Переходити на нульовий обробіток українських аграріїв спонукає економічна необхідність і прагнення провести сівбу в оптимальні терміни.
Заснована 2003 року «Компанія Агромир» нині має в обробітку 8 тис га, на всій площі угідь застосовується технологія ноу-тілл. Землі розташовано в Кіровоградській, Тернопільській і Житомирській областях, завдяки чому вдалося накопичити досвід роботи за технологією нульового обробітку за різних ґрунтово-кліматичних умов. Ноу-тілл застосовують уже сім років, а паралельно закладають іще й досліди — за порадою до фахівців «Агромиру» звертаються як вітчизняні науковці, так й агровиробники.
Наша розмова з Андрієм Твердохлібом, генеральним директором ТОВ «Компанія Агромир», про особливості розвитку технології ноу-тілл в Україні.
Чи є різниця між тим, якою технологія ноу-тілл була в нас на початку, і тим, якою вона стала нині?
– Українські господарства вже не бояться технології ноу-тілл, навіть навпаки. Три роки тому вважалося, що в просапних, соняшнику та кукурудзи за нульовою технологію гідного врожаю не отримаєш. Нині ж вирощування зернової кукурудзи за ноу-тілл апробовано в численних господарствах, і дискусії якщо й ведуться, то лише навколо окремих аспектів технології.
Можна сказати що в Україні ця технологія мала кілька етапів розвитку. Перший — коли фермери зробили висновок про непридатність анкерного сошника для провадження прямої сівби. Другим кроком була відмова від легких сівалок, які не сіяли, якщо поле мало велику кількість післяжнивних решток, наприклад після кукурудзи на зерно з урожаєм 8—10 т/га. Згодом прийшло розуміння того, що сівалка не має забиватися, коли на полі вологий ґрунт: застосування сівалок, що працюють по більш вологому ґрунті, дозволяє почати сівбу на 2-3 дні раніше. Крок, який українські сільгоспвиробники мають зробити сьогодні, — віддати перевагу надійній сівалці, що прослужить не 2—3 роки, як зазвичай, а 8—10.
Що стримує, і що, навпаки, рухає поширення ноу-тілл в Україні?
– Найбільше заважає невизначеність із правом власності на землю. Адже багато агрокомпаній працюють за принципом «зібрали врожай і забули про поле». Якби була власність на землю, або хоча б механізм законного придбання прав на довготривалу оренду, то інвестиції у цю технологію пішли б швидше. Чому? Бо ноу-тілл — це шлях правильного використання сільгоспугідь, а не робота на один рік. У господарствах «Компанії Агромир» нульовий обробіток застосовують уже 7 років, і ми бачимо різницю між землею під ноу-тілл, і землею наших сусідів, які ще й досі застосовують оранку. Можна сказати, що це зовсім інша земля, яка має зовсім іншу вартість!
Натомість економічна привабливість і скорочення тривалості «вікна» для весняної сівби й інших операцій надають українському ноу-тіллу прискорення. До думки, що ця технологія може дати цілком прийнятний результат, українські аграрії вже звикли, і якщо котрийсь із прихильників традиційного обробітку не встиг обробити одне зі своїх полів, то він не боїться посіяти там за технологією ноу-тілл.
Ця технологія стала інструментом, який господарства можуть застосувати у разі такої потреби. І щойно агроном це спробує і зрозуміє, він рано чи пізно відмовиться від традиційного обробітку. Бо ноу-тілл — це набагато менші затрати, і господарства поступово, часто навіть і підсвідомо, рухатимуться в бік нульового обробітку.
Ноу-тілл набирає в Україні обертів. Сівалки прямого висіву розпочали виготовляти вітчизняні підприємства, які до цього спеціалізувалися лише на виробництві техніки для традиційного землеробства: так, на цьогорічній виставці «Агро-2013» було представлено один із таких агрегатів, виготовлений херсонським заводом.
Конструкція сівалок, що їх пропонують українському ринку іноземні виробники, теж зазнає змін і стає максимально адаптованою до наших умов землеробства — це також одна з ознак, що свідчить про міцне укорінення цієї технології в Україні.
Поширеною є думка, що ноу-тілл — це, перш за все, сівалка. Яких сівалок потребує ця технологія в Україні?
Ноу-тілл — не тільки сівалка. Найголовніше в технології — комплекс знань починаючи від збирання врожаю попередника. А щодо сівалки, то насамперед це сівалки з дисковим сошником. Анкерні сівалки для ноу-тілл нині навіть не обговорюються. Також сівалка має забезпечувати тиск і проникнення. Тиск має бути таким, щоб після того, як з поля зберуть 10 т/га кукурудзи, сівалка пройшла по розкиданих рештках, розрізала їх, і якісно посіяла. Разом із тим вона не має бути надміру важкою та потребувати надпотужного трактора.
На сьогодні, оскільки ринку землі немає і люди планують свою діяльність максимально на два роки, ніхто не вкладає кошти у сівалки, які служитимуть 10 років. Надійність сівалки як інвестиція не розглядається: купують трохи дешевшу й через 2—3 роки її списують. Чимало сівалок не мають надійної конструкції — такої, щоб їх можна було використовувати тривалий час. На 3—4 рік експлуатації, коли ці машини заходять у поле, у них стаються поломки. Окрім короткотривалого строку служби вони ще й не дають гарантії якісної сівби в потрібні терміни.
Коли буде ринок землі, й аграрії почуватимуться стабільно, надійна, призначена для тривалої експлуатації сівалка стане найкращою інвестицією. І така надійна сівалка буде у 3-4 рази вигіднішою, ніж розрахована на 2—3 роки експлуатації.
Чи є виправданим застосування сівалок прямого висіву в традиційному землеробстві?
Ми поступово розширюємо площу оброблюваних угідь. І часом після підписання договорів оренди до нас відходять зорані поля. Ми їх засіваємо, використовуючи сівалку для ноу-тілл. Це дорого й неправильно, бо ця техніка дорожча та важча (має більше металу). Якщо господарство застосовує традиційну технологію, я не бачу сенсу в застосуванні сівалок ноу-тілл. Виняток — застосування ноу-тілл сівалок під час перехідного періоду.
Нині дуже багато господарств ідуть на компроміс. Наприклад, застосовують ноу-тілл, але у певний момент, коли того вимагає ситуація на полі, проводять дискування або виконують ще якісь, не властиві ноу-тілл, операції. Як ви до цього ставитесь?
Якщо людина так вважає, хай вона виконує те, у що вірить. Якщо компроміс дає результат, господарство прийде до тієї чи іншої технології. У випадках, які спостерігали ми, господарства приходили до технології ноу-тілл. Аби зрозуміти, що саме необхідно робити, фермер найперше має усвідомити свої витрати на гектар: скільки механізаторів, скільки техніки, скільки мотогодин напрацьовує трактор за тієї чи іншої технології. У певний період (а частіше за все, якщо він припустився помилок у технології) агроном переконує сам себе, що без дискування не обійтись, що дискування — найпростіший спосіб виправити помилку. Проте, коли його запитати «Чому потрібно робити дискування?», він не знатиме, що відповісти. Найчастіше такий компроміс виникає через нестачу знань.
Найперше у фермера не вистачає знань, як виростити потрібну культуру по певному попереднику. У господарствах добре знають, як за ноу-тілл виростити пшеницю після ріпаку, а от вирощувати соняшник після кукурудзи ще не навчилися. Тому й приймають рішення про оранку. Немає знань, немає потрібної сівалки — звісно, потрібно орати, бо інакше буде поганий результат.
Сьогодні в технологічному арсеналі українських аграріїв з’явилося таке поняття, як стрип-тілл. Який, на вашу думку, потенціал цієї технології, наскільки вона є цікавою для України?
Стрип-тілл не заперечує нульового обробітку. Його можна вважати вдосконаленим ноу-тіллом. Однак за умови використання хорошої сівалки прямого висіву я взагалі не бачу сенсу в стрип-тілл. За технології стрип-тілл агрегат полем проходить двічі — коли вносять добрива і коли проводять сівбу. З огляду на те, що абсолютна більшість сівалок прямого висіву має окремий сошник для добрив, і цей сошник розташовує гранули на потрібну глибину, технологія стрип-тілл є як більш досконалою, так і більш затратною. А українські аграрії дотацій не отримують і звикли рахувати кожну копійку.
Леся Каделя
журнал “The Ukrainian Farmer” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
