Щоб утримати ринкові позиції, агровиробники намагаються вдосконалювати компетенції й підходи. «АгроМаркет» з’ясовував, що заважає господарствам упроваджувати інновації.
Інновації дуже стрімко заходять в аграрну галузь, тож практики нині чітко усвідомлюють, що без цих оновлень уже за якийсь короткий час господарство ризикує суттєво поступитися ринковими позиціями. От тільки бачення інноваційності в усіх своє. Хтось вбачає її в оновленні технопарку. Інший активно відвідує конференції, ознайомлюючись із можливостями новітніх гібридів і технологій їх вирощування. Ще комусь до снаги управлінські ноу-хау, де кожен працівник має вдосконалюватися мало не 24 години на добу. Є й такі, що за будь-якої можливості твердять усім навколо, що інновація — це «дуже дорого», а тому «не на часі». Чи це справді так, ми розпитали в досвідчених господарів.
Сергій Косюк, СТОВ «Перше травня», Херсонська обл.:
— Наше господарство рухається в напрямі точного землеробства. Цьогоріч уже встановили систему моніторингу врожайності на три комбайни. На жаль, цей процес дався нам не з першого разу — торік ми вже обпеклися на впровадженні такої системи. Вона весь час давала хибні дані на схилах. Коли комбайн рухався, наприклад, з ухилом вліво й угору, система показувала одну врожайність, коли комбайн розвертався й рухався з ухилом вправо та вниз по тій самій ділянці, дані були зовсім іншими. Як не намагалися фахівці компанії — постачальника послуги відкалібрувати результати, їм не вдалося виправити помилку. Щоправда, все налагодилося, коли ми поміняли компанію — результатом цілком задоволені. Система, яку ми врешті встановили, має оптичні датчики, дублює сигнали з прив’язкою до супутника, дані одночасно коригуються через сім-карти двох мобільних операторів. Це дає можливість робити навігацію з точністю до 1–2 см. У цій системі не виникає проблем з інтернет-зв’язком навіть у вечірні години, коли навігація найбільше потрібна.
Нині в нас уже складено карти полів по зернових, є чітке розуміння наступних кроків. Поки що визначаємося з компанією, яка б надавала послуги аналізу ґрунтів. У нас є конкретна потреба: за результатами моніторингу врожайності окреслити зони й визначити точки, з яких треба відібрати проби ґрунту. Тобто потрібна система з чіткою GPSприв’язкою до точки місцевості й програмний продукт, який видавав би рекомендації за результатами аналізу. І це не якась моя примха. Такий комплексний сервіс уже налагоджено діє у Європі та США, де індивідуальний підхід до кожного аграрія. Там розробляють схеми внесення добрив на кожну конкретну ділянку поля й навіть самі добрива окремо створюють для кожного фермера. Натомість українські компанії, з якими ми спілкувалися, пропонують багато суміжних послуг, а на наші конкретні завдання в них відповіді немає. Тому поки що ми в процесі пошуку.
Георгій Булгаров, СФГ «Дельта», Одеська обл.:
— Вивчаючи й упроваджуючи будь-які інновації виникають запитання, проте немає проблем, які неможливо було б розв’язати. Сьогодні ми впроваджуємо диференційне внесення добрив. Уже купили відповідне обладнання, зробили карти полів. З вибором обладнання були проблеми, тому допомогли закордонні сайти. А обирали за рекомендаціями й у процесі особистого спілкування з продавцями-консультантами. Потім постало питання, як за зібраною з різних технічних засобів інформацією розробити карти-рекомендації, до кого звернутися. Ринок інновацій в Україні насправді ще не дуже розвинений, відчувається дефіцит фахівців, тому багато моментів доводиться вивчати й робити самим, щоб потім навчити своїх працівників.
Аналіз ґрунтів ми також уже зробили. В Україні є щонайменше чотири компанії, принаймні відомі нам, які беруться виконувати такі завдання. Від однієї з них ми вже нещодавно отримали результати аналізів ґрунту, проте робити висновки щодо якості їхньої роботи поки що рано, адже ще не було часу їх детально вивчити. Проте на сьогодні претензій немає. Отже, ми вже маємо майже все обладнання для диференційного внесення добрив. Попереду в нас ціла зима, щоб усе це проаналізувати, звести у єдину систему, повністю підготувати обладнання й пробувати в дії у новому сезоні.
Ось, приміром, внесення в ґрунт азоту, фосфору й калію. Кожен із цих елементів ми плануємо вносити в різній кількості на кожну ділянку поля, згідно з картами завдань. Як показав досвід, в Україні поки що слабко розвинена інфраструктура для реалізації такої ідеї, тоді як у Європі й Америці це все вже давно налагоджено й працює. Проте в нас швидкими темпами з’являються лабораторії, різні відповідні стартапи, тому, я думаю, що вже найближчим часом завдяки конкуренції між ними знизяться ціни на ці послуги, а якість їхня підвищуватиметься. А наразі чи не найважливішим питанням є підготовка й навчання кадрів у галузі агроінновацій.
Анна Морозова, голова СОК «Український часниковий кооператив», співзасновниця ТОВ «УкрАп», м. Київ:
— Я вважаю інновацією все нове, що впроваджує господарство з певним ризиком для себе. Тобто в кожного своя інновація. Для когось це нова техніка й програмне забезпечення, для когось нові насіння та добрива на демоділянках чи технологія вирощування або навіть просто новий підхід до організації роботи. Якщо господарство весь час вирощувало кукурудзу й пшеницю й вирішило на 100 га посадити часник — це інновація. Якщо неорганічне господарство вирішило зайнятися нішевою органікою, або якщо торгувало лише на внутрішньому ринку та почало експортувати — це також інновація. Бо якщо робити тільки те, що вмієш, то ніколи не навчишся нічого нового.
Коли впроваджуєш інновації в кооперативі, дуже часто виникають труднощі комунікативного характеру. Дуже важко переконати власника, що йому потрібна та чи інша інновація. Ми не раз стикалися із ситуацією, коли фермер на певну пропозицію відповідав: «У мене і так все добре, врожаї стабільні, то навіщо заморочуватись і витрачати кошти». І навіть якщо вдається переконати директора господарства, його легко може відмовити агроном, який не побачить у тому сенсу. До того ж будь-які інновації — це завжди фінансовий ризик, тому головна проблема ще й у тому, як довести аграрію ефективність нововведення, коли ми й самі не можемо бути в ньому впевнені.
І все ж нам дещо вдається. Зокрема, ми почали застосовувати дрони, які картографують і розпізнають хвороби рослин. Ми це робимо не на часнику, а на інших культурах. А нині одне з наших господарств на стадії отримання сертифіката HACCP з переробки часнику. В планах — вихід на Варшавську біржу та збільшення обсягів української агропродукції на світових ринках.
Ігор Ситнік, ФГ «Левадне», Запорізька обл.:
— Ми працюємо на півдні Запорізької області в зоні ризикового землеробства, що суттєво гальмує процес упровадження інновацій. Вони, як відомо, потребують капіталовкладень, а ми цілком залежні від урожаю та кількості опадів, яких у нас випадає дуже мало. Звісно, намагаємося дотримуватися технології, стежимо за новинками ринку, кожних три роки змінюємо посівний матеріал, сіємо більш пристосовані до наших умов гібриди, регулярно робимо аналізи ґрунту. І все ж головна проблема є незмінною — недостатня кількість вологи. А тому особисто мене найбільше цікавлять інновації, пов’язані зі зрошенням. Наразі ми взяли курс на впровадження технології обробітку ґрунту з максимальним збереженням вологи і вже плануємо купувати відповідне обладнання.
На жаль, в Україні дуже низький рівень довіри до компаній-інноваторів, адже серед них і нині трапляються шахраї чи компаніїодноденки. Якось я випадково натрапив на оголошення однієї одеської фірми, у якому йшлося щось на зразок «замовляйте дощ, ми приїдемо й зробимо вам дощ». Розуміючи, що це якісь байки, я все ж із цікавості зателефонував. Мені відповіли, що компанія закрила цей бізнес, бо система, мовляв, потребує вдосконалення, хоча пілотний проект нібито добре себе показав. Коштуватиме така послуга недешево, проте, якби це й справді мало ефект, то чому б і ні? Нині технології розвиваються такими темпами, що я не здивуюся, якщо за кілька років справді замовлятиму дощ із доставкою на поле.
Олександр Мовчан, ФГ «Ай-Петрі», Запорізька обл.:
— Інноваторами ми були ще дев’ять років тому, коли 2010 року почали запроваджувати зовсім непопулярну в той час технологію no-till. Майже ніхто ще тоді не працював за такими технологіями, й головні труднощі робити щось першим полягали в тому, що, по-перше, ти і сам в усьому сумніваєшся, по-друге, ніхто з твого оточення у це не вірить, по-третє, запитати немає в кого. Сьогодні, звісно, інформацію знайти простіше, а ще якихось 10 років тому ризик помилитися був значно вищим. Проте ми психологічно себе налаштували, що нам потрібні ці зміни, зібрали кошти (технологія потребувала майже повної заміни парку техніки), і в один момент перейшли на no-till.
Інновації — це питання комплексне, а технологія завжди багатогранна. Це не лише нові машини, а й добрива, ЗЗР, технологія вирощування тощо. Технологія no-till постійно змінюється, з’являються нові ЗЗР, насіння, техніка потребує оновлення, і за всім цим треба встигнути. Якщо дев’ять років тому ми починали працювати з певним набором техніки, і на той час вона була найсучасніша у цій технології, то сьогодні вся вона потребує модернізації. Цього року, наприклад, ми переробили сівалку для просапних культур — зробили її пневматичною, розширили діапазон її можливостей. Потребує оновлення й сівалка для культур суцільного висіву. Тоді ми її купували під один трактор, а сьогодні, якщо купувати нову сівалку, то і трактор потрібен новий, і обприскувач. Десять років — якраз той проміжок часу, за який техніку слід оновлювати. Проте головна проблема інновацій — їхня дорожнеча, тому за рік це все не запровадиш…
В тему
Приблизно у 4 млн доларів оцінюють щорічний обсяг інвестицій в інноваційність українського агросектору. Загалом у світі за останні п’ять років такі інвестиції зросли майже вдесятеро і сягнули понад 3 млрд доларів на рік. Лідерами на цьому ринку є США (майже 50% відповідних інвестицій), Нідерланди, Ізраїль, Німеччина, Індія та Китай. В Україні ж, за оцінками експертів, не більше 10% вітчизняних агропідприємств впроваджують високі технології. За оцінкою асоціації AgTech Ukraine, на наших теренах працює близько 70 agritech-стартапів, які стрімко розвиваються. Щоправда, на думку експертів, цей процес дещо гальмує відсутність у нашій країні власних венчурних фондів. Натомість розвитком агротехнологій займаються лише приватні інвестори.
Анжела Гаврилюк
газета “АгроМаркет”, жовтень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
