Поширення кетозу у високопродуктивних молочних стадах пов’язане насамперед з помилками у годівлі.
Виведення нових порід молочних корів спрямоване на мобілізацію всіх ресурсів організму тварини для виробництва найбільшої кількості молока. Якщо корови в господарстві не одержують потрібних кормів і вітамінно-мінеральних комплексів, то на утворення молока будуть іти власні резерви тварини. Наприклад, лактоза молока утвориться із глюкози. Брак глюкози в раціоні провокує витрату жирових запасів, що, своєю чергою, веде до зниження маси тварини й утворення в крові великої кількості жирних кислот. Крім жирів витрачаються білки й амінокислоти організму, які теж є інструментом для утворення глюкози. Так зменшується вміст білка в молоці, молочна ферма зазнає відповідних збитків через низьку якість молока й підвищення відсотка захворілих тварин.
В усіх великих високопродуктивних молочних господарствах нині застосовують однотипні раціони годівлі. Усі компоненти кормів змішують у міксерах і роздають коровам у вигляді монокорму. Водночас у високопродуктивних молочних стадах різко погіршилося здоров’я і відтворення корів. У більшості корів реєструють різні патології: виснаження, цироз печінки, захворювання ніг, мастити, низьку якість молока, затримку линяння, важкі пологи, майже стовідсоткову захворюваність післяпологовими ендометритами, збільшення сервіс-періоду; а на чолі усіх цих патологій стоїть кетоз.
Кетоз — найпоширеніше захворювання у високопродуктивних тварин, що характеризується порушенням обміну речовин в організмі. Кетоз корів є захворюванням поліетіологічної природи, у виникненні якого визначальну роль відіграють:
– дефіцит енергії у фазу інтенсивної лактації;
– білкове перегодовування;
– споживання кормів, що містять багато масляної кислоти.
В окремих господарствах новотільні корови, здебільшого первістки, гинуть у перші 30—45 днів після отелення. У ряді господарств вихід телят впав до рівня менше 50 від 100 корів, що робить неможливим власне відтворення. Крім того, для більшості великих молочних господарств, які мають достатню кормову базу, непереборним рубежем став рівень продуктивності в 6,0—7,0 тис. л молока на корову на рік.
Аналіз показує, що основною причиною погіршення стану корів є порушення їхньої годівлі. У раціонах нині використовують багато концкормів, що містять високий рівень крохмалю. У передшлунок (рубець, сітка, книжка) надходить надлишок крохмалю при нестачі простих цукрів. У такій ситуації в рубці крохмаль зброджується не до летких жирних кислот (ЛЖК, оцтова, пропіонова, масляна), а до молочної кислоти, що є сильним антисептиком і різко закислює вміст передшлунків до рН 5,2—5,5 за норми 7,0. Кислотні й антисептичні властивості молочної кислоти за її надлишку в передшлунках пригнічують мікрофлору, що перетравлює клітковину й виробляє ЛЖК. Виникає ацидоз.
Ситуація різко погіршується, якщо на тлі високого рівня концкормів у раціоні коровам згодовують кислий силос. Клінічною ознакою некомпенсованого ацидозу в рубці є бурульки слини, що постійно звисають з рота корови. У калі з’являється маса неперетравлених частинок корму, а сам кал набуває кислого запаху.
Через низьку перетравність клітковини не утворюється достатньої кількості ЛЖК, що є попередниками в синтезі елементів молока й глюкози в печінці. Крім того, молочна кислота не всмоктується слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту і зв’язує великі обсяги води. Практично в передшлунках із зернових кормів утворюється прокисла каша. Цей процес закінчується поносом. При поносах у тварин виникає дефіцит усіх необхідних продуктів для життєдіяльності й продуктивності: обмінної енергії, цукрів, білків, вітамінів і мінеральних речовин. У цій ситуації організм корови починає посилено витрачати жири тіла.
Спочатку жир тканин гідролізується до неестерифікованих жирних кислот (НЕЖК). Утворені НЕЖК використовуються для виробництва енергії, однак із втратою апетиту твариною в перехідний період і неможливістю споживання достатньої кількості корму в печінці не вистачає пропіонової кислоти й інших попередників глюкози для циклів Кребса. У результаті в організмі підвищується концентрація кетонових тіл (виникає кетоз). Наступний етап — частина НЕЖК не встигає окислитися до енергії й затримується печінкою, в якій вони знову перетворюються на жир (ожиріння печінки). З підвищенням жирової інфільтрації в печінці починають відбуватися інші негативні процеси, зокрема, послаблюється знешкодження ендотоксинів, здатних отруювати організм (аж до загибелі тварини).
Стан у передшлунках погіршується ще й тим, що коровам починають згодовувати білковий корм із високим ступенем розщеплюваності білка до аміаку. У нормі аміак, що виділився, споживається мікрофлорою передшлунків для біосинтезу білків власного тіла; потім маса мікрофлори надходить у власне шлунок (сичуг), там перетравлюється й забезпечує організм корови повноцінним білком. Однак при кетозі пригнічена мікрофлора не засвоює аміак, він з’єднується з водою, утворюючи гідроокис амонію, що в передшлунках підвищує лужність до рН 9—10. Погіршується також перетворення аміаку на сечовину (процес підсилюється при білковому перегодовуванні). А підвищена концентрація аміаку веде до гальмування утворення глюкози з пропіонової кислоти, що своєю чергою погіршує окислювання жирів.
Багато фахівців у господарствах, намагаючись підвищити продуктивність корів, підвищують норми концкормів, але найчастіше це призводить тільки до погіршення їхнього здоров’я, а іноді й до загибелі тварин. Такий тип годівлі особливо несприятливо позначається на первістках, вони часто гинуть у перші 1,5 місяці після отелення.
Профілактика кетозу починається перед отеленням. Цей час є критичним для згодовування добре збалансованого раціону: важливо, щоб корм повністю з’їдався коровою. Якщо ми робитимемо помилки в передотельний період, то матимемо проблеми з худобою й надалі, отримуючи різні захворювання обміну речовин, погіршення молочної продуктивності й відтворної функції.
Отже, для вирішення проблеми нормалізації травлення у корів, особливо в посляотельний період, слід зменшити надходження в рубець крохмалю й підвищити цукрів і нерозщеплюваного білка.
Цих цілей можна досягти в різні способи.
1. Оптимальним рішенням для підвищення рівня глюкози в крові в період початку лактації вітчизняні й закордонні фахівці в галузі годівлі вважають використання пропіленгліколю (двохатомний спирт пропандіол). Пропіленгліколь є одним з представників пропанових спиртів; крім нього в цю хімічну групу входять одноатомний пропіловий (пропанол) і триатомний гліцерин (пропантріол). Пропіленгліколь, на відміну від інших пропанових спиртів, практично не використається мікрофлорою передшлунків і там хімічно не змінюється. Він легко всмоктується слизуватими оболонками, доставляється кров’ю в печінку, де з його двох молекул синтезується одна молекула глюкози.
Застосування пропіленгліколю дозволяє заповнити нестачу енергії й сприяє значному підвищенню молочної продуктивності, нормалізує обмін речовин, поліпшує запліднюваність тварин і скорочує сервіс-період. Також застосування пропіленгліколю в складі раціонів може привести до поліпшення обміну речовин, біохімічних процесів в організмі, що своєю чергою дозволить знизити інтенсивність кетогенних процесів і нормалізує фізіологічний стан тварин у післяотельний період.
2. З метою профілактики різкого зниження вгодованості новотільних і високопродуктивних корів їм потрібно згодовувати високоенергетичні кормові добавки із «захищеними» жирами, крохмалем і білком. «Захищені» корми вкривають оболонкою, яка в рубці повинна бути, з одного боку, інертною щодо мікрофлори й не порушувати або пригнічувати її діяльність, а з іншого — не має видозмінюватися під дією ферментів мікрофлори.
При дотриманні цих умов поживні речовини проходять транзитом без змін через передшлунки, надходять у шлунок і тонкий кишечник і там перетравлюються до засвоюваних речовин. Білки під дією ферментів протеаз перетравлюються до амінокислот, крохмаль під дією амілаз і сахаридаз — до глюкози, жири під дією жовчних кислот і ферментів ліпаз — до вільних жирних кислот і моногліцеридів.
3. Для зменшення утворення молочної кислоти в рубці потрібно в комбікорми або зернові суміші вносити кормові ферменти амілолітичної дії. У цьому разі в рубці ферменти перероблять частину крохмалю до цукрів, які зброджуються здебільшого не до молочної кислоти, а до летких жирних кислот.
Отже, для вирішення проблеми нормалізації травлення в корів й одержання від них генетично зумовленої кількості молока слід забезпечити збалансовану годівлю протягом всього виробничого циклу. Також потрібно кардинально вдосконалити всі етапи вирощування, заготівлі й використання кормів.
Микола Прітикін, канд. вет. наук, головний технолог
ТОВ DNCS, компанія з обслуговування молочних ферм
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2011 року
The Ukrainian Farmer
