Як діагностувати актинобацилярну плевропневмонію в свиней
Актинобацилярну плевропневмонію в свиней діагностують за допомогою серологічного дослідження ELISA на наявність антитіл проти APX IV токсину. Виробництво цього токсину є специфічним для Actinobacillus pleuropneumoniae, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Антитіла проти APX IV токсину ‒ завжди постінфекційного характеру. У вакцинованих тварин результат дослідження може бути псевдонегативним. Після позитивного первинного серологічного моніторингу рекомендують завжди проводити серотипізацію.
За гострої форми респіраторного синдрому свиней (PRDC) спостерігають типові клінічні прояви:
‒ раптове захворювання великої кількості свиней;
‒ висока температура тіла;
‒ хворі тварини лежать;
‒ цианоз вух, морди, кінцівок, який поступово переходить на все тіло;
‒ важкі порушення дихання з абдомінальним диханням;
‒ швидка смерть у перші 24-36 годин після появи перших клінічних симптомів;
‒ після загибелі з ніздрів витікає чиста кров зі слизом або кривава піна.
Деякі свині гинуть без видимих клінічних ознак. У стадах із хронічним перебігом захворювання можливо час від часу спостерігати кашель, зниження поїдання корму та знижений приріст. Тварини, що перехворіли на гостру форму респіраторного синдрому свиней і лишилися живими, а також свині з субклінічною формою найчастіше стають хронічними бактеріоносіями, тим самим підтримуючи тиск захворювання в стаді на високому рівні. Тому захворювання в стаді найчастіше перебігає в підгострій чи хронічній формі.
Комплекс респіраторного синдрому свиней ‒ це не лише один збудник Actinobacillus pleuropneumoniae, а й багато інших бактеріальних і вірусних агентів, тому треба розуміти, що діагностування має базуватися на:
‒ анамнестичних даних;
‒ характерних клінічних проявах захворювання;
‒ паталогоанатомічних даних;
‒ лабораторних дослідженнях, які виявлять збудника, його серотип і чутливість до антибіотиків, із можливістю використання серологічних досліджень і ПЛР.
Ґрунтуючись на отриманих даних і серологічному моніторингу стада, можна вирахувати вірогідність появи захворювання, а також планувати ефективну профілактику чи лікування.