Популяцію шкідливих для культурного винограду організмів можна обмежити екологічними способами, зокрема й за допомогою правильної агротехніки.
|
| Гронова листовійка на суцвітті винограду |
Директива 2009/128/EC встановлює правові підстави для сталого застосування пестицидів. Йдеться про зниження ризиків для людини та довкілля, про ефективнішу боротьбу зі шкідниками та альтернативні методи захисту.
У сучасній технології вирощування винограду хімічні пестициди обов’язкові. Це спосіб обмежити поширення й розвиток хвороб і шкідників у культурних насадженнях. Серед інших відомих він найбільш ефективний та технологічний. Утім, один із його наслідків є високе пестицидне навантаження на природу. Останніми роками активне застосування пестицидів впливає ще й на прибутковість, оскільки його частка у виробничих витратах на вирощування винограду сягає 18−26%.
Аналіз літератури показує, що у практиці виноградарства аж до 50-х років минулого сторіччя взагалі не існувало поняття про застосування для захисту рослин синтезованих хімічних речовин. На виноградниках, які на той час були не надто великими, дієвими були агротехнічні заходи: заорювання решток рослин восени та навесні, ручний збір шкідників, проріджування пагонів на кущах, видалення частин пошкоджених хворобами тощо. Також плантації обприскували і опилювали природними мінералами колоїдної сірки та бордоської рідини. Мірою розвитку виноградарства захист рослин ставав усе проблематичнішим. Збільшення площі виноградників, їх тривала експлуатація призвели до значного збільшення популяції шкідників та інфекційного запасу хвороб. Застосування пестицидів стало єдиним ефективним методом обмеження патогенів.
То чи є альтернатива хімічним пестицидам? >>> продовження
Продовження статті ви може прочитати у друкованому примірнику журналу «Садівництво по-українськи».
Будь ласка, оформіть передплату в редакції, подзвонивши на номер телефону: (044) 287-88-30
Садівництво по-українськи
