Стічні води силосу та сінажу вкрай токсичні для водотоків

Стічні води силосу та сінажу несприятливо впливають на ферментацію фуражу й можуть сприяти утворенню небажаних кислот і аміаку.

Стічна вода силосу та сінажу зазвичай має рН від 3,5 до 5, що робить її небезпечною як для металу, так і для бетону. Це рідина з високим умістом поживних речовин із силосу та низьким відсотком сухої речовини.

Також стічна вода вкрай токсична для водотоків. Зокрема, в 1 л силосних стоків достатньо органіки, щоб зменшити кількість розчиненого в 10 тоннах води кисню нижче за критичний рівень для виживання риби.

По суті, екологічна небезпека стічних вод із силосу у стократ вища за каналізаційні стічні води, відтак стічні води силосу є потенційно небезпечним забруднювачем прісних вод.

Водночас концентрація азоту, фосфору й калію в силосних стоках аналогічна до концентрації їх у рідкій фракції гною, що робить ці стоки корисним добривом.

Однак, змішуючи їх із рідким гноєм для польового застосування, слід ретельно контролювати процес через утворення небезпечних газів – таких, як сірководень.

Крім того, різні культури виділятимуть різні рівні стічних вод в аналогічних умовах. Використання будь-якого виду інокулянту або добавки, застосування азотних добрив і коротке різання збільшуватимуть обсяг стоку.

Тюки не схильні до утворення стічних вод – їх зазвичай виготовляють за вищого рівня сухої речовини в рослинній масі. Тюки не слід укладати один на одного, бо вони можуть зісковзувати, що призведе до проникнення повітря в тюк (збільшення втрати сухої речовини й поживності). Проте якщо в тюках рівень сухої речовини зменшений, то обсяг рідини збільшується за їх укладання один на одного.

Єдиним правильним способом керування стічними водами є недопущення їхнього утворення шляхом збирання врожаю за досить високого рівня сухих речовин рослин, хоча обсяг утворених стічних вод можна зменшити, збільшуючи довжину різання під час збирання врожаю або знижуючи рівень ущільнення зеленої маси чи включаючи шари адсорбційного матеріалу.

AgroTimes