Польська фірма Rewera утворилася 1989 року. Підприємство займається продажем техніки і обладнання для садівництва. Сортувальні лінії для плодів, садові косарки та подрібнювачі зрізаних гілок, платформи для збирання врожаю, обприскувачі – цю та іншу техніку у фірми нині купують не лише польські, а й українські садівники. Директор Збігнєв Ревера переконаний: те, що добре для польського садівника, є таким самим для садівника українського.
Пан Ревера погодився розповісти журналу про те, якими були етапи становлення польського ринку садівничої техніки.
– Як у Польщі постав ринок садівничої техніки?
– Розвиток ринку техніки пов’язаний із розвитком садівництва. Яблука, за якими нас знає весь світ, у нас вирощували віддавна – тисячу років тому Польща мала фруктові сади, у яких була не лише яблуня, а й кісточкові породи. Історичні документи свідчать, що у 17–18 ст. яблуневі сади розташовувалися на околицях великих міст, у 19 ст. вирощування яблук перемістилося у великі сільські сади, розкидані усією територією Польщі. Були вони і в Сандомирі. На початку 20 ст. яблука у Польщі вирощували повсюдно. Однак садівнича наука давалася не всім: тодішній садівник – це світла голова, що розуміється на господарюванні краще від інших. Особливо багато садів у Польщі постало між Першою і Другою світовими війнами. Після Другої світової наше садівництво почало швидко рухатися вперед. Якщо до війни яблуневі сади закладали за схемою 10 х 10 м, то у 50–60-х роках насадження почали ущільнювати і садити за схемою 10 х 8 м чи 8 х 8 м. У 70-ті роки щільність збільшили: відстань між рядами була 5-6 м, а в ряду між деревами – 4-5 м. У 80-х роках яблуневі сади у Польщі були вже напівкарликові, а починаючи від 1990 року – карликові, на підщепі М9. Виробництво яблук у Польщі активно зростає. Нині ми щороку вирощуємо 3,5 млн т яблук, із яких близько 1 млн тонн експортуємо для споживання на свіжому ринку.
Техніка для саду, закладеного за схемою 10 х 10 м, і для сучасних насаджень на карликових підщепах дуже різниться. Перед Другою світовою війною техніку в яблуневих садах застосовували мало. Ґрунт орали або боронували. Дерева обприскували не так часто, як зараз, для того ручними помпами вносили бордоську суміш чи вапно. Рани деревам лікували садовим варом. У 50-ті роки сади почали активно обприскувати, хоча все ще вручну. У 60–70-х роках з’явилися перші садові обприскувачі з двигунами, це було неймовірно зручно! Техніку для садів виготовляли переважно у Польщі. На перших порах за зразок брали якусь західну модель і налагоджували власне виробництво. У 70-ті роки у Вроцлаві завод «Пілмет» почав виготовляти дуже якісні садові обприскувачі. Далі почався бурхливий розвиток виробництва техніки. У той час наші сади вже мали залужені міжряддя, тож нам були потрібні косарки і подрібнювачі для зрізаних гілок. Заводи все те виготовляли.
До того як Польща увійшла в ЄС (2004 рік), наші садівники час від часу самостійно їздили за кордон і купували потрібну техніку. Після вступу ситуація кардинально змінилася. Купувати імпортні обприскувачі, косарки та сортувальні машини, спочатку механічні, а згодом – устатковані електронними датчиками, почали масово. Нині ми у своїх садах використовуємо багато імпортної техніки, виготовленої італійськими, німецькими, голландськими чи французькими фірмами. Найбільше імпортуємо німецьких та італійських машин. Використовують наші садівники і польську техніку, її частка у наших садах – 50%. Це переважно простіші знаряддя – косарки, подрібнювачі, культиватори, садові платформи.
– Польські фірми, що виготовляють техніку, – нові чи постали ще у часи соціалізму?
– Деякі існували ще за соціалізму, це державні підприємства. Однак після 1989 року у нас відкрилося дуже багато приватних фірм, і вони почали робити різну садівничу техніку. Часто їх засновували фахівці, які до того працювали на державному заводі. Робив державний завод обприскувачі – фахівці починали робити схожі обприскувачі на власному підприємстві. Їздили на іноземні виставки, дивилися, якою є виготовлена там техніка, і намагалися так виготовляти свою. Попервах їм було важко: не мали капіталу, не мали потрібних верстатів, та ще й мусили конкурувати із західною технікою. Ця конкуренція існує й нині: за ціни, що на 20–50% нижча від ціни на іноземну техніку.
Тепер у Польщі є низка фірм, що виготовляють дуже якісні знаряддя для садівництва. Наприклад, фірма «Веремчук» виготовляє обприскувачі, косарки, машини для підрізання коренів, платформи для збирання врожаю. Завод «Урсус» виготовляє трактори для всіх напрямків сільського господарства – як широкі, для рільництва, так і вузькі садівничі.
Іноземні виробники садівничої техніки мають у Польщі свої офіційні представництва. Попервах, коли садівники купували одну-дві машини, цих представництв не було, а нині поляк не купить жодного знаряддя, якщо для нього не буде забезпечено гарантію та сервісне обслуговування на території Польщі.
– Як починали свою фірму?
– Я починав як садівник, наприкінці 70-х, перед тим закінчив Академію садівництва у Кракові. Мій батько, дід – садівники. Дід займався вирощуванням яблук ще перед Другою світовою війною.
1989 року я поїхав на екскурсію в Німеччину та Голландію, подивився на садівничу техніку, яку виготовляють у тих країнах, і подумав: якщо ці машини потрібні мені (а саме так і було), то вони будуть потрібні й іншим польським садівникам. Починав із простих знарядь, часто то була не нова техніка. Я її привозив до Польщі, ремонтував, замінював зношені деталі, фарбував – робив так, щоб цими знаряддями знову можна було працювати. Це були 1993–1994 роки. 1995-го я такі машини вже завозив у великій кількості.
Мій садівничий бізнес існує паралельно з бізнесом із продажу садівничої техніки. Я починав із саду площею 5 га, зараз у мене 20 га. Ще я очолюю групу виробників яблук. У моїй фірмі постійно працює 5 осіб. Два працівники займаються продажем техніки, три працюють у саду. Коли настає час збирати врожай, ми тимчасово наймаємо ще 20 осіб.
– Ви хочете продавати техніку до України. Чи не проблема, що це далеко?
– Це близько! Я постійно приймаю у себе різних садівників з України. До мене часто приїздить із садівниками професор Олександр Мельник з Уманського університету – я показую їм свої сади та свою техніку. Часто буваю в Україні, маю у вас багато партнерів – мені дуже близько до вас. Якби ще можна було швидко проходити митний контроль на кордоні – було б взагалі ідеально, бо під час поїздок до України прохід митниці займає багато часу.
Всім, хто з України купує у мене техніку чи знаряддя, я забезпечую сервісне обслуговування. Якщо йдеться про техніку, обладнану комп’ютером (як-от сучасні машини для сортування яблук), то багато можна зробити за допомогою Інтернету: потрібно лише підключити комп’ютер машини до Інтернету. Стосовно обслуговування простіших машин – то з ним теж немає складнощів: механічні речі – це прості речі.
Розмовляла Леcя Кaдeля
журнал “Садівництво по-українськи”, жовтень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
