Для сидерації можна використовувати понад 60 видів сільгоспкультур

У світовій практиці для сидерації застосовують понад 60 різновидів бобових, капустяних і злакових культур як окремо, так і в їх сумішках.

Вибір сидерату визначається біологічними особливостями рослини, разом із відношенням до рівня ґрунтової родючості з урахуванням умісту гумусу й елементів живлення, важлива також реакція ґрунтового розчину.

Наприклад, такі злакові культури як жито озиме та його різновиди (зеленоукісне і багаторічне), овес, пажитниця, витримують підвищену кислотність ґрунту й невеликий уміст у ньому поживних речовин і до того ж добре реагують на додаткове внесення азоту.

Бобові на відміну від злакових краще ростуть на родючих ґрунтах (за винятком багаторічного люпину), не потребують додаткового внесення азоту, але не миряться із забур’яненістю полів і не можуть за короткий період вегетації наростити значну біомасу.

Капустяні культури краще ростуть на родючих ґрунтах, пригнічуються бур’янами, негативно реагують на брак вологи, дефіцит азоту.

Вони потребують високого рівня культури землеробства, за винятком редьки олійної, яка за своєю потребою до ґрунтових умов відрізняється від інших капустяних відносною невибагливістю.

Для післяжнивної сівби незалежно від її призначення придатні лише ті культури, що є насамперед скоростиглими, нечутливими до низьких температур повітря й ґрунту та до зменшення інтенсивності сонячної радіації та світлового дня, холодо- й морозостійкими.

Такими скоростиглими та невибагливими до тепла є рослини з родини капустяних, найкращими з них є суріпиці яра й озима, гірчиця біла, редька олійна, ріпак озимий і ярий.

AgroTimes