Імунокомплексні вакцини поєднують переваги живих і векторних

Імунокомплексні вакцини поєднують переваги живих і векторних вакцин, формуючи клітинний, гуморальний імунітет і забезпечуючи конкуренцію з польовим вірусом за місця прикріплення. Імунокомплексні вакцини проти хвороби Гамборо вже давно зареєстровані на ринку України, однак і досі точаться дискусії щодо їхньої ефективності безперервного використання чи застосування в комбінації з живими вакцинами.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Імунокомплексні вакцини складаються з антигену (вірусу), до якого прикріплені антитіла, що забезпечує активацію фагоцитозу макрофагами, дендритними клітинами та, як наслідок, швидку презентацію антигену із залученням MHC-1 та МHC-2 типів.

За введення вакцин такого типу добовим курчатам різко знижується рівень материнських антитіл приблизно з п’ятого дня до певного рівня («пробивного титру»). Надалі це дає змогу вакцинному вірусу проникнути в бурсу, реплікуватися та формувати імунний захист, як живі вакцини.

Вакцинний вірус від імунізованих курей виділяється в навколишнє середовище з фекаліями.

Імунокомплексні вакцини зазвичай належать до типу «середні плюс» із пробивним титром ≥ 700 одиниць, завдяки чому долають рівень материнських антитіл. У разі застосування імунокомплексних вакцин із пробивним титром, нижчим за зазначений, можлива затримка сероконверсії й зниження ефективності гуморального захисту.