Поблизу села Рудня на Чернігівщині розташована унікальна буйволина ферма ТОВ «Тасбіо». Перші буйволи з’явились на фермі 2018 року. Нині на підприємстві утримують більше як 50 тварин, із них 15 — дійне стадо, 10 нетелей, а решта — буйволиці на сухостої. Щодоби доять близько 50 л молока, але вже наприкінці жовтня, після отелення більшості буйволиць, обсяги надоїв зростуть утричі.
В асортименті продукції ферми — молоко, сири, йогурти, сметана, ряжанка, також планують виробляти кефір. Хоча продукція з буйволиного молока належить до преміум-сегмента, кількість споживачів постійно зростає. Адже буйволине молоко не лише дуже поживне та цінне, а й чудово засвоюється організмом і не викликає алергії. Цільова аудиторія споживачів — молоді сім’ї з дітьми, які зробили здорове харчування правилом, а також люди з алергією на лактозу та казеїновий білок, захворюванням на діабет. Підприємство має власний рефрижератор і тричі на тиждень доставляють продукцію за індивідуальними замовленнями, а також у мережу магазинів GoodWine. У тандемі з фермою працює франко-італійське бістро Blanke, родзинкою меню якого є страви на буйволиному молоці та м’ясі.
Ураховуючи попит на продукцію, підприємство планує суттєво наростити поголів’я. Разом із тим лишатися крафтовою фермою, виробляючи не більше за 500 л молока на добу.
«До кінця року ми введемо в експлуатацію нову доїльну залу, переробний цех із розрахунком на нарощення обсягу виробництва молока, установимо холодильники для зберігання продукції», — розповіла Алла Семерня, директор ТОВ «Тасбіо».
За словами пані Алли, усі об’єкти будують з урахуванням особливостей утримання буйволиного поголів’я й оснащені сучасним обладнанням і технікою. Набутий досвід дозволяє уникати помилок — наприклад, за реалізації третього буйволятника раціональніше використають площу, що дозволить зекономити місце й розмістити більше тварин.
І хоча підприємство розвивається, незмінною є концепція ферми — не порушувати ідилію місцевої природи. Це правило буде враховано й у розробленні проєкту зони для відпочинку та проведення дегустацій для туристів.
Буйволиний світ
Утримання буйволів — справа непроста, адже тварини вимагають делікатного ставлення й спеціальних умов. Про нюанси вирощування буйволиного стада і виробництва молока розповів зоотехнік господарства Олександр Сокуренко.
— Пане Олександре, як ви нарощуєте поголів’я?
— Іронія в тому, що буйволів, відповідно до українського законодавства, прирівнюють до ВРХ, хоча це різні види тварини. Вони багато в чому відрізняються, тож технологія їх утримання й догляд суттєво відрізняється.
Для отримання здорового, високопродуктивного поголів’я та збільшення стада акцентуємо на штучному осіменінні. Для цього використовуємо іноземну сперму, здебільшого з Італії. Адже на відміну від української популяції первістки «італійки» дають на 3–5 л молока більше. Пік у кривої продуктивності припадає на перші лактації, потім тримається приблизно на одному рівні. Буйволиці живуть 45–50 років і до останнього дояться й теляться.
Нині максимальні надої від помісей буйволиць становлять 18 л/день, більшість дає по 12–15 л. Від буйволиць української популяції, які ми перевезли з ферми Свято-Покровського Голосіївського чоловічого монастиря, отримуємо по 10–12 л.
Також для відтворення поголів’я відібрали молодого буйвола від високопродуктивної мами. Він зможе осіменяти своїх одноліток по досягненню дворічного віку. Проте перспективність буйвола можна буде перевірити тільки через 4–5 років, коли його доньки почнуть доїтися. Окрім того, плануємо завезти буйволиць з-за кордону.
Усі буйволиці мають ідентифікаційні бирки, паспорти, по кожній ведеться історія щодо здоров’я, надоїв, отелення.
— Яке ідеальне співвідношення тварин на фермі має бути, щоб швидко вийти на планові показники надоїв?
— Ми це лише прораховуємо. Адже, на відміну від корови, яку можуть запліднити через два місяці після отелення, буйволиці можуть прийти в охоту як через два місяці, так і через пів року. Оптимальний сервіс-період — 3–4 місяці. Буйволятам теж потрібне молоко, але чим довше доїться і не тільна буйволиця, тим більше відтягується сухостійний період. Оскільки стадо невелике, потрібно планувати запуск у сухостій так, щоб і отримувати певний обсяг молока й нарощувати поголів’я.
Для стимулювання охоти застосовуємо ті самі схеми, що і для ВРХ, бо в буйволиці нормальна тривалість статевого циклу в середньому становить 21 день. Утім, на практиці складається дещо по-іншому, адже влітку в буйволиць здебільшого сезонна охота. У спекотний період і за дефіциту води вони взагалі не «гуляють», навіть за наявності водоймища.
— За якими критеріями відбираєте буйволиць для запліднення?
— Насамперед за віком (мінімум 1,5– 2 роки) і вагою 450–500 кг.
Усіх тварин перевіряємо на тільність на ранніх стадіях (від 1,5 місяця) за допомогою УЗД-апарату. Якщо результат негативний, ставимо на схему синхронізації статевої охоти. Також використовуємо УЗД-апарат для виявлення відхилень у здоров’ї тварин — наприклад, захворювання матки.
— У чому особливість догляду за новонародженими буйволятами?
— Буйволиці — дуже лагідні мами, після народження маля вони обнюхують й облизують його, ніколи не наступлять на нього. Перші пів години буйволеня не встає, перебуває біля мами. Та коли починає зводитися й намагається знайти вим’я, ми відразу забираємо його в окрему клітку — тобто материнського молока безпосередньо від мами воно не куштує. Це пов’язано з двома причинами. По-перше, буйволиця не віддаватиме молоко під час доїння, якщо маля його висмоктуватиме. По-друге, спробувавши мамине молоко з вим’я, воно не захоче брати соску і доведеться тиждень-два силоміць поїти його з пляшки.
Буйволят уперше випоюють молозивом через пів доби після народження. За цей час маля зголодніє й одразу візьме соску з молоком — так ми уникаємо проблеми привчання до неї. Буйволят випоюємо вручну, перший місяць — 7 л/добу. Перші 4–6 днів даємо буйволине молозиво, а далі переводимо на коров’яче молоко, яке маля ідеально перетравлює та засвоює. Пробували експериментувати із замінниками молока, але це тільки спричинило проблеми зі шлунками, якось ми ледь не втратили буйволят.
Буйволятам віком до 1,5–2 місяці для годівлі достатньо тільки молока. Ми пробували у цей період давати сіно, воду, комбікорм, але вони навіть не виявляли зацікавлення. Тому перші місці тримаємо малят у клітці, а далі переводимо в загін для молодняку — потроху підсипаємо сіна, даємо спеціальний комбікорм або висівки, щоб привчити до дорослого раціону.
— Буйволи перебірливі щодо кормів?
— Навпаки, вони зовсім не вибагливі: їх можна годувати простими й дешевими кормами. У буйволів значно вища засвоюваність кормів, ніж у корів, тож навіть за споживання звичайної соломи вони можуть давати прирости та надої.
Але раціон годівлі значно впливає на смак продукції, особливо сирів. Якось ми пробували годували худобу сінажем і силосом і це відразу відбилося на смакових якостях молока — з’явився кислий запах. Тому нині в раціоні — люцернове, житнє і лугове сіно, висівки та комбікорм, ніяких консервованих кормів. Сухостійні корови споживають однорідну масу, а дійні отримують комбікорм під час доїння. До складу комбікорму входить зерно і мікроелементи, суміш на наше замовлення виготовляють два виробники: «Кремікс» (Полтавська область) і «Віта» (Обухів).
Буйволам для розвитку достатньо звичайних висівок. Цей «економваріант» корму дозволяє отримувати приріст до 1,5 кг/добу в перші пів року життя, далі — до 20 кг/місяць.
Для приготування усіх кормів і полови використовуємо міксер Demi-mix, наявність різних режимів дозволяє регулювати розмір часток. Тварини краще поїдають якісно подрібнений корм, лишають менше відходів. Використання міксера також дає можливість додавати потрібні компоненти — мелясу, комбікорм.
Погодні умови не завжди сприяють заготівлі якісного сіна в достатній кількості, тому ми його докуповуємо. У майбутньому плануємо навколо ферми розширити площі під багаторічними травами для випасання буйволів.
— Ви згадали про чутливість буйволів до підвищення температури. Як забезпечуєте їм комфортні умови в приміщенні?
— Ми подбали про те, щоб тваринам було комфортно в приміщенні. Буйволятники обладнано світлоаераційним гребенем, вітровими шторами й системою охолодження туманом. На вигульних майданчиках встановили розбризкувачі води, під якими тварини можуть освіжитися. У приміщеннях і на вигульних майданчиках установлено чесалки.
З кінця весни, коли встановлюється тепла погода і є молода трава, переводимо буйволиць у сухостої та молодняк у літній табір. Вода — це основна складова для життєвого циклу та фізіології буйволів, оскільки ці тварини не виділяють піт, а температура тіла регулюється охолодженням у воді. Тому ми спеціально викопали озера, які поповнюються водою з підземних джерел. У цих водоймищах тварини можуть сидіти цілодобово, купатися й пірнати. Озера та вигульна територія охороняє електропастух. Дійних корів виводимо на випас окремо, вони «приймають ванни» в іншому озері.
Буйволи не люблять не лише спеки, а й морозів. Тривалі низькі температури негативно впливають на фізіологічний стан тварин, спричиняють стрес, призводять до зменшення продуктивності. Оптимальна температура для буйволів і телят становить +10…+12 та +15 °С відповідно. Тому взимку в приміщеннях відчиняємо штори й зачиняємо двері, а за сильних морозів вмикаємо інфрачервоні лампи, які встановлено над місцем для відпочинку. Тварин утримуємо на глибокій підстилці, тож взимку — це додаткове тепло. Підстилку попередньо подрібнюємо на міксері, завдяки чому вона краще вбирає рідину й економніше використовується. Підстилку підкидаємо щодня, міняємо раз на місяць.
— За яким принципом розподіляєте буйволів по групах?
— У буйволиному стаді немає лідерки, але панує сувора ієрархія за віком і масою — наприклад, старші та більші тварини можуть відганяти від корму молодших і менших. Тому приміщення розділено на секції, а різних за віком тварин утримуємо окремо. Такий принцип групування і дійних буйволиць. Але якщо тварини різного віку подружились, то вони триматимуться разом.
У великому буйволятнику утримуємо дійних тварин, а в меншому — розводимо молодняк, тримаємо нетелей.
Загалом буйволи в поведінці схожі на людей: менші — дуже соціальні, з ними можна гратися, обійматися. Старші буйволиці проявляють настороженість до незнайомих людей, інколи навіть агресію. Незнайомому дояру жодна буйволиця не віддасть молока.
— Як швидко буйволиці звикають до доїльних апаратів?
— У буйволиному вимені більше нервових закінчень, ніж у корови. Тому процес доїння їх дратує, вони можуть почати розмахувати ногами, навіть вибити апарат. Але певні труднощі виникають здебільшого в молодих і не привчених буйволиць, і якщо тварина не дозволяє приєднати апарат, то доводиться зв’язувати ноги.
Для доїння використовують стандартні доїльні апарати, як для ВРХ. Відрізняються тільки налаштуванням тиску: оскільки буйволиці дояться важче, потрібен більший вакуумний тиск. Доїння буйволиць потребує в середньому вдвічі більше часу (близько 10–12 хв) через іншу від корів будову вим’я — вузький дійковий канал. Молодий буйвіл, якого ми лишили на розплід, якраз народжений буйволицею з найкращими показниками молоковіддачі та часу доїння. Тому очікуємо від нього доньок із такими самими характеристиками.
Доїння відбувається двічі на день згідно з графіком — о 06:30 і 18:30. Буйволиць доять на доїльній установці Gеа EuroClass, обладнаній електронним обліком кількості молока. Видоєне молоко потрапляє в танк місткістю 200 л, охолоджується до +4 °С.
Оскільки інвестор планує нарощувати поголів’я, то найближчим часом на фермі введуть в експлуатацію другу доїльну установку — GEA AutoTandem на 10 доїльних місць із програмою керування стадом. Наявність у цій установці індивідуальних доїльних боксів дозволить підвищити швидкість і ефективність доїння.
Перед доїнням вим’я витираємо індивідуальною ганчіркою, змоченою в спеціальному дезрозчині. Дезінфікуємо дійки перекисом водню, а відразу після доїння дійки вмочуються в спеціальний розчин на основі йоду. Якщо дійки погано підмити, то в молоці відчуватиметься запах буйвола.
— У чому полягає робота ветлікаря на буйволиній фермі?
— Буйволи значно витриваліші й менше хворіють, як порівняти з коровами. Над ВРХ «попрацювала» селекція: продуктивність збільшилась, але тварини стали більш схильні до хвороб. Буйволи не хворіють на лейкоз, туберкульоз, сибірську виразку. Проте ми вакцинуємо дорослих буйволиць раз на рік від сибірської виразки, також перевіряємо на туберкульоз і лейкоз, як вимагає законодавство з ветеринарії.
Загалом здоров’ю тварин нічого не загрожує. Іноді у буйволят виникають легкі розлади через переїдання, але ситуацію швидко виправляємо корегуванням годівлі.
Трапляються поодинокі випадки травмування вимені, внаслідок чого в молоці може з’явитися кров. У таких ситуаціях видоюємо буйволицю окремо й лікуємо препаратами, які не впливають на якість молока, — наприклад, Аініл.
Буйволи дуже уразливі до укусів кліщів, що є носіями збудника піроплазмозу. Хоча в книжках написано, що вони стійкі до кліщів, але практика показує інше: від укусу місцевих кліщів тварину може паралізувати, а надої впадуть до нуля. Ситуацію рятуємо так само, як у випадку з ВРХ, і за день-два тварина вже на ногах.
Також застосовуємо ветпрепарати після отелення для пришвидшення відновлення організму, для стимуляції охоти. Зазвичай користуємося продукцію українських виробників — «Укрвет», «Бровафарма», «Укрветпромпостачпром».
— З ким консультуєтесь щодо розвитку буйволиного поголів’я, у кого переймаєте досвід?
— В Україні розведення буйволів не розвинене, тому й спеціалістів немає. Ми зверталися за порадами до різних інститутів тварин, але, відверто кажучи, більше дізнаємось з особистої практики. До цієї ферми я працював на буйволиній фермі Голосіївського монастиря й багато чого навчився. Якщо виникають запитання, звертаюсь до Миколи Демчука — зоотехніка, який теж там працював і має великий досвід у розведенні буйволів. Я довіряю йому як професіоналу.
Але в утриманні буйволів немає більшості ризиків, що є на коров’ячій фермі. Тому крім випадків травмування тварин форс-мажорів не виникає.
ГОВОРЯТЬ ЕКСПЕРТИ
Дмитро Демидовський, керівник компанії «Демі-Мікс-Україна»
— Наша компанія постійно розвивається й удосконалюється з урахуванням побажань і потреб наших клієнтів.
Завдяки удосконаленням моделі кормозмішувача ми створили найнадійніший і найрентабельніший кормозмішувач в Україні — це підтверджує кількість проданої техніки. Усю техніку перед відправленням обов’язково перевіряємо.
Однією з переваг кормозмішувача Демімікс є значно нижчі витрати на його утримування, як порівняти з машинами інших виробників.
Також ми використовуємо товсті метали — як на шнеках, так і на бочці, маємо найбільші підшипники на колесах, найширші шини та надійні європейські складники.
Окрім того, даємо найнижчі ціни на ринку на кормозмішувачі завдяки сучасній системі виробництва.
Тож, якщо підприємству важлива рентабельність молочного напряму, ми готові з ним співпрацювати.
Ярослав Стаценко, головний технолог молочного цеху
— В Україні спостерігається бум на витяжні сири Pasta fi lata — моцарела та бурата. Їх виробляють за особливою технікою витягування й розминання сирної маси в гарячій воді, що надає сиру характерну волокнисту структуру й еластичність. В Україні такі сири виробляють тільки дві буйволині ферми — «Тасбіо» і «Карпатський буйвіл».
Усього ми виробляємо більше як десяток сирів: сири витяжної групи — сулугуні, моцарела, бурата, страчатела; три варіанти сиру качота залежно від строку зберігання (від 1 до 6 місяців); а також бринзу, сир халумі для гриля й сезонні сири — з білою пліснявою та марзоліно.
Витяжні сири дуже чутливі до зміни якості молока: це впливає на якість сирного тіста, щільність і м’якість продукту. Тому крім стандартної перевірки сировини на основні показники — вміст білка, жиру, щільність, кислотність тощо — ми зважаємо ще й на «поведінку» продукту, яка залежить від раціону годівлі.
Оскільки акцентуємо на італійських сирах, на нашій фермі проводять майстер-класи італійські сировари, а українські майстри приїздять на практику. Спочатку ми виготовляли сири з непастеризованого молока, як це заведено в Італії, — воно дає добрий смак молока й сиру. Нині всю продукцію виробляємо з пастеризованого молока, відповідно до стандартів. Окрім того, раз на місяць проводимо аналіз продукції на бактеріальні показники, а раз на пів року — повний аналіз. Кілька місяців тому впровадили на фермі систему HACCP. Тож наша продукція і дуже смачна, і безпечна.
The Ukrainian Farmer
