Суттєву загрозу за розведення продуктивної птиці спричиняють збудники бактеріозів, які викликають зміни та призводять до ураження органів дихання. Одним із захворювань, що має виражений перебіг з ознаками респіраторного синдрому, є орнітобактеріоз.
Орнітобактеріоз (орнітотрахеїт, ORT) — інфекційне захворювання, частіше індиків та курей, яке характеризується ураженням інфраорбітальних синусів, трахеї, повітряних мішків та розвитком плевриту, аеросакуліту, одноабо двосторонньою пневмонією.
ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКА ТА ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ
Збудником бактеріозу є поліморфна, коротка, округла, нерухома паличка Ornithobacterium rhinotracheale, яка фарбується за Грамом негативно і здатна до розмноження як в аеробних, так і в анаеробних умовах. Проте кращий ріст колоній відбувається в умовах звичайного повітряного середовища, збагаченого СО2 за температури від 30 до 42 °С або ж на кров’яному агарі. Колонії впродовж 48 год набувають округлої, випуклої форми, мутно-сірого кольору. Для орнітобактерій характерним є можливість їх поглинання E. Coli за сумісного росту на поживних середовищах. Не відбувається розмноження Ornithobacterium rhinotracheale на агарах Ендо, Мак-Конкі, Дригальського, цитратному середовищі Сіменса. Дослідження північноамериканських учених щодо виявлення культуральних властивостей збудника показали бетагемолітичну активність всіх виділених ізолятів. Нині ідентифіковано 18 серотипів Ornithobacterium rhinotracheale. Від індиків і курей здебільшого виділяють типи A, B і D, хоча збудника орнітобактеріозу також виділяли в інших видів суходільної та водоплавної птиці, а також страусів. Летальність за орнітобактеріозу становить у межах 11–12%, проте за асоційованого перебігу бактеріозу летальність досягає 40%, при цьому яскраво вираженими є ознаки респіраторного синдрому. Встановлено, що у 30,5% випадків мікоплазмоз реєстрували в асоціації із сальмонельозом, ешерихіозом, орнітобактеріозом та інфекційним бронхітом птиці. Аналогічні дослідження отримано в Йорданії під час проведення моніторингових досліджень серед бройлерів північного та південного регіонів країни. Для цього було відібрано змиви з трахеї від потенційно хворої птиці з характерним респіраторним синдромом. Результати досліджень показали наявність у 21% птиці генетичного матеріалу щодо збудника орнітобактеріозу та у 25% щодо збудника мікоплазмозу. Розмноження збудника в органах дихання «відкриває ворота» інфекції для інших збудників, тому у носіїв Ornithobacterium rhinotracheale можлива реактогенна дія вакцини проти інфекційного ларинготрахеїту, активізація лентогенних штамів вірусу ньюкасльської хвороби. У разі порушення санітарно-гігієнічних вимог до утримання та годівлі птиці орнітобактерії можуть спричинити захворювання як самостійні патогени з вираженим розвитком імунодефіцитного стану. Тяжчий перебіг патології спостерігають у птиці м’ясного напряму продуктивності за інтенсивних технологій її вирощування. Виявлення антитіл до збудника свідчить про широку циркуляцію останнього серед сприйнятливого поголів’я. Передавання збудника проходить як вертикальним, так і горизонтальним шляхом. У разі потрапляння збудника в органи дихання орнітобактерії можуть протягом тривалого часу поводитися як умовно-патогенна мікрофлора, але під час дії на птицю різноманітних стрес-чинників починають розмножуватися в епітелії та інших тканинах верхніх дихальних шляхів, спричиняючи серозне та фібринозне запалення, поступово гематогенним шляхом розповсюджуючись по всьому організму. Наслідком цього є інтоксикації. Зараження секундарною мікрофлорою в рази погіршує перебіг початкового бактеріозу; збудники інших захворювань подекуди докорінно змінюють перебіг орнітобактеріозу.
Першими симптомами захворювання є різноманітні розлади з боку органів дихання, оскільки ураження війчастого епітелію останніх порушує їх кліренс. Після зараження у птиці спостерігають появу пирхання, кашель, набряк нижніх очних пазух і м’яких тканин голови з поступовим розвитком гіпоксичних явищ. Серед неспецифічних ознак проявляється зниження апетиту та чутливості до зовнішніх подразників. Також непоодинокими є ураження рухового апарату у вигляді запалення сухожилкових піхв м’язів гомілки, запалення суглобів кінцівок, проте прояв цих ознак настає в середньому через 15 діб після появи перших симптомів із боку дихальної системи. У батьківських стадах негативний прояв збудника проявляється у зниженні несучості, виходу курчат з яєць, зниженні якості отриманих яєць (тонка і деформована шкаралупа). В індичок орнітобактеріоз проявляється як респіраторне захворювання з проявами чхання, зволоження очей, припухання інфраорбітальних синусів. Такий симптомокомплекс ознак буває у молодняку птиці віком 2–6 та 12–20 тижнів. У бройлерів хвороба клінічно проявляється приблизно у 4-тижневому віці з ознаками гнійної пневмонії, аеросакуліту та перикардиту. Птиця як яєчного, так і м’ясного напряму, різко втрачає свої продуктивні якості.
ВСТАНОВЛЕННЯ ДІАГНОЗУ
Діагностика полягає у комплексному аналізі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, результатів серологічних та бактеріологічних досліджень та позитивної біопроби. Збудники ідентифікуються в ІФА і ПЛР. Діагноз підтверджується виявленням специфічних антитіл за проведення серологічних досліджень (ELISA), зі встановленням характерних ушкоджень. Оскільки бактерії секундарної мікрофлори розмножуються за культивування швидше, виділення збудника на поживних середовищах дещо ускладнено. Орнітобактеріоз диференціюють від патологій бактеріального походження, які мають подібний симптомокомплекс ознак, зокрема: E. Coli, P. Multocida, M. Gallisepticum. Також виключають хворобу Ньюкасла, інфекційний ларинготрахеїт, інфекційний бронхіт, але слід пам’ятати про можливість асоційованого перебігу зазначених захворювань. За патолого-анатомічного розтину виявляють тяжку форму пневмонії, нашарування фібрину на плеврі та в просвіті повітроносних мішків, гідроперикардит, крапкові крововиливи в епікарді. Слизова оболонка інфраорбітальних синусів та трахеї набрякла з крововиливами, паренхіматозні органи збільшені. Г. І. Коцюмбас провела серії досліджень зі встановлення типових патолого-анатомічних змін за орнітобактеріозу бройлерів.
ЛІКУВАЛЬНО–ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ
Вони ускладнені тим, що в Ornithobacterium rhinotracheale швидко розвивається резистентність до більшості відомих антибіотиків, тому обов’язковою умовою є попереднє визначення чутливості виділених збудників до наявних препаратів. Також бажано врахувати місця основної локалізації збудника та біодоступність препаратів, які будуть застосовані для лікування. Оскільки орнітобактеріоз досить рідко має перебіг моноінфекції, краще застосувати препарати широкого спектра дії з високим ступенем біодоступності. За даними вітчизняних та закордонних дослідників, орнітобактерії проявляють найвищу чутливість до препаратів із групи макроциклічних лактонів (їх задають з питною водою в перші три доби життя та повторно на 21-шу добу), тетрациклінів та напівсинтетичних пеніцилінів. Максимально ефективними за орнітобактеріозу є препарати, які містять в собі синергічно діючі речовини. У разі спалаху орнітобактеріозу серед поголів’я господарство оголошують неблагополучним з наступним накладанням на нього карантинних обмежень. Хвору й підозрілу щодо зараження птицю з вираженими клінічними ознаками ізолюють та лікують. Птицю з підозрою на захворювання вимушено забивають. Молодняк лікують та відгодовують до відповідних кондицій. Забій проводять, дотримуючись правил та ветеринарно-санітарних вимог, що унеможливлюють поширення орнітобактеріальної інфекції.
Комплектування стад здійснюють із господарств-постачальників, благополучних щодо орнітобактеріозної інфекції. Різновікове та різновидове птахопоголів’я утримують лише на окремих майданчиках і пташниках з інтервалом посадки 2–3 доби за дотримання ветеринарно-санітарних вимог і санітарних розривів не менше як 14 діб. Рекомендованим є дотримання міжциклових профілактичних розривів (мінімум 30 діб) та посадки в пташники одновікового молодняку. Не варто нехтувати дотриманням параметрів мікроклімату в пташниках та контролем раціонів. Обов’язковими є систематичні ветеринарно-санітарні заходи, зокрема дезінфекція, дезінсекція та дератизація. Для ефективної боротьби з орнітобактеріозом бажано моніторити поголів’я батьківських стад птиці на бактеріоносійство та попереджати синергічну взаємодію Ornithobacterium rhinotracheale з іншими патогенами.
Для профілактики орнітобактеріозу застосовують інактивовану комбіновану вакцину Ornitin, що містить інактивовані серотипи збудника А, В і С та комбіновану інактивовану масляну вакцину ORT + Cholera проти ринотрахеального орнітобактеріозу й пастерельозу птиці.
Людмила Нагорна, д-р вет. наук, професор
Сумський національний аграрний університет, м. Суми
журнал «Наше Птахівництво», січень 2021 року
Усі авторські права на інформацію, розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
