Науковиця попереджає про ризики латентної гербіцидної фітотоксичності для посівів сої
Сучасні високоінтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур неможливо уявити без високоефективних хімічних засобів захисту рослин. В умовах глобальних кліматичних змін, загострення конкуренції за вологу та елементи живлення, сегетальна рослинність традиційно посідає перше місце за рівнем потенційної економічної шкідливості. Саме тому формування надійного, пролонгованого гербіцидного щита є базовою та безкомпромісною умовою отримання високих стабільних урожаїв у більшості агрокліматичних зон України.
Про це у статті «Прихований удар» у журналі The Ukrainian Farmer пише старша наукова співробітниця, дорадниця з агрономії (Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН) Людмила Погоріла.
За її словами, разом з тим інтенсивне хімічне навантаження на агроценози вимагає від сучасного агронома глибокого розуміння супутніх екологічних і фізіологічних ризиків. Хімічна взаємодія пестицидів із компонентами агробіоценозу не обмежується тільки поточним сезоном вегетації.
Одним із найскладніших, малопрогнозованих і економічно відчутних явищ у сучасному рослинництві є післядія гербіцидів, яка трансформується у проблему латентної (прихованої) фітотоксичності залишків діючих речовин у ґрунтовому профілі.
Особливу науково-практичну актуальність ця проблема має для сої. Ця культура є стратегічною для експортного потенціалу вітчизняного агросектору й незамінним компонентом сівозмін як азотфіксувальний попередник.
Водночас соя виявляє надзвичайно високу біологічну чутливість до хімічного фону попередніх культур. Підступність латентної гербіцидної фітотоксичності полягає у її безсимптомності на початкових етапах: візуально надземна частина рослини на початкових етапах може мати цілком здоровий вигляд, типове забарвлення й розвиватися в межах норми. Проте водночас її підземна архітектоніка зазнає глибокого прихованого пригнічення, що впливає на майбутній потенціал продуктивності посіву.
Нагадаємо, площі посівів сої майже досягли 2 млн га, соняшнику – понад 4,7 млн га.