Крихка рівновага молочного ринку

На екваторі літа український ринок молочної сировини перебуває у стані відносної рівноваги. Закупівельні ціни на сире молоко у першій половині липня переважно залишалися незмінними, а молочні індекси Інфагро вже кілька місяців поспіль утримуються на близьких рівнях, що підтверджує збалансованість ринку.

Проте за зовнішньою стабільністю приховуються процеси, які викликають дедалі більше занепокоєння: внутрішній ринок поступово стає залежним від імпорту, а позитивне сальдо зовнішньої торгівлі молочними продуктами наблизилося до нуля.

Ключовим чинником, що визначав кон’юнктуру на початку липня, стала спека. Тривалий період високих температур призвів до зниження продуктивності худоби і, відповідно, до скорочення пропозиції молока. Це посилило переговорні позиції аграріїв, однак фактичне подорожчання сировини виявилося радше дипломатичним ‒ приблизно на 20 коп., переважно у верхній межі цінового діапазону.

Ініціаторами перегляду цін традиційно виступили виробники свіжої молочної продукції, тоді як компанії, орієнтовані на біржові молокопродукти, мали обмежені можливості для підвищення закупівельних цін через негативну динаміку експортних котирувань.

Актуальний діапазон закупівельних цін від сільгосппідприємств у середині липня ‒ 13,8-14,6 грн/кг (без ПДВ), від господарств населення ‒ переважно 9-11 грн/кг.

Важливо, що подальша динаміка цін на сире молоко в Україні значною мірою залежатиме не стільки від погодних умов, скільки від ситуації на ринку ЄС. Саме зовнішня кон’юнктура сьогодні визначає привабливість експорту, а отже, баланс попиту та пропозиції на внутрішньому ринку.

Нижчі, ніж торік, закупівельні ціни дозволяють виробникам свіжої молочної продукції краще стримувати зростання роздрібних цін, ніж це вдається сегментам-конкурентам: м’ясу, яйцям та олії. Разом із заміщенням продукції домогосподарств це забезпечує свіжій молочній категорії збільшення споживання. Не дивно, що саме ця категорія ‒ чи не єдина, котра стабільно нарощує експорт: за І півріччя майже 14,5 тис. тонн ‒ на 22% більше, ніж торік. При цьому частка молока в структурі постачів скоротилася до 40% на користь дорожчих кисломолочних продуктів.

Проте навіть тут проявляється загальна тенденція: імпорт зростає швидше за експорт. За І півріччя закуплено близько 12 тис. тонн свіжої молочної продукції ‒ на 38% більше, ніж роком раніше. Причому основний приріст забезпечило дешеве молоко. За останні два місяці до України завезли близько 2 тис. тонн ультрапастеризованого молока, яке польські виробники продовжують постачати за демпінговими цінами, позбуваючись значних складських запасів.

Найтривожніша ситуація склалася на ринку сирів. Падіння й без того низьких цін на небрендовані європейські сири спровокувало стрімке зростання їх офіційного імпорту до України. Лише твердих і напівтвердих сирів протягом І півріччя ввезли понад 9 тис. тонн  ‒ на 27% більше, ніж торік. У результаті навіть у категорії, де традиційно сильні вітчизняні виробники, частка імпорту в загальних продажах уже перевищує третину. Близько половини ринку «білих сирів» також представлено імпортною продукцією.

Причина очевидна ‒ цінова. Базові ціни українських виробників на традиційні сири стабільно перевищують 300 грн/кг, тоді як польські аналоги дистриб’ютори можуть імпортувати з собівартістю 200-230 грн/кг. За таких умов вітчизняним сироварам залишається фактично єдиний інструмент конкуренції ‒ акції зі значними знижками, які нерідко геть нівелюють прибуток. Наслідком стають зниження завантаженості підприємств і зростання собівартості одиниці продукції.

Показово, що від теоретичного літнього сплеску попиту виграють не українські виробники, а імпортери та європейські постачальники. При цьому експорт напівтвердого сиру за 6 місяців скоротився на 15%, до 3,1 тис. тонн, і вже втричі поступається імпорту.

Попри збільшення обсягів переробки молока, заводи не змогли наростити експорт біржових товарів. Найпоказовіша ситуація з маслом: за І півріччя його експорт скоротився вдвічі ‒ до 4,5 тис. тонн. Причому середні експортні ціни також були майже вдвічі нижчими. Пропозиція на внутрішньому ринку залишається надлишковою, а ціни ‒ низькими та здебільшого збитковими для виробників. Навіть скорочення безмитної квоти на постачання масла до ЄС практично не позначилося на обсягах експорту: вирішальним чинником виявилася ціна, а не тарифні обмеження.

Експорт сухого знежиреного молока протягом січня-червня також скоротився: на 11%, до 14,7 тис. тонн, попри зростання виробництва. Найімовірніше, значна частина продукції накопичується на складах. Водночас понад 80% безмитної квоти на постачання сухого знежиреного молока до ЄС уже вибрано, що вкотре підтверджує: європейський напрямок для цього товару залишається найвигіднішим.

Ще суттєвіше скоротився експорт казеїну: на чверть, до 2,1 тис. тонн, через збиткові ціни зовнішнього попиту.

Окремо варто зауважити про ринок сироватки. Після тривалого та стрімкого зростання цін продавці вперше зіштовхнулися з тиском покупців у бік їхнього зниження. І хоча навіть за менших цін виробництво залишається прибутковим, наростити обсяги й отримати додаткові доходи не вдалося: експорт за І півріччя навіть скоротився на 3% ‒ до 8,6 тис. тонн.

Підсумки І півріччя формують тривожну картину. Експорт молочних продуктів скоротився на 17% ‒ до $206 млн, тоді як імпорт зріс на ті самі 17% ‒ до $186 млн. У результаті позитивне сальдо зовнішньої торгівлі склало лише $20 млн. Це означає, що за підсумками року Україна цілком може вперше стати нетто-імпортером молочних продуктів у грошовому еквіваленті. Навіть у довоєнному 2021 році, коли бракувало молочної сировини, цього не сталося.

Український ринок молочної сировини сьогодні збалансований, але ця рівновага крихка. Переробники дедалі частіше програють цінову конкуренцію європейським постачальникам ‒ передусім у сегментах сирів і дешевого молока, а можливості нарощувати експорт біржових товарів обмежені несприятливою світовою кон’юнктурою.

Подальший розвиток галузі значною мірою залежатиме від динаміки цін на ринку ЄС і від того, наскільки швидко наші виробники зможуть відновити цінову конкурентоспроможність і посилити позиції на зовнішніх ринках. Інакше структурне зміщення торговельного балансу в бік імпорту ризикує перетворитися зі статистичного сигналу на стійку тенденцію.