У плодових насадженнях, які являють собою монокультуру, регулювання процесів формування властивостей ґрунту і, відповідно, продуктивності насаджень має певні особливості та деяку складність.
У зв’язку з інтенсифікацією виробництва плодів яблуні, концентрацією насаджень цієї культури в найбільш сприятливих природних умовах її поширення дедалі частіше доводиться їх закладати на землях після розкорчування старих садів.
Це зумовлено, зокрема, вирощуванням насаджень короткого циклу використання, які мають певну інфраструктуру (протиградова сітка, шпалера, система зрошення) та вирощуються на землях, що є приватною власністю або знаходяться в тривалій оренді. Через це унеможливлюється перенесення нових плодових насаджень на ділянки, які раніше не використовували під садами. Тому потрібно знижувати або усувати негативний вплив ґрунтовтоми на нові насадження після старих викорчуваних.
СИНДРОМ ВТОМИ
Ділянки ґрунту, які звільняють після старих насаджень, безумовно, зазнають під ними значних змін. Це зумовлюється абіотичними (зменшення вмісту гумусу, елементів живлення, погіршення водно-фізичних властивостей, зміни реакції ґрунтового середовища та забруднення токсичними хімічними речовинами тощо) і біотичними (накопичення шкідливих мікроорганізмів, нематод і грибів) факторами.
У ґрунті після викорчуваного саду накопичуються в значній кількості продукти життєдіяльності дерев: так звані кореневі виділення (фітотоксини) та значна кількість коренів, які розкладаються після розкорчовування. За розкладання коренів яблуні вивільняються фенольні сполуки, що містяться в корі коренів, 8,6−14,7% від сухої маси, які розчиняються на флоретин, флоретинову кислоту, флороглюцин. Останні можуть бути інгібіторами росту повторно вирощуваних дерев.
Фітотоксичні речовини, які продукують мікроорганізмами, належать до різних груп хімічних сполук. Ці речовини можуть накопичуватися в ґрунті й зумовлювати його токсичні властивості. Серед токсичних мікробних метаболітів виділені гетероциклічні сполуки, що містять азот і кисень, речовини ациклічної будови, похідні хінінів, терпеноїди, пептиди та інші сполуки. Мікробні метаболіти можуть затримувати ріст і розвиток вищих рослин, тим самим знижуючи їхню продуктивність. Серед причин затримки росту виділяють пригнічення клітинного ділення, уповільнення росту клітин в зоні розтягнення тощо. Дія на рослини фітотоксичних речовин, які продукуються ґрунтовими мікроорганізмами, може відбуватися, як хронічне отруєння рослин, внаслідок чого вони відстають у рості та знижують врожайність.
Особливо зростає негативне реагування повторного вирощування слаборослих сортів на карликових підщепах, коренева система яких розміщується в поверхневих шарах ґрунтової товщі, де знаходилася основна маса коріння попередніх дерев. За таких умов відстрочується повернення інвестицій, вкладених за закладання саду, за невисокої початкової врожайності, тому подоланню ґрунтовтоми науковці та виробничники приділяють багато уваги.
ПІДНЯТИ ҐРУНТ
Дослідженнями Henfrey J., Baab G. встановлено, що сорти і підщепи по різному реагують на проблему ґрунтовтоми. Так, дерева сорту Джонаголд страждали набагато менше, ніж Бребурна. Дерева на свіжому ґрунті були у три рази вищими за ті, які повторно вирощували. Це стосується і реакції підщеп. Дерева на підщепі ПБ.9 у свіжому ґрунті росли слабше ніж на М.9, тоді, як у повторній культурі сильнішим ростом відрізнялися дерева на ПБ.9. Подібну залежність спостерігали у дослідженнях, проведених у Молдові, де встановлено, що дерева, щеплені на підщепі М.27, сильніше реагували на ґрунтовтому, ніж на ММ.106.
Негативний вплив повторної культури (ґрунтовтоми) передусім впливає на ростові показники молодих висаджених дерев у ґрунт, який вже використовували під плодовими насадженнями. Так, у дослідженнях молдовських вчених Іллі Фулги та Костянтина Даду на місці розкорчованого 30-річного саду порівняно з ділянкою польової сівозміни в перший рік після садіння спостерігали менший приріст товщини штамбу дерев на 20% та сумарного приросту пагонів на 10−20%. У наступні роки вплив ґрунтовтоми на ростові показники посилився.
Останнім часом для зменшення ґрунтовтоми застосовують органічну дезінфекцію ґрунту. Біофумігація передбачає вирощування сидератів із наступним заробленням їх у ґрунт. Для цього вирощують овес щетинистий, гірчицю, чорнобривці.
У дослідженнях, проведених в Нідерландах, де вивчали різні способи органічної фумігації ґрунту в порівняні з хімічною, було встановлено, що за хімічної фумігації дерева відрізнялися найкращим ростом у перші роки після садіння порівняно з варіантами, де вирощували чорнобривці, вносили органічні добрива, і утримували ґрунт у міжряддях під чистим паром. У варіанті, де висівали чорнобривці і додатково вносили органічні добрива з покриванням поверхні ґрунту чорною плівкою, показники росту дерев у перші роки були слабкіші, а в наступні — сильніші порівняно з іншими варіантами. Найслабший ріст дерев спостерігали на ділянках із утриманням ґрунту під чистим паром. Також одним із способів знезараження ґрунту було внесення в нього борошна із суміші гірчиць сарептської та польової, що забезпечило кращі результати, ніж застосування хімічних препаратів діхлорпропену і хлорпропіну. При цьому гірчичне борошно сприяло зменшенню нематод у ґрунті та відновленню корисної мікрофлори.
Одним із дієвих способів, який може знизити негативний вплив на ґрунт та молоду рослину, є раціональне удобрення, зокрема збагачення його органічною речовиною. Сумісне удобрення органічними добривами з підживленням азотом позитивно впливало на активність ґрунтових мікроорганізмів.
Дослідженнями Анатолія Красноштана та Віталія Манзія, проведеними в Уманському національному університеті садівництва (НУС), встановлено значне зниження ростових процесів дерев яблуні в молодих садах, розташованих на ділянках після розкорчування старих. Ґрунтовтома, яка при цьому проявлялася значною мірою, знижувалася за внесення мінеральних добрив, особливо подвійних норм азотних (N120P120K120), які стимулювали ріст дерев і підвищували їхню продуктивність. Подібний вплив спостерігали в дослідженнях, проведених в умовах Польщі. Дослідники встановили, що в насадженні яблуні, вирощуваному повторно на місці розкорчованого саду, внесення азоту нормою 65 та 95 кг/га сприяло покращенню мікробіологічного стану ґрунту порівняно з контрольним варіантом (без удобрення) та варіантом, де вносили меншу кількість азоту.
Методи біотестування, що ґрунтуються на зворотній реакції живих організмів на негативний вплив забруднювальних речовин, здатні забезпечити достовірною інформацією про якість ґрунту. Вони ґрунтуються на вивченні особливостей зворотної реакції тест-організмів на дію комплексу негативних чинників і дають змогу визначити рівень екологічної безпеки.
У наших дослідженнях, виконаних в довготривалому досліді з різними системами удобрення яблуні в Уманському національному університеті садівництва, було встановлено позитивний ефект в подоланні ґрунтовтоми від внесення органічних і органо-мінеральних добрив. Зокрема, за повторного вирощування насаджень яблуні у відповідних варіантах відбулося менше накопичення у ґрунті токсичних речовин.
У лабораторно-польовому досліді з вивчення ґрунтовтоми, який ми провели в дослідному яблуневому саду Уманського НУС і навчально-науково дослідній лабораторії з оптимізації родючості ґрунту в плодоягідних насадженнях, було встановлено, що вирощування сидератів і внесення гною (в розрахунку 40 т/га) для передпосадкової підготовки ґрунту за закладання інтенсивних насаджень яблуні, за повторної культури, сприяє покращенню біологічної активності ґрунтової мікрофлори на 4,2–6,6 % порівняно з контролем та знижує токсичну дію інтенсивного використання хімічних речовин у саду й ґрунтовтоми.
Садівництво по-українськи
