Азотне живлення — головний чинник, що визначає врожайність і якість сільгоспкультур, адже саме азот є головним макроелементом, що потрібен для активного нарощування вегетативної маси, інтенсивного фотосинтезу та формування майбутнього врожаю. Утім, якщо донедавна господарства працювали за принципом «більша норма — кращий результат», то тепер аграрії більше зауважують на ефективність використання азотних добрив, зважаючи на підвищення собівартості виробництва зерна.
Як змінилось азотне живлення
Власне, не тільки здорожчання добрив спонукає аграріїв більше звертати увагу на ефективність мінерального живлення. Поступово приходить розуміння, що високі норми — не гарантія отримання високого врожаю. Адже рослина — це цілісна система, у якій критичне значення має баланс макрота мікроелементів, забезпечення вологою, температурний режим тощо. Водночас азот — надзвичайно мобільний елемент, відтак за неправильного його внесення значна частина може втрачатися — випаровуватися або вимиватися.
Окрім того, на ефективність засвоєння азоту рослиною впливає спосіб унесення: одноразово в значній кількості чи дробне. У критичні періоди вегетації сільгоспкультур, коли вони найбільше потребують азоту, дробне внесення підвищує коефіцієнт засвоєння азоту. Для озимої пшениці це — фази кущення та початку виходу в трубку. У цей час рослина споживає до 80% азоту, внесеного за вегетацію. Тому аграріям слід критично поставитися до питання: вносити одразу 200 кг/га селітри по мерзлоталому ґрунту, чи в кілька заходів, забезпечивши культуру живленням у критичні фази розвитку.
Останніми роками дуже суттєво вплинули на підхід до роботи з азотом погодні умови, особливо у східному й південному регіонах. Наприклад, цього року на Півдні підживлення озимини по мерзлоталому ґрунту було неефективним, бо добрива, внесені на промерзлий верхній шар ґрунту, після відлиги змило в низини.
У літній період ситуацію ускладнюють високі температури й дефіцит вологи. За таких умов погіршується активність ґрунтової мікробіоти, що сповільнює процес трансформації азоту в доступні для рослини форми. Окрім того, рослина в умовах стресу не може повноцінно засвоювати азот. Саме тому агрономія переходить від принципу «дати норму» до принципу «забезпечити ефективне засвоєння». У цьому контексті особливої актуальності набувають технології, які допомагають рослині швидше засвоювати азот і ефективніше його використовувати навіть за складних погодних умов.
До погодних чинників, що ускладнюють засвоюваність азотом, додається й людський. Так, найпоширеніша помилка аграріїв — унесення великих норм азоту за один раз, про що вже згадувалося вище. Друга проблема — вибір форми добрив не під потребу культури чи конкретного поля, а за принципом «що є на складі, те й внесли» або «що дешевше, те й купили і внесли». До того ж агрономи зчаста недооцінюють роль інших елементів, які впливають на засвоюваність азоту, наприклад, сірки. Тому важливо не просто внести азот, а забезпечити швидке його приєднання до метаболізму рослини.
Чому рослина «не бачить» азот
Проблема азотного живлення часто пов’язана не з дефіцитом азоту в ґрунті, а з фізіологією рослини, зі здатністю ефективно його засвоїти. Зазвичай господарства розраховують схему живлення під заплановану врожайність, але навіть у разі забезпечення елементами живлення не завжди отримують очікуваний результат. За стресових умов рослина переходить у режим внутрішньої мобілізації ресурсів, витрачає сили не на ріст і формування врожаю, а на збереження життєздатності. У такі моменти процес поглинання й засвоєння елементів живлення сповільнюються. За таких умов рослині потрібна підтримка, зокрема у вигляді біостимуляторів, які впливають на фізіологічні процеси рослин, стимулюючи ріст кореневої системи, пришвидшуючи внутрішній метаболізм, фотосинтез і рух соків.
Також бувають ситуації, коли добрив внесли забагато, відтак накопичується нітратний азот у тканинах, який повноцінно не долучається до метаболізму рослини. Особливо гостро ця проблема постає в критичні фази розвитку культури. Саме тому агрономія нині сфокусована не лише на живленні а й на керуванні стресом, що дає змогу якнайшвидше активувати метаболізм і повернути рослину до активного росту.
Найчутливішими до фізіологічних обмежень є культури з менш потужною кореневою системою. Відтак стан зернових колосових, кукурудзи залежить від стабільності роботи кореня та доступності елементів живлення в критичні фази розвитку. Тому важливо формувати кореневу систему вже на початкових етапах розвитку.
Роль фоліарного живлення
Коли коренева система не здатна засвоювати елементи з ґрунту, позакореневе (листкове) живлення стає критично необхідним інструментом, особливо перед настанням критичної фази або під час критичної фази. Адже у цей момент навіть невеликий дефіцит азоту чи фізіологічне пригнічення може суттєво вплинути на майбутній урожай.
Зчаста аграрії припускаються помилок під час листкових азотних обробок. Найбільша помилка — застосування продуктів, які технічно розчиняються у воді, але не призначені для листкового живлення. Добре розчинитися — не значить добре засвоїтися. Ефективність листкового азоту значною мірою залежить від форми азоту, молекулярної структури та наявності компонентів, які покращують проникнення через листкову поверхню. Інакше ефективність такого підживлення буде низькою або спричинить опіки.
Друга поширена помилка — несвоєчасне внесення. Часто посіви підживлюють не тоді, коли рослина цього потребує, а коли є можливість зайти в поле. Тому сьогодні ефективність підживлення залежить від точності та своєчасності технологічних операцій.
Біостимуляція та Інфолен
Нині агрономія працює в умовах постійного дефіциту ресурсів — вологи, добрив (коли аграрії зменшують норми внесення через їхню вартість). Можна впливати на ці чинники, наприклад, застосовуючи ресурсоощадні технології, але для багатьох це довго і затратно. Тому одним із найдоступніших інструментів підвищення ефективності живлення та використання вологи є застосування продуктів із біостимуляційними властивостями. Їхнє головне завдання — підтримати фізіологію рослини, активізувати метаболізм, покращити засвоєння елементів і допомогти культурі ефективніше реалізувати свій потенціал навіть у стресових умовах. Саме за таких умов використання азоту буде ефективним.
Нині перед аграріями стоїть завдання не просто «дати азот», а «допомогти рослині його використати». У цьому контексті позакореневе азотне добриво Інфолен — універсальне рішення для підтримки врожаю в період вегетації. Продукт поєднує функцію швидкого листкового живлення та підтримання фізіологічної активності рослин. Містить амідний азот (19%), який миттєво поглинається продихами листка, водорозчинний сірчаний ангідрид (10%), що потрібен для синтезу білків і максимального засвоєння азоту, водорозчинний оксид магнію (5%), який активує фотосинтез і перенесення енергії в клітинах, та біостимуляційний комплекс, що пришвидшує метаболізм рослини й трансформацію азоту в амінокислоти.
За інтенсивного азотного живлення продукт допомагає підвищити засвоєння уже внесеного азоту. За дефіциту азоту забезпечує швидке його надходження через листковий апарат — наявного в продукті азоту цілком достатньо для підтримання фізіологічних процесів у критичні фази розвитку культур. Інфолен добре працює за браку вологи, коли коренева система не здатна повноцінно транспортувати вологу з ґрунту, натомість листкове живлення забезпечить рослину азотом і сприятиме його засвоєнню. Аналогічна його дія в умовах надмірного зволоження.
Таким чином, Інфолен — універсальний продукт, що працює в різних агрокліматичних умовах.
The Ukrainian Farmer
