Вірус інфекційної бурсальної хвороби (ІБХ, або хвороба Гамборо) поширений по всьому світу. Ендемічне висококонтагіозне вірусне захворювання курей спричиняє великі втрати у птахівництві. Захворювання призводить до імуносупресії, зниження виробничих показників, характеризується високою смертністю птиці, часто без чітких клінічних ознак.
ЗНАТИ ВОРОГА В ОБЛИЧЧЯ
Збудником Гамборо є безоболонковий дволанцюжковий ентеральний РНК-бірнавірус. Він зазвичай уражає молодих курчат у віці 1-6 тижнів. Основним органом-мішенню вірусу є бурса Фабриціуса, де клітинами-мішенями є незрілі IgM+B-лімфоцити.
Щоб запобігти захворюванню, майже всю комерційну птицю вакцинують проти хвороби Гамборо.
У ПОШУКАХ НОВОГО РІШЕННЯ
Наразі проти хвороби Гамборо застосовують живі, імунокомплексні та векторні вакцини. Частка живих вакцин на світовому ринку становить 70–80%, а векторні й імунокомплексні разом обіймають 20–30%.
Кожна з них має свої переваги та недоліки. Зокрема, жива вакцина передбачає ранній захист, водночас вона потребує розведення у питній воді й помилка у співвідношенні препарату та рідини впливає на ефективність захисту.
Застосування векторних вакцин відбувається в інкубаторі під належним контролем, але недоліком можна вважати те, що вірус не поширюється в навколишньому середовищі й імунітет формується доволі пізно. Аналогічна ситуація щодо формування гуморального імунітету спостерігається й в імунокомплексних вакцин, які також застосовують в інкубаторах.
Зазвичай вакцинують батьків, щоб використати ефект материнського імунітету, який є одним-єдиним захистом у перші 2–3 тижні життя курчат. Проте, коли титри материнських антитіл високі, це може заважати вакцинації на фермі. Обрахувати правильні строки не завжди вдається через розбіжності в часі постачань 2–3 різних матеріалів батьківського поголів’я.
Компанія Phibro Animal Health Corporation у пошуках виправлення недоліків, притаманних різним типам вакцин проти хвороби Гамборо, 2016 року, винайшла власне рішення, яке отримало назву МВ-1 (у деяких країнах Європи її маркують як ІВD).
МВ-1 є живою вакциною, що містить штам M.B., адаптований для in-ovo або підшкірної ін’єкції в інкубаторі. Її можна використовувати на всіх типах виробництва: на виробництві курчат-бройлерів, несучок і батьківського стада.
Передбачений спосіб дії МВ-1 такий: коли ми вакцинуємо in-ovo або в 1-й день життя, вірус потрапляє у тіло курчати, його «обгортають» материнські антитіла. Протягом 2-3 тижнів, коли антитіла розпадаються (зазвичай вони живуть 3–3,5 дня в бройлера), вірус заходить у бурсу й реплікує в ній. Після чого протягом 2–4 тижнів формується активний імунітет.
Вивільнення та реплікація вакцинного вірусу в бурсі регулюється індивідуально відповідно до рівня материнських антитіл.
Вакцину МВ-1 можна безпечно застосовувати курчатам із низьким рівнем материнських антитіл (SPF). Навіть такі м’які штами, як Lucart можуть руйнувати бурсу, якщо ми вакцинуємо курчат SPF. Аналогічна ситуація і з вакциною МВ-1. Якщо ми вакцинуємо SPF-курчат, протягом доби бачимо миттєву реплікацію і дуже великі титри в бурсі, а також протягом двох діб спостерігаємо дуже високі рівні у сироватці.
НАУКОВИЙ ПІДХІД
Здавалося б — аналогічні рішення існують уже давно. Але Phibro почала досліджувати, як працює вірус.
Компанія Phibro провела експеримент, розділивши бройлерів на фермі на дві групи. Вивільнення та реплікація вірусу у групі LL (низький рівень MDA) становили 16–17 днів, а вивільнення та реплікація вірусу у групі HL (високого рівня MDA) — 24–26 днів.
У віці 18 і 21 днів рівні вірусу групи LL були значно вищими, ніж у групі HL.
Недостатня для формування потужної відповіді кількість MDA провокує більш раннє вивільнення вакцинного вірусу, реплікацію в бурсі й, внаслідок цього, ранній активний імунітет.
У групі з високими материнськими антитілами, де багато антитіл і де кожне курча формує власний імунокомплекс, вивільнення антитіл та реплікація в бурсі відбуваються пізніше. Відповідно так само пізно виникає активний імунітет.
ДЕ ХОВАЄТЬСЯ ВІРУС
Фахівцям Phibro важливо було зрозуміти: як вірус уникає MDA, де локалізується вакцинний вірус до його реплікації та у які клітини й органи проникає.
Відомо, що IBDV здатний виживати й розмножуватися в макрофагах та інтактних В-лімфоцитах. Можливі місця для пошуку IBDV: кров, бурса, селезінка, тимус.
Щоб це довести, науковці компанії відібрали чотири комерційні групи бройлерів, яких вирощували в ізоляторах. Кожні чотири дні працівники досліджували кров, бурсу, селезінку та тимус птиці й брали сироватку на перевірку антитіл проти Гамборо.
Дослідники побачили, що вірус виявляється на низькому рівні у бурсі тільки з 14 дня життя.
Вірусне навантаження підвищується з 14 по 32 день, а потім незначно, але вірогідно знижується на 36 день. Висока варіація вірусного навантаження (~ дні 18–28), за якою слідує менша варіація на 32–36 дні.
Низьке вірусне навантаження у віці 4 днів іде і знижується до 14 дня життя, щоб нарешті почати збільшуватися ~ 14–18 день. Незначне та слабке зниження на 36 добу. Це доводить, що бурса не є основним місцем находження вірусу.
У крові також практично нульова наявність вірусу будь-якої миті у крові (дуже низькі рівні у віці 18, 28, 32 і 36 днів).
У селезінці вірус виявляють із 4 дня життя та весь час. Ми зрозуміли, що основне місце вірусу, де він є, — це селезінка, але не знали, у яких клітинах.
Застосувавши метод проточної цитометрії, який передбачає сортування активованих флюоресценцій клітин, 70% вірусу дослідники Phibro виявили у незрілих В-лімфоцитах, а 30% вірусу ховалося у мікрофагах селезінки.
Після вакцинації МВ-1 in-ovo або на перший день вірус потрапляє до селезінки в макрофаги або незрілі лімфоцити типу В, там він формує власний комплекс, використовуючи материнські антитіла. Протягом 2–3 тижнів вірус вивільняється з цього комплексу, коли в антитіл відбувається натуральна апоптоза. Далі вірус реплікує в бурсі, вивільняється й формує активний імунітет.
ДОСЛІДНИМ ШЛЯХОМ
Щоб довести безпечність і ефективність вакцини МВ-1, компанія Phibro провела низку досліджень по всьому світу протягом 2016–2022 рр. За шість років у процесі польових експериментів було перевірено майже 600 млн бройлерів. Досліди були проведені в 10 країнах, зокрема, в Польщі, Ізраїлі, Бразилії (найбільшому постачальнику птиці у світі), ПАР, Аргентині, Індонезії, Індії, В’єтнамі й ін. Наразі два експерименти проводять в Україні.
Перевірки відбувалися на всіх типах виробництва. МВ-1 порівнювали з різними імунокомплексами, векторними й живими вакцинами. Дослідження Phibro перевірили незалежні фахівці — результати було опубліковано у визнаних світом наукових журналах.
Порівнюючи МВ-1 з ІКВ інших виробників, помітили, що імунітет після продукту компанії формується на 3–4 дні раніше. А рівень імунітету можна порівняти з таким, як після звичайної живої вакцини, введеної у правильний час.
Аналогічна ситуація по серології, коли порівнювали титри після МВ-1 з титрами після векторних вакцин. Це були тести ІВVet — типові для векторних вакцин. Після МВ-1 спостерігалися набагато вищі титри після тридцятого дня життя.
Після вакцинації МВ-1 спостерігалося покращення економічних результатів, як порівняти з імунокомплексними, векторними або живими вакцинами.
За результатами дослідження в Аргентині відсоток яйцекладки та маса яйця в комерційної несучки після застосування МВ-1 підвищились.
Ураховуючи те, що комерційна несучка є найбільш чутливою до хвороби Гамборо, неправильний підбір вакцини призводить до прямих втрат, МВ-1 може стати вдалим рішенням завдяки ефективності штаму М.В. та одноразовій вакцинації.
Компанія порівнювала титри до 60-го тижня у поголів’ях LH і HL батьків несучки. У віці 60 тижнів титри були на рівні 4 тис. — це хороший рівень для передачі материнських антитіл курчаті.
До того ж МВ-1 не впливає на ефективність інших вакцин або імунну систему птиці за одночасного введення вакцин проти інших хвороб.
Тому, якщо раніше знали про три рішення щодо боротьби з Гамборо, нині з упевненістю можна казати про четверте — МВ-1.
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВАКЦИНИ МВ–1
• Раннє формування імунітету — вакцина ініціює активний імунітет, як тільки пасивний материнський імунітет знижується;
• Індивідуальний початок імунітету — вивільнення вакцинного вірусу індивідуально регулюється відповідно до рівня MDA;
• Груповий імунітет — вакцинний вірус швидко поширюється в поголів’ї (до 6 днів), створюючи груповий імунітет;
• Разова доза — немає потреби в ревакцинації на фермі;
• Широкий спектр захисту — вакцина захищає від будьякої форми польового вірусу IBD;
• Контрольоване застосування вакцини в інкубаторі — вакцину можна застосовувати in ovo або sc в інкубаторі = повний контроль над процесом та ефективністю вакцинації;
• Сумісність — вакцину можна застосовувати одночасно з вакцинами Марека, векторними вакцинами, Нектив Форте, вакциною проти віспи (in ovo) або будь-якою вакциною у вигляді спрею;
• Безпека вакцини — не впливає на імунну відповідь на інші вакцини, що застосовують одночасно або окремо для будь-якого виду курчат.
Наше Птахівництво
