Соєва олія має шукати нові ринки збуту — за межами біопалива та кормового сектору
Українська соя та продукти її переробки нещодавно отримали декілька позитивних сигналів від Євросоюзу.
У новому Плані дій щодо протеїнів (Protein Action Plan), який Єврокомісія оприлюднила 7 липня 2026 року разом зі Стратегією тваринництва, Брюссель прямо визнає потенціал України у диверсифікації традиційної залежності ЄС від обмеженого кола світових експортерів сої. Задекларована мета — підвищити частку протеїну власного виробництва в ЄС із 25% до 35% упродовж наступного десятиліття.
У Плані Україну прямо називають стратегічним партнером ЄС. І це, безумовно, позитивний сигнал. Проте є декілька нюансів. По-перше, Protein Action Plan наразі не містить стратегічних напрямків, під які розроблятимуться політичні та економічні інструменти. Тож поки він виглядає як декларація намірів. По-друге, ЄС бачить Україну сировинним стратегічним партнером – без згадки про наші продукти доданої вартості.
Якщо казати виключно про соєві боби, Європа не є нашим основним імпортером: за статистичними даними за 2025 рік, близько 57% експорту припадає на Туреччину та Єгипет. Саме ці дві країни сукупно торік були основними ринками збуту для української сої, тоді як ЄС посідає друге місце. Проте якщо взяти до уваги продукти переробки, частка ЄС різко зростає — до 3,3 млн тонн у перерахунку на соєві боби. Адже до країн ЄС йде понад 70% українського соєвого шроту та 91% соєвої олії, експортне майбутнє якої донедавна було під великим питанням.
10 квітня 2026 року Єврокомісія ухвалила Делегований регламент (ЄС) 2026/2680, яким віднесла соєву олію до сировини з високим ризиком непрямих змін землекористування (high ILUC) у межах Директиви про відновлювану енергію (RED). Документ передбачав поступове скорочення частки соєвого біопалива та повне виключення соєвої олії з цілей ЄС щодо відновлюваного палива з 2030 року.
За розрахунками комерційного департаменту одного з агропідприємств — членів нашої Асоціації, через впровадження ILUC ціни на сою могли б впасти на 30–40 євро/т. З огляду на те, що саме олія приносить найбільше валютної виручки, а для окремих переробників біопаливний ринок формує до 80% доходу від неї, фактичне закриття цього ринку було б доволі болючим.
Проте 8 липня 2026 року Європарламент 388 голосами проти 248 (за 24 тих, хто утримався) відхилив пропозицію Єврокомісії щодо визначення соєвої олії як продукту «високого ризику» за непрямою зміною землекористування. Для українських виробників це справді добра новина. Але фактично це лише перемога у битві, а не у війні: за процедурою документ із зауваженнями повертається до Єврокомісії на доопрацювання. Тож згодом це питання знову з’явиться у порядку денному, хоча й у дещо іншій формі.
У довгостроковій перспективі соєвому сектору варто замислюватися над диверсифікацією ринків збуту та застосуванням олії в нових напрямах. Адже політика декарбонізації транспорту ЄС передбачає прискорену електрифікацію автопарку, а отже — поступове зниження споживання усіх видів пального. Як наслідок, попит на соєву та ріпакову олію для біопалива скорочуватиметься.
Варто згадати і «Прогноз ЄС щодо розвитку сільського господарства на 2024–2035 роки» з очікуваннями поступового скорочення виробництва та споживання м’яса в Європі. А тваринництво є традиційним ринком для соєвого шроту. Щоправда, у світі попит на м’ясо загалом зростає, тож на зовнішніх ринках потреба у шроті збільшуватиметься.
Наразі в Україні соєю засіяно близько 2 млн га. Брак опадів, особливо на заході країни, дається взнаки, тож урожайність спрогнозувати доволі важко. Проте попит на соєві боби залишиться високим — як з боку експортерів, так і з боку переробників.
З 1 липня стартувала програма відкритого експорту ріпаку та сої через Державний аграрний реєстр, тож тут сюрпризів уже не буде. Ближче до вересня активізується тема впровадження Регламенту ЄС щодо запобігання знелісненню та деградації лісів (EUDR, Регламент (ЄС) 2023/1115), основні норми якого великі оператори мають застосовувати вже з 30 грудня 2026 року. З урахуванням відтермінувань наші виробники вже технологічно та процедурно готові торгувати соєю за новими правилами. А чи вдосконалила європейська сторона свою ІТ-систему — побачимо згодом.
Водночас у межах євроінтеграції агровиробникам важливо дотримуватися норм щодо залишків пестицидів і ретельно перевіряти склад препаратів, щоб усі компоненти були дозволені до застосування в ЄС.
Крім того, від середини вересня 2026 року в Україні набуде чинності Закон №3339-IX «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції», яким запроваджується контроль за ГМО та система штрафів за порушення, зокрема утилізація не відповідної продукції.
Зазначу, що на сьогодні в Україні легально не зареєстровано жодний ГМ сорт насіння, як сої, так й інших культур.
Основним драйвером щодо коригування площ на майбутній сезон стануть ціни на сою, підігріті конкуренцією між експортерами та переробниками.