Про ветеринарний догляд і особливості утримання курей батьківського стада розповів головний лікар ветеринарної медицини АПГ «Пан Курчак» Андрій Шевченко.
Щоб отримати хороші результати у відгодівлі бройлерів, треба потурбуватися про стан птиці задовго до її посадки в пташник, тобто приділити максимальну увагу батьківському поголів’ю. Саме такий принцип покладено в основу догляду за бройлерами спеціалістами АПГ «Пан Курчак». «Перевірено практикою, що курчата з материнськими титрами антитіл до хвороби Гамборо не менше 6000 од. і коефіцієнтом варіації менше 35% дають кращу імунну відповідь, тож їм достатньо одноразової вакцинації. Титри антитіл вищі 2000 од. до інфекційної анемії та РЕО дають стійкий захист у першій половинні вирощування, коли курчата найбільш вразливі до цих захворювань. Враховуючи це, спеціалісти, що працюють із племінною птицею та на відгодівельних майданчиках, мають перебувати в тісній співпраці», – ділиться досвідом головний лікар ветеринарної медицини АПГ «Пан Курчак» Андрій Шевченко.
Які фактори впливають на майбутню продуктивність товарної птиці, як упереджувати розвиток інфекційних захворювань поголів’я, а також про нюанси утримання батьківського стада Андрій Шевченко розповів журналу «Наше Птахівництво».
— Пане Андрію, чим відрізняються умови утримання батьківського і товарного стада на АПГ «Пан Курчак»?
— Передусім, коли йдеться про утримання батьківського стада і товарного, треба говорити про різницю в щільності посадки. Для курочок племінного стада ми відводимо квадратний метр на 7–9 голів, півникам ще просторіше: їх садимо по 4–6 голів на метр. Тоді як товарна птиця утримується зі щільністю 20–21 гол./м2.
Підстилку в обох випадках використовуємо однакову, солом’яну. Оскільки маємо більше часу на підготовку до посадки батьківського стада, солому для нього застосовуємо подрібнену. Догляд за підстилкою теж відрізняється. Приміром, починаючи з 40-ї доби вирощування під час вакцинації племінного поголів’я ми птицю зганяємо в один бік, а в іншому підстилку перевертаємо. У такий спосіб просушуємо її. У тих місцях, де підстилка надто мокра, підсипаємо свіжу солому. Якщо окремі ділянки підстилки виявляються настільки вологими, що перетворюються на злиплий «корж», такі шматки виносимо з приміщення. Так уберігаємо птицю від захворювань кінцівок, які може спровокувати мокра підстилка.
— Яких іще заходів вживаєте для збереження здоров’я стада? Зокрема, як стримуєте поширення інфекційних захворювань?
— Інфекційні захворювання в батьківському стаді майже не зустрічаються, адже для його захисту застосовується дуже інтенсивна схема вакцинації, створюються кращі умови утримання та мікроклімату, що багато в чому зумовлено нижчою щільністю посадки.
Оскільки ми використовуємо солому як підстилку, є велика вірогідність виникнення аспергільозу. Через це проводимо обкурювання приміщень парами йоду в присутності птиці. Така процедура деякою мірою знижує мікробний тиск. Обробку проводимо в перші дні вирощування, а коли птиця дорослішає – тільки за показаннями (зазвичай 2–3 рази). Справа в тім, що після 30-ти діб вирощування в закритому пташнику (а для проведення обробки його треба закривати) піднімається температура, накопичується аміак тощо. Це негативно позначається на птиці. До того ж пари йоду можуть обпалювати ворсинки епітелію слизової.
— Які вимоги до курчат майбутнього батьківського стада? Як їх вакцинуєте?
— Якісне курча має бути не тільки фізіологічно здоровим, але й отримати від батьків максимальний захист від тих інфекційних захворювань, що зустрічаються в польових умовах.
Курчата батьківського поголів’я, яких ми отримуємо з Угорщини, вже вакциновані від хвороби Марека, інфекційного бронхіту та хвороби Ньюкасла. Далі обробляємо птицю згідно зі схемою вакцинації.
Також вакцинуємо бройлерів від бактеріальних захворювань, зокрема від сальмонельозу. Цей запобіжний захід спрямований не стільки на те, щоб уберегти птицю від захворювання, скільки на упередження майбутнього зараження продукції, тобто мета – щоб товарні курчата виводилися з антитілами до сальмонели.
Крім того, вакцинуємо птицю від мікоплазмозу методом спрею. Використовуємо живу вакцину МГ 6/85, яка не дає титрів антитіл. Це дозволяє проводити диференціацію від польових штамів, що дають зростання антитіл.
Кокцидіостатики на батьківському стаді не використовуємо, натомість на шостий день вирощування випоюємо вакцину проти кокцидіозу. Надалі ретельно слідкуємо за птицею, відбираємо послід і визначаємо, чи збільшується кількість ооцист у ньому.
На фіналі для бройлерів використовуємо кормові кокцидіостатики. На мій погляд, вони ефективніші за вакцину, хоча з кожним роком з’являється все більше вакцин проти кокцидіозу. Можливо, в майбутньому ми перейдемо на вакцинацію проти цієї хвороби прямо в інкубаторі.
— Наскільки частими є випадки неінфекційних захворювань у стаді? Які проблеми найбільше діймають бройлерів?
— Неінфекційні захворювання у бройлерів зустрічаються, але не дуже часто. Буває, що пов’язані вони з генетичними особливостями сучасних м’ясних кросів. Приміром, трапляється синдром спонтанної смерті: як правило, він виникає у курчат з надмірною вагою, причому здебільшого причиною летального кінця стає розрив аорти.
У курочок батьківського стада бувають сальпінгіти, коли яєчний фолікул виходить не в яйцевод, а в черевну порожнину. Така птиця вибраковується.
Досить часто у бройлерів виникають проблеми з кінцівками. Під час лабораторного дослідження з суглобів може виділятися кокова інфекція. Така птиця теж у більшості випадків вибраковується. Інколи цю інфекцію лікуємо, для чого використовуємо антибіотик – амоксицилін (двічі за період вирощування випоюємо препарат птиці, а потім – за показаннями).
Може траплятися розрив ахіллового сухожилля, коли непідготовлена птиця вистрибує в гніздо. Упередити це можна, застосовуючи спеціальні підставки, що полегшують стрибок. Наприклад, ми ставимо пристосування-трикутники. Також розміщуємо тюки соломи, щоб по них птиця могла добратися до гнізд. На підлозі, на шляху несучки до гнізда, кладемо сітчасту прокладку. Завдяки цьому, поки курка йде, з її лап струшується бруд, тож у гніздо вона заходить з «чистими ногами». Відповідно, яйця і стрічка яйцепроводу не забруднюються.
Крім того, у контексті неінфекційних захворювань не варто забувати про хвороби, що виникають у птиці через порушення годівлі або через споживання неякісного корму. Нині такі проблеми можна зустріти досить часто.
— Які негаразди можуть спіткати батьківське стадо через порушення норм годівлі? Розкажіть, як годуєте племінну птицю?
— Проблеми можуть виникати під час зміни раціону. Племінна птиця дуже до цього чутлива. При цьому в неї може спостерігатися стрес, знижуватися продуктивність тощо.
Раціони племінної і товарної птиці дещо відрізняються, передусім умістом протеїнів. Під час вирощування батьківського стада постійно йде боротьба з тим, щоб птиця не набирала зайвої ваги. У перші дні раціони товарної та племінної птиці не відрізняються: вони їдять досхочу. З другого тижня починаємо птицю зважувати і нормувати раціон із розрахунку грам на голову (в залежності від статево-вікової групи). Від цього часу склад раціону відрізняється, хоча його компоненти майже однакові.
Щоб контролювати вагу птиці та рівномірний розподіл корму в годівницях, використовуємо так звані голодні дні: 5 днів годуємо, а 2 дні корму стаду не даємо.
Для племінної птиці час від часу підсипаємо в корм овес. Це викликає в неї певні інстинкти, після чого курка починає гребтись у підстилці, вишукувати зерна. Також це додатково стимулює птицю зайвий раз зійти з гнізда, що призводить до більш частих спарювань. Молодих півників вирощуємо в окремому пташнику, для них формуємо особистий раціон. Він, приміром, уміщує меншу кількість кальцію і фосфору. Курочкам, навпаки, треба підвищувати їх уміст у період несучості, а для півнів підвищені норми цих речовин шкідливі, оскільки призводять до погіршення кістяка тощо. Після 40-го тижня півнів підсаджуємо до курок, але також годуємо їх окремим кормом. Можна це робити завдяки спеціальним годівницям, розробленим з урахуванням особливостей будови тіла птиці: для півників – одного типу, для курочок – іншого.
— Як правильно стимулювати у бройлерів батьківського стада несучість?
— Важливо починати стимуляцію несучості тоді, коли в курки починають дозрівати яєчники, розходяться лонні кістки, на третьому пальці у півнів починають проявлятися статеві ознаки (червоніє гребінь тощо).
Невчасний запуск несучості є величезною помилкою. Рання несучість призводить до того, що кури починають нести надто дрібні яйця, що негативно позначається на результатах інкубації. Через це стимулювати несучість у птиці ми не поспішаємо. Чекаємо, щоб вона максимально «дозріла», набрала оптимальну вагу. Тоді менше буде проблем у несучок зі здоров’ям (приміром, з випадінням яйцеводу).
У перші два дні вирощування використовуємо 23-годинний світловий режим, з другого дня збільшуємо період освітлення ще на годину. Так до 10 дня вирощування переходимо на 8-годинний світловий день. Перед стимуляцією несучості інтенсивність освітлення збільшуємо (до 30–40 люксів), доводимо його до максимуму. Загалом, зміна світлового режиму істотно впливає на стан курей, у тому числі перехід на літній і зимовий час. Може знижуватися несучість тощо (хоча зазвичай із часом все відновлюється).
— Про що слід подбати в продуктивний період племінної птиці?
— Коли ми підсаджуємо півнів до курочок, у стаді може виникати ряд проблем неінфекційного характеру. Приміром, занадто агресивні, недосвідчені півні можуть травмувати курку, пошкоджувати їй шкіру, гребні. Це може призводити до того, що інша птиця розкльовуватиме ці ранки, тож у кінцевому варіанті можлива загибель курки.
Інша проблема: велика кількість підстилкових яєць. Коли в приміщенні з’являються зручні для несучості місця, курочки починають відкладати яйця прямо на підстилці. Перевчити їх потім буде майже неможливо. Тому треба, щоб персонал на початку несучості птиці ходив по пташнику і зганяв курей із тих місць на підлозі, де вони сідають нестися. У курочок є така особливість: коли вони побачать на підлозі хоч одне яйце, то сідатимуть нестися поруч. У темних кутках, щоб цьому запобігти, можна обладнати додаткове освітлення.
Курей батьківського стада утримуємо до 60-ти тижнів (іноді до 63-го тижня). Це залежить від показників продуктивності, тобто від рентабельності. Іноді має сенс на 58-й тиждень птицю забивати.
У цілому, дотримання нескладних правил дає змогу покращити виробничі показники і отримувати максимальну продуктивність племінної птиці.
Вікторія Дичаковська
журнал “Наше Птахівництво”, травень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
