Які чинники впливають на ступінь післядії гербіцидів на сої

Тривалість збереження просторового перерозподілення гербіцидних залишків в агроекосистемі не є сталою величиною. Це динамічний процес, зумовлений природною взаємодією основних чинників. Один із яких – ґрунтові умови: уміст гумусу, гранулометричний склад, кислотність (pH) ґрунтового розчину та біологічна активність мікробіоти.

Про це у статті «Прихований удар» у журналі The Ukrainian Farmer пише Людмила Погоріла, старша наукова співробітниця, дорадниця з агрономії (Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН).

Наприклад, на легких піщаних ґрунтах із низьким умістом органічної речовини промивання речовин відбувається швидше, тоді як високогумусні ґрунти здатні сильніше зв’язувати залишки препаратів. Рівень pH також критично впливає на стабільність молекул: кислі ґрунти уповільнюють розпад одних сполук, а лужні – інших.

Кліматичні умови – гідротермічний режим є визначальним. Головним каталізатором післядії зазвичай стає тривала посуха. Якщо друга половина літа, осінь і зима минулого сезону характеризувалися дефіцитом опадів, природні процеси мікробіологічного й хімічного розщеплення молекул гербіцидів суттєво уповільнюються.

Препарат тимчасово адсорбується ґрунтовим комплексом, а з весняними дощами знову вивільняється, потрапляючи безпосередньо в зону проростання насіння наступної культури. Найчастіше питання післядії виникає тоді, коли сою висівають після культур із насиченою схемою захисту – соняшнику.

Агровиробникам варто приділяти більше уваги моніторингу полів, якщо в попередні сезони (особливо за умов посухи) застосовували такі діючі речовини, як імідазолінони. Це популярні та високоефективні компоненти для захисту соняшнику, які забезпечують тривалий і надійний контроль бур’янів, але через свою хімічну стабільність вимагають чіткого дотримання інтервалів у сівозміні, що можуть подовжуватися за умов дефіциту вологи.

Нагадаємо, науковиця попереджає про ризики латентної гербіцидної фітотоксичності для посівів сої.