Точка зору

Аквакультура в умовах війни: від екологічних ризиків до відновлення

Наталія Матвієнко
професорка Інституту рибного господарства НААН України

Війна створила для української аквакультури загрози, з якими рибницькі господарства раніше практично не стикалися. Руйнування інфраструктури, перебої з електропостачанням, потрапляння у водойми уламків ракет і безпілотників, можливе забруднення води токсичними речовинами стають додатковими чинниками ризику для водних екосистем.

Від початку повномасштабної війни науковці Інституту рибного господарства НААН України проводять систематичні дослідження стану здоров’я риб у водоймах і рибницьких господарствах Київської, Чернігівської, Кіровоградської, Рівненської, Житомирської, Чернівецької та Хмельницької областей. Вони обстежують і традиційні для української аквакультури види риб, як-от короп, товстолоб, білий амур, і представників природної іхтіофауни та цінні види лососевих.

Одним із важливих завдань було з’ясувати, наскільки змінюється стан здоров’я риб під впливом комплексу природних і антропогенних чинників. Скринінгові дослідження 2026 року засвідчили певні зміни у структурі паразитарних уражень риб, як порівняти з попередніми роками. Зокрема, частка захворювань, спричинених паразитичними ракоподібними, досягла 30,9%, що майже у 3,5 раза перевищує відповідний показник за 2021-2025 роки. Водночас частка деяких інших груп паразитарних захворювань зменшилася. Такі результати свідчать про те, що паразитологічна ситуація у досліджуваних водоймах змінюється. Вона формується під впливом багатьох чинників: температури та якості води, умов вирощування риб, стану їхнього організму, екологічних особливостей водойм.

В умовах війни до традиційних ризиків додаються нові: пошкодження водогосподарської інфраструктури, порушення водообміну та ймовірне надходження забруднювачів воєнного походження. Їхній можливий вплив на здоров’я риб потребує окремого вивчення, оскільки встановлені зміни не можна безпосередньо пояснювати лише наслідками бойових дій.

Окремої уваги заслуговують результати досліджень риби у водоймах Київщини. Частина рибницьких господарств регіону розташована поблизу територій, які неодноразово зазнавали ракетних атак і ударів безпілотників. У деякі водойми потрапили уламки збитих повітряних цілей, а, отже, метали, залишки пального, інші речовини техногенного походження. Під час іхтіопатологічних обстежень коропа в деяких водоймах Київщини науковці виявляли патологічні зміни внутрішніх органів, зокрема печінки й нирок.

Чому саме ці органи привертають увагу? Печінка відіграє провідну роль у метаболізмі та знешкодженні токсичних речовин, тоді як нирки беруть участь у виділенні продуктів обміну та підтриманні водно-сольової рівноваги. Порушення їхнього стану можуть виникати під впливом різних несприятливих чинників, включно з токсичним навантаженням, порушенням умов утримання й захворюваннями. Виявлені зміни ‒ важливий сигнал можливого неблагополуччя водного середовища, але самі по собі ще не доводять впливу забруднювачів воєнного походження.

Для встановлення причин таких порушень необхідні додаткові дослідження води, донних відкладів і тканин риб на вміст потенційно небезпечних речовин, а також гістологічні й біохімічні дослідження.

Отже, перед науковцями постає нове завдання: навчитися своєчасно виявляти не лише безпосередні наслідки руйнування водогосподарської інфраструктури, а й можливі приховані зміни у водних екосистемах.

Здоров’я риби залежить не лише від наявності збудників захворювань, а й від стану навколишнього середовища. Дефіцит кисню, коливання температури, зміни кислотності води, надлишок органічних речовин і надходження токсичних сполук можуть діяти одночасно. За їх тривалого впливу виникає хронічний стрес, який послаблює природну стійкість організму.

Один із перспективних показників ранніх порушень ‒ мікробіом риби, тобто сукупність мікроорганізмів, що населяють її кишечник, шкіру й зябра. У здоровому організмі вони беруть участь у травленні, підтриманні захисних бар’єрів і взаємодії з імунною системою. Проте погіршення умов середовища може порушувати мікробну рівновагу, створюючи сприятливі умови для розвитку умовно-патогенних бактерій.

Такі зміни іноді виникають раніше, ніж стають помітними зовнішні ознаки захворювання. Саме тому сучасна іхтіопатологічна діагностика дедалі більше орієнтується на комплексне оцінювання стану риб, що поєднує паразитологічні, мікробіологічні, біохімічні й морфологічні дослідження.

Оцінювання екологічних ризиків і пошук шляхів відновлення забруднених водойм стали важливими напрямами міжнародної наукової співпраці. Зокрема, ці питання досліджувалися в межах міжнародного проєкту RESTOAQUA за підтримки програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» за участі Інституту рибного господарства НААН України, Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України та Центру дослідження природи Литви.

Один із перспективних напрямів ‒ застосування мікробних біопрепаратів на основі спеціально відібраних мікроорганізмів, здатних розкладати певні органічні забруднювачі. Такі технології можуть доповнювати традиційні методи очищення води й донних відкладів. Однак їхня ефективність залежить від характеру забруднення, умов середовища й властивостей використаних мікроорганізмів.

Особливо важливо розуміти, що мікробіологічні препарати ‒ не універсальний засіб усунення всіх наслідків воєнного забруднення. Наприклад, розкладання органічних сполук і видалення важких металів потребують різних технологічних підходів.

Ще один перспективний напрям ‒ використання пробіотиків для підтримання здоров’я риб. Хоча жоден біопрепарат не в змозі замінити належного контролю якості води, збалансованої годівлі та систематичних ветеринарно-санітарних заходів.

Результати досліджень демонструють, наскільки важливо переходити від реагування на вже сформовані захворювання до раннього їх виявлення та профілактики. Для рибницьких господарств, особливо у регіонах із високим ризиком воєнно зумовленого забруднення, особливого значення набувають регулярне оцінювання якості води, паразитологічний й мікробіологічний моніторинг, контроль фізіологічного стану риб і дослідження можливого накопичення токсичних речовин.

Комплексний підхід дозволить не лише своєчасно виявляти загрози, а й обґрунтовано визначати заходи для оздоровлення водойм і підтримання стабільного виробництва рибної продукції.

Сьогодні захист здоров’я риб ‒ не лише питання ветеринарного благополуччя окремого господарства. Це ‒ складова продовольчої безпеки, екологічної стійкості та повоєнного відновлення України. І саме наука має допомогти перейти від фіксації наслідків екологічних порушень до прогнозування ризиків, їх запобігання та розроблення ефективних технологій відновлення водних екосистем.