Які особливості загартування озимих зернових

Доведено, що морозостійкість озимих злаків формується за умов сповільнення темпів їхнього росту й переходу рослин у стан спокою та суттєво підвищується внаслідок загартування до низьких температур, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Загартування відбувається у дві фази. Перша – відбувається в умовах інтенсивного освітлення за знижених плюсових температур (вдень – до +10 °С, вночі – близько 0 °С) і помірної вологості.

За таких умов у денні часи в рослинах активно перебігають процеси фотосинтезу, а в нічні в них уповільнюються процеси дихання й росту, що призводить до накопичення розчинних вуглеводів: глюкози, фруктози, сахарози й інших цукрів, що є однією з адаптивних реакцій рослин на дію холоду.

Друга фаза загартування розпочинається за нижчих від 0 °С температур повітря й може відбуватися в рослинах і під сніговим покривом. Під час другої фази відбувається відтік частини води з цитоплазми в між-клітинний простір і значно підвищується концентрація клітинного соку у вузлах кущіння й інших частинах рослин.

У більшості сортів пшениці озимої критична температура вимерзання після загартування на рівні вузла кущіння перебуває в межах –16…– 18 °С. За несприятливих умов зимівлі з інтенсивними відлигами критична температура підвищується й посилюється загроза зрідження посівів і їхнього вимерзання.

Нагадаємо, підвищена вологість ґрунту знижує морозостійкість озимих.