У посушливих південних регіонах України, де насадженням черешні на кореневласних вегетативних підщепах важко забезпечити достатню кількість води, варто поміркувати про створення садів на сіянцях зі вставкою вегетативної підщепи.
Черешня є однією з провідних кісточкових культур. За останнє десятиріччя площі під її світовими насадженнями збільшились на 30 000 га. Це можна пояснити ранньосезонним надходженням продукції, високими смаковими та десертними якостями плодів, значним попитом і високою ціною реалізації на ринку свіжих фруктів, а відтак, високою рентабельністю виробництва цієї культури.
Більшість насаджень черешні у світі є екстенсивними зі щільністю 200–350 дерев/га, для них використовують насіннєві сильнорослі підщепи — сіянці дикої черешні та магалебської вишні. Більшість сортів черешні сильнорослі, тому у таких насадженнях дерева надмірно ростуть, пізно вступають у плодоношення та повільно нарощують урожай. Крім того, дерева великого розміру ускладнюють проведення усіх технологічних операцій в саду.
Для подолання цих проблем у європейських країнах протягом останніх 20 років у виробництво активно запроваджуються слаборослі вегетативні підщепи, переважно з груп Гізела і Вейрут (обидві — Німеччина), PHL (Чехія), ВСЛ (Росія). Їх використання дозволяє ефективно контролювати силу росту дерев, що забезпечує вступ дерев у товарне плодоношення на 3–4-й рік після садіння.
Недоліки вегетативних підщеп
В Україні вегетативні підщепи черешні поки що не отримали широкого розповсюдження. Причиною є низка недоліків, нижче — основні з них.
Неможливість розмноження більшості вегетативних підщеп черешні відсадками або здерев’янілими живцями (за винятком ВСЛ-2) значно уповільнює впровадження технології. Майже всі вегетативні підщепи розмножують зеленими живцями або мікроклональним способом. Висока вартість теплиць зі штучним туманом, які потрібні для цієї процедури, є обмежувальним чинником. В Україні не виробляєтьсядостатня для промислових потреб кількість вегетативних підщеп, а імпорт саджанців або підщеп з-за кордону суттєво збільшує собівартість садивного матеріалу.
Коренева система вегетативних підщеп — мичкувата і розташована переважно у верхньому шарі ґрунту. Через це насадження на таких підщепах обов’язково потребують зрошення та посиленого мінерального живлення для забезпечення прийнятної якості плодів, у деяких випадках такі сади потребують встановлення шпалери. Це веде до значних капітальних витрат.
Через свої біологічні особливості черешня погано утворює та відновлює пагони. Саме тому на ній важко правильно замінити плодову деревину, що старіє. Разом із тим на старій деревині утворюються плоди низької якості. При використанні слаборослих підщеп ця проблема лише посилюється, адже для її вирішення доводиться виконувати додаткові операції (кербування, відгинання гілок). У той же час в Україні недостатньо кваліфікованих спеціалістів із обрізування інтенсивних насаджень черешні на вегетативних підщепах.
Загалом закладання насаджень на слаборослих вегетативних підщепах доцільне лише для тих господарств, які мають достатню матеріально-технічну базу і здатні забезпечити деревам високоякісний агротехнічний фон вирощування. Для інших господарств, які бажають інтенсифікувати вирощування черешні, більшої уваги заслуговує використання інтеркалярних (проміжних) вставок у штамб, які зменшуватимуть силу росту дерева.
Саджанці з вставкою
Основною підщепою трикомпонентного саджанця є сіянці дикої черешні або магалебської вишні. Для вставок використовують живці підщеп Гізела-5, Гізела-6, ВСЛ-2, Фрутана (Польща) та різні дикі або культурні форми вишні. Третім компонентом є сорт-прищепа. Найчастіше використовується вставка завдовжки 20 см, хоча за даними досліджень, проведених на Мелітопольській ДСС імені М.Ф. Сидоренка ІС НААН, позитивні результати дає використання вставок завдовжки 30 або навіть 50 см.
Насадження на вставках мають ряд переваг перед деревами, які щеплені на кореневласних вегетативних підщепах.
По-перше, українські розсадники мають змогу вирощувати значний обсяг саджанців на вставках, адже для цього слід мати лише маточні кущі вегетативних підщеп, із яких відбиратимуть живці для вставок. Для виготовлення таких трикомпонентних саджанців потреба будувати дорогі теплиці для укорінення зелених живців або лабораторії мікроклонального розмноження відпадає сама собою.
По-друге, стрижнева коренева система сіянцевих підщеп зазвичай краще пристосована до різних ґрунтово-кліматичних умов і насадження можна вирощувати без зрошення або із нерегулярним зрошенням. Слід враховувати, однак, що за значного навантаження дерев врожаєм плоди дрібнішають, тому зрошення, хоча і не є обов’язковим, підвищує якість продукції. Потужна коренева система забезпечує достатню якірність дерев, тому насадження на вставках не потребують встановлення опори.
Ще однією перевагою є те, що використання вставок дозволяє подолати несумісність певних сортів черешні із магалебською вишнею, а вегетативні підщепи, використовувані як вставки, зазвичай добре сумісні із сіянцевими підщепами.
Конструкція саду
Конструкції насаджень з інтеркалярними вставками різноманітні. Так, їх щільність становить 500–1000 дерев/га. При цьому найбільш універсальною вважається схема розміщення дерев 5 × 3 м, проте і її для кожної комбінації підщепа-вставка-сорт слід коригувати окремо, адже таке дерево складається із трьох компонентів, які взаємно впливають одне на одне, і заздалегідь передбачити ступінь зниження сили росту буває важко. Інформації щодо оптимальних сортів черешні для садів на вставках поки що недостатньо. На Мелітопольській ДСС імені М. Ф. Сидоренка ІС НААН на вставках ВСЛ-2 та Гізела-5 зі щільністю 667–1000 дерев/гадобре себе зарекомендували сади сортів Валерій Чкалов, Мелітопольська чорна, Крупноплідна. При цьому вставка ВСЛ-2 знижувала ріст дерев у середньому на 35%, а вставка Гізела-5 — на 38% (порівняно із вишнею магалебською).
Дерева у саду на вставках можна формувати за різними видами веретеноподібної (наприклад, округлої малогабаритної крони розробки ІС НААН) або кущоподібної крони — кущоподібна розробки МДСС імені М. Ф. Сидоренка, іспанський кущ. Невдалими вважаються лише класичні крони із утворенням великої кількості потужних скелетних гілок, особливо у середній та верхній частинах дерева. Не слід формувати також крони типу суперверетено або вісь, адже сила росту дерев на вставках є зависокою для таких конструкцій саду.
Ефективність
За нашими даними, насадження черешні на інтеркалярних вставках вступають у плодоношення на 4–6-й рік після садіння залежно від сортів та конструкції насаджень. Термін експлуатації саду — 20–25 років, потенціал врожайності — 15–20 т/га.
Таким чином, вставка у штамб дерев черешні вегетативних підщеп є перспективним технологічним прийомом, а такий тип насаджень може зайняти своєрідну нішу у інтенсифікації вирощування цієї культури.
Павло Бондаренко
Мелітопольська ДСС ім. М.Ф. Сидоренка ІС НААН
журнал “Садівництво по-українськи”, серпень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
