Як урожайність культур короткоротаційної сівозміни залежить від способу обробітку ґрунту, – дослідження

Результати досліджень, проведених науковцями ННЦ «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», засвідчили, що врожайність культур короткоротаційної сівозміни суттєво залежала як від способу основного обробітку ґрунту, так і від системи удобрення, що визначає інтенсивність мінерального живлення й активність біологічних процесів в орному шарі.

Про результати дослідження у статті Михайла Пташніка «Між рентабельністю й енергоефектиністю» у журналі  The Ukrainian Farmer.

За умов традиційної полицевої оранки врожайність у середньому становила 3,41 т/га, тоді як застосування різноглибинного дискового обробітку збір зерна зменшувався до 3,11 т/га, а за поверхневого – до 2,55 т/га, що зумовлено частковим ущільненням підорного шару, обмеженим водопроникненням і меншою доступністю поживних елементів для кореневих систем.

Водночас найвищі показники врожайності – 4,18 т/га забезпечила адаптивна система обробітку ґрунту, побудована за принципом диференційованого підходу згідно з біологічними вимогами кожної культури сівозміни.

Додаткове застосування побічної продукції попередників разом із мінеральними добривами у дозі N65 P₆₀ K₇₀ забезпечувало оптимальне співвідношення елементів живлення та сприяло покращенню балансу гумусу. Високі показники отримано за комбінованої системи обробітку ґрунту (4,14 т/га), що передбачала глибоке чизелювання на 40-42 см під просо, що сприяло руйнуванню ущільненого підорного шару, поліпшенню водно-повітряного режиму й активізації кореневої системи. Тоді як під інші культури сівозміни (пшеницю озиму, овес, сою) застосовували дискування на 10-12 см для збереження структури верхнього шару та запобігання надмірним втратам вологи.

Підвищення продуктивності забезпечувалося не лише кращими умовами вологонакопичення, а й підвищенням ефективності застосування елементів живлення з ґрунту та добрив, активізацією ґрунтової мікрофлори й покращенням структури орного шару – енерговитрати на реалізацію адаптивної системи були меншими, ніж за традиційної оранки, що підтверджує її ресурсоощадний характер.

Довідка

Дослідження проведено протягом 2021-2024 рр. у стаціонарному польовому досліді на сірому лісовому легкосу глинковому ґрунті у зоні Лісостепу в короткоротаційній зерновій сівозміні (пшениця озима – просо – овес – соя). Схема досліду охоплювала різні системи обробітку ґрунту й удобрення, що дало змогу комплексно оцінити зв’язок між рівнем механічного впливу на ґрунт, живленням рослин і кінцевими показниками продуктивності.

Раніше ми писали, як не припуститися помилок у підготовці ґрунту до весняної посівної.