із додаванням фтористоводневої кислоти. Далі охолоджують, додають концентровану соляну кислоту і знову фільтрують. Фільтри, доведені до певного об’єму, використовують для аналізу на вміст макро- та мікроелементів.

 

У всіх згаданих вище методах діагностики показники критично важливого вмісту елементів живлення мають прив’язку до конкретних частин рослини та фаз її росту.

 

Діагностика хвороб

 

Ураженість саду збудниками хвороб (визначення динаміки розвитку та поширення) відслідковують упродовж вегетації. Огляд проводять у такі фази: розпускання бруньок, рожевого бутона, утворення зав’язі, наростання листя – формування плодів, за 35 днів до збирання. Обстеження та відбір зразків (проб) виконують у кожному кварталі саду. Фітопатологічній діагностиці піддають також і саджанці для закладки саду.

 

Варто зважати на те, що передумовою розвитку та поширення хвороб може стати не лише первинна інфекція, а й незбалансоване живлення яблуні (високі норми азоту та калію, низькі норми кальцію тощо), тому діагностика рослин саду повинна бути комплексною: і біологічною, і хімічною.

 

Грибні хвороби

 

Для визначення збудників грибних хвороб (борошнистої роси, моніліального опіку, плямистості листя) користуються кількома методами.

 

Метод центрифугування зазвичай використовують, коли є потреба в проведенні прискореного або попереднього фітопатологічного аналізу.

 

Біологічний метод (на живильному середовищі або у вологій камері) потребує більше часу для проведення досліджень. Вид грибного ураження відібраних зразків визначають спочатку візуально (за формою і кольором колоній), а потім під мікроскопом.

 

Наслідком інфікування саду грибними хворобами є втрати врожаю, найчастіше такі втрати настають вже під час зберігання, коли боротися з ними майже неможливо. Тому інфікування врожаю грибами слід попереджати ще до збирання (використовуючи інформацію про збудника та його стадію для вибору засобів захисту). На інтенсивність розвитку грибних хвороб впливають підвищені температура і вологість повітря та недостатня вентиляція у сховищах, тому слід приділяти увагу профілактичним заходам – дезінфекції плодосховищ, інвентаря, тари тощо.

Рис. 1. Сіра гниль.  Рис. 2. Парша.

 

 

Бактеріальні хвороби

 

Поширеними та найбільш небезпечними бактеріальними хворобами яблуневого саду є бактеріальний опік, бактеріоз, бактеріальна дірчаста плямистість та кореневий рак.

 

Для визначення збудників бактеріальних хвороб використовують або мікроскопічний аналіз (метод зрізів, анатомічний метод), або методи бактеріологічного посіву і виділення збудників бактеріозів. Для бактеріологічного аналізування відбирають рослини з добре вираженими зовнішніми ознаками ураження.

 

Віруси

 

Вірусологічний стан рослин визначають у відповідно оснащених та акредитованих лабораторіях. Методи визначення вірусів та мікоплазм на плодових рослинах:

 

• електронно-мікроскопічне аналізування;
• біологічне тестування;
• тестування за допомогою рослин-індикаторів;
• за зовнішніми ознаками;
• використання для діагностики та ідентифікації хвороб їх переносників.

 

Відбір проб

 

Проби (зразки вегетативних органів для діагностики) мають бути середніми, тобто такими, що характеризують стан насаджень. Збирають третій-четвертий листок з верхнього ярусу дорослих рослин або цілком молоді пагони. Для середньої проби відбирають рослини, найбільш характерні для досліджуваної площі. На одну пробу потрібно не менше 200 рівномірно розташованих по всій площі точок відбору листків. Якщо ґрунт неоднорідний за доступністю елементів живлення, з ділянок, на яких рослини мають виражені порушення розвитку, відбирають окремі проби. Відібрані проби листків та молодих пагонів упаковують у вакуумні поліетиленові пакети, які після збирання та під час доставки зберігають у холодильнику за температури +5…–6 °С. Термін доставки проб для аналізу не повинен перевищувати трьох годин.

 

Практика застосування

 

Фітопатологічний аналіз дає повну картину ураженості саду збудниками хвороб. До прикладу, в сезоні 2013 року в умовах Вінницької області за результатами моніторингових досліджень, виконаних компанією «Артанія» для садів із сортами Голден, Гала, Ремо, Ельстар, Флоріна, Пінова, Спартан, Ренет Симиренка, було діагностовано такі збудники хвороб:

 

• збудник плямистості Macrosporium ssp. – на 90% зразків листя та гілок;
• збудник цитоспорозу плодових Cytospora rubescens – на 45% зразків кори гілок;
• збудник сажистого гриба (почорніння) Fumago vagans – на 81% зразків кори гілок;
• збудник плямистості листя яблуні Ascohyta ssp. – на 27% зразків кори гілок;
• збудник плямистості (меланозу) Septoria ssp. – на 81% зразків кори гілок та листків;
• збудник парші плодових Fusicladium dendriticum Fckl. – на 18% зразків кори гілок.

 

 

Андрій Саблук, ТОВ «Артанія»

 

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Садівництво по-українськи та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал  Садівництво по-українськи   із гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.

Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

 

 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ