Стратегії захисту птиці від мікотоксинів

Захист птиці від мікотоксинів можна може бути прямий і непрямий, пише журнал «Наше птахівництво».

Прямий захист передбачає використання зв’язувальних або біотрансформувальних агентів.

Зв’язувальні агенти ‒ найпоширеніший метод боротьби з мікотоксинами. Однак не всі речовини однаково ефективні проти різних мікотоксинів,

Наприклад: афлатоксини мають пласку структуру та середню полярність ‒ добре зв’язуються глинами. Зераленон ‒ гнучка молекула, що адаптується до різних поверхонь. Фумонізини та трихотецени ‒ великі, полярні молекули, які важко зв’язати. Трихотецени типу А (Т-2 токсин) мають глобулярну форму з епоксидним кільцем ‒ найважчі для адсорбції.

Біотрансформувальні агенти ‒ ферменти чи мікроорганізми, що перетворюють мікотоксини на менш токсичні сполуки. Однак їхня ефективність залежить від специфічних умов: температури, pH, наявності кисню. Оскільки кишківник птиці не  повністю анаеробний, застосування цього методу обмежене.

Непрямий захист підтримує здоров’я птиці через:

• гепатопротектори (захист печінки);

• антиоксиданти;

• посилення бар’єрної функції кишківника;

• допомогу імунній системі.

Важливо, щоб засіб для зменшення негативного впливу мікотоксинів поєднував усі три перелічені стратегії.

Як повідомлялося, мікотоксини зазвичай спричиняють у птиці захворювання з прихованим перебігом.