Агрономія

Оприлюднено висновки досліджень щодо збереження енергоносіїв у вирощуванні озимого ріпаку

Науковці Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН дослідили питання збереження енергоносіїв за вирощування ріпаку озимого у зоні Лісостепу та Полісся та дійшли висновків:

1. За мілкого та поверхневого обробітку відбувається збереження і нагромадження доступної вологи у метровому шарі ґрунту порівняно з оранкою на 20–22 та 25–27 см.

2. Застосування мілких і поверхневого обробітку ґрунту призводить до диференціації орного шару за родючістю — утворення гетерогенного оброблюваного шару з переважаючим розміщенням елементів живлення у шарі ґрунту 0–10 см. За щорічної оранки утворюється гомогенний, з рівномірним розподілом елементів живлення по всій глибині, орний шар.

3. Локалізація рослинних решток у верхньому шарі ґрунту приводить до оптимальних величин щільності, проявляється тенденція до підвищеного вмісту порівняно з оранкою органічної речовини.

4. Полицевий обробіток покращує фітосанітарний стан ґрунту: знижується кількість бур’янів. За поверхневого обробітку ґрунту на безгербіцидному фоні забур’яненість посівів ріпаку озимого збільшилася на 30,2 % порівняно з оранкою. Застосування ґрунтового гербіциду зменшило кількість бур’янів до рівня контролю.

5. На фоні різних обробітків ґрунту найбільш оптимальною дозою мінеральних добрив було внесення N200P70K120, за весняно-літнього підживлення азотними добривами у три етапи (N80 + N50 + N30 ). Найбільшу прибавку врожаю (15,2 ц/га) насіння ріпаку озимого від мінеральних добрив отримано за поверхневого обробітку ґрунту.

6. Урожайність ріпаку озимого залежала від способів основного обробітку, мінерального живлення та рівня забур’яненості. Найвищої врожайності досягнуто за поверхневого обробітку ґрунту і мінерального живлення в дозі N200P70K120 — 38,6 ц/га. Прибавка врожаю складала 4,2 ц/га порівняно з оранкою на 20–22 см (контроль). Істотне зниження врожайності ріпаку озимого було за виконання оранки глибину 25–27 см (відхилення від контролю становило відповідно 7,5 %).

7. Із збільшенням норм азотних добрив збільшувався вміст протеїну в насінні і зменшувався вихід олії.

8. Найнижчої собівартості продукції було досягнуто за поверхневого обробітку ґрунту із внесенням N200P70K120.

9. Енерговитрати залежали як від способів основного обробітку ґрунту, так і від застосування системи удобрення. Найбільший коефіцієнт енергетичної ефективності 1,80 одержали за поверхневого обробітку ґрунту та внесення мінеральних добрив у дозі N200P70K120.

Отже, в умовах Передкарпаття на дернових опідзолених ґрунтах під ріпак озимий доцільно проводити поверхневий обробіток ґрунту на глибину 10–12 см важкими боронами у поєднанні із внесенням ґрунтового гербіциду та мінеральних добрив у дозі N200P70K120. Азотні добрива необхідно вносити: N40 — восени та N80 + N50 + N30 — у весняно-літнє підживлення.