Фермер сьогодні має рахувати не лише врожайність, а й кожен літр пального

Сьогодні у фермерстві вже недостатньо просто добре виростити врожай. Треба ще вчасно його продати, втримати господарство на плаву і при цьому не виснажити землю. Для невеликого господарства кожна помилка особливо відчутна — чи то невдала покупка техніки, чи зайвий прохід полем, чи неправильне рішення щодо строків сівби.

Цього року я найбільше рахую пальне. Саме воно — одна з перших статей, яку закладаю в план майбутнього сезону. Тому й придбав техніку, яка дає можливість скоротити кількість проходів полем. Якщо буде можливість не обробляти ґрунт восени, а навесні зайти одним проходом і одразу посіяти, економія може становити щонайменше 40 літрів пального на гектар.

Погода теж змушує нас переглядати звичні технології. Я все більше схиляюся до мінімального обробітку ґрунту. Краще недобрати 10–15% урожаю, ніж після зайвого обробітку втратити 30–50%. Ми вже кілька років активно використовуємо сидерати, а наступного року плануємо відвести під них близько половини площ у сівозміні. Для мене це інвестиція не лише в нинішній урожай, а й у майбутню родючість землі.

Але є ще одна проблема — ціна. Місяць тому пшеницю другого класу внутрішній ринок купував приблизно по 10 200 грн за тонну, а тепер ціна впала майже вдвічі. За таких коливань фермеру дуже складно планувати господарство наперед. Ми працюємо офіційно, все вирощене показуємо і продаємо легально, але за нинішніх умов фінансовий запас стає не розкішшю, а необхідністю.

З власного досвіду я переконався: той, хто приходить у фермерство, має мати ресурси щонайменше на два роки. Один сезон може бути сприятливим, наступний — зовсім навпаки. І тоді виживає не той, хто взяв максимум із землі, а той, хто зміг пережити неврожай, низьку ціну чи різкий ріст витрат.

Фермерство сьогодні — це постійний баланс між урожаєм, витратами, погодою і майбутнім. І якщо держава хоче мати сильне сільське господарство, вона повинна думати про цей баланс так само по-державницьки.