Господарство СТОВ «Дібрівка Агросервіс» уже шостий сезон вирощує органічну ремонтантну малину на 30 га в Київські області.
Плантація, розташована одним масивом, вражає своїм масштабом. На цій площі на збиранні врожаю трудяться сотні людей. Та сотні тонн замороженої малини господарство щорічно відвантажує тільки на експорт, до того ж це українські сорти ягоди, що чудово себе показують.
Організувати виробничий процес, побудувати комплекс шокового заморожування та зберігання і як результат досягти непоганої рентабельності господарству вдалося поступово.
«Тому нам є що розповісти про цей “легкий” бізнес», — з посмішкою каже головний агроном СТОВ “Дібрівка Агросервіс” Юрій Гончарук. Що він і зробив для матеріалу «Садівництва по-українськи».
ПОМІРНО Й ПРОГНОЗОВАНО
«Дібрівка Агросервіс» зробила ставку на давні сорти малини польської селекції — Полісся та Полана й не помилилася. Шість років вони формують господарству експортні партії для Європи.
«Ці сорти випробувано. З ними немає проблем таких, як, наприклад, недобір урожаю або нескінченні болячки, — каже Гончарук. — Зауважте, що у нас органічний ягідник, де нетрадиційна система захисту. За звичайного способу вирощування ти приїхав, побачив якусь проблему — шкідника або хворобу — і накрив препаратом. Органіка так не працює. Тут потрібно розуміти, з чим саме ти матимеш справу».
Сорти, перевірені роками не лише «Дібрівкою» в Україні, дають стабільний урожай, стверджує головний агроном. Наскільки стабільний — вирішуйте самі. На четвертий рік господарство мало 7 т/га. На п’ятий — 6 т/га, але ж літо того року було спекотним. Навіть полив, який є на плантації, не дуже справлявся. Проте нижче цієї планки у 6 т/га господарство ніколи не знижувалося, до того ж не збільшували витрати. Вибрана стратегія господарства дає прогнозований урожай, каже Юрій Гончарук.
«У цей складний час не поспішайте вкладати значні кошти в теплиці з горщиками малини, у залізо, і ще у якісь дорожчі сорти, що коштують від 2 євро за кущ, — розмірковує агроном. — Я не сперечаюся — це перспективно, це може дати великий урожай, але, напевно, такий шлях нині не для нас».
Гончарук наводить приклади, які бачить у колег фермерів: на ремонтантних сортах в органічному ягідництві вони збирають максимум 5 т/га. Можливо, вони щось не доробляють, припускає агроном. Але на сьогодні мінімум 6 т/га органічної малини на експорт за ціни 3–4+ євро — це «Дібрівка» вважає непоганою рентабельністю та досить успішним показником.
ВИЙТИ НА МОРОЗ
За сезон господарство збирає від 180 до 220 т малини. Щоб збути такий обсяг на експорт, не обійтись без потужного комплексу шокового заморожування та зберігання. Його будівництво «Дібрівка» почала з першого року виробництва. Все робили за власні кошти з прибутків, тому спочатку йшли малими кроками, купували тільки те, що могли собі дозволити.
Першим цехом шокового заморожування виробникам слугував звичайний морський контейнер, до якого змонтували два компресори. «У ньому ми могли робити температуру мінус 32 і заморожувати», — каже Гончарук. Згодом побудували нову камеру для «шоку», але старий морський контейнер не відправили на пенсію — зробили з нього камеру попереднього охолодження.
«10 т гарячої від сонця малини, які збираємо за добу, ми не можемо одразу кидати в “шок”, тому контейнер робить свою роботу», — додає агроном.
За шість років «Дібрівка» побудувала великий комплекс, який нині повністю забезпечує переробку, заморожування та зберігання великих обсягів урожаю. Це дві шокові камери: одна може приймати й заморожувати до 5 т продукції.
Для комплексу шокового заморожування обов’язкова сортувальна лінія і склади зберігання: ви не будете завантажувати прямо з лінії у рефрижератори — цей процес треба правильно забезпечити. Сховище, яке спочатку приймало 100 т, згодом збільшили до 300 т, побудували рампу для завантаження. Не завжди малину можна продати відразу, пояснює Гончарук, наприклад, торік господарство мало змогу продавати малину за нормальною ціною до листопада.
А сортувальний стіл у комплексі відносно невеликий — 5 м. За ним працюють шість працівників, проте цього цілком вистачає. Комплекс встигає в середньому до кінця листопада кожного сезону переробити, упакувати й продати весь наявний урожай малини.
На сортувальній лінії люди працюють за температури –5, дістають із шокової камери малину на сортувальний стіл, далі — упакування в гофроящики та на палетах їх складають у камеру зберігання за температури –22 і далі — у вже підготовлені авторефрижератори місткістю в середньому 19 т.
Зібрана малина не має лишатись у полі навіть пару годин, зауважує Юрій Гончарук. Тому робітники відразу завантажують її у 3-тонний авторефрижератор, який працює на плантації. Один водій і вантажник справляються із завданням вивезти з плантації 8–9 т ягоди за зміну у пік збирання.
ПЕРСОНАЛЬНА СПРАВА
Велика ягідна плантація розпочинається з планування всього процесу до найдрібніших деталей. Та перед тим, як завезти саджанці й почати їх закладання, треба ретельно продумати організацію праці на десятках гектарів, упевнені керівники «Дібрівки Агросервіс».
Насамперед подумати про санітарні умови для роботи, впевнений Гончарук, а саме — питну воду, захист персоналу від сонця, бо сезон малини в господарстві триває з кінця червня по початок липня. Звичайно, по всій площі, де працюють люди, мають бути туалети з рукомийниками, а в бригадирів — аптечки.
«Без цих обов’язкових речей не можна виходити в поле й починати будь-яку роботу, а не тільки збирати малину. Це людське здоров’я та життя, а статись навіть у полі може будь-що — випадки були різні», — розповідає агроном «Дібрівки».
Якщо все це зроблено, можна рухатись далі. Виходячи з того, які у вас масштаби виробництва та що ви будете садити, потрібно розуміти, яку кількість робітників вам треба забезпечити всім необхідним. У перші роки господарювання у пік сезону «Дібрівка» наймала 320–360 працівників.
Зрозуміло, набрати таку кількість людей із місцевих удавалося не завжди. Сьогодні вийшло на поле 320, а завтра — всього 250, тому що у всіх є особисті справи — дім, город або інша зайнятість. Аби перестрахуватись, «Дібрівка Агросервіс» почала запрошували робітників з інших регіонів, зокрема, із Заходу України.
«Усі люди добропорядні, і ми з ними добре спрацювались, — каже Гончарук. — Утім, ми розуміли, що перед тим, як завезти людей, треба створити їм належні умови».
Тому власники господарства встановили поряд із плантацією будиночки-побутівки, у яких є кухня, душ, туалет і місце для належного відпочинку. Поруч із тимчасовим житлом зробили окрему свердловину з водою.
Від належних умов не повинна відставати й продумана організація обліку збирання малини, адже вона забезпечить якість роботи працівників, кінцевий результат компанії і справедливу оплату праці персоналу.
Для обліку зібраної ягоди господарство використовує програму МініСофт Урожай. Якщо пояснити просто, то кожному працівнику надають власний штрих-код, який заводять у базу даних, і по ньому збиральник здає ягоду.
«Це не лише полегшує облік урожаю, а й знімає питання на кшталт, чому ви зібрали 3 т врожаю, а не 3,3 т, як записали десь на руці або у якомусь зошиті. В результаті не буде проблем і з нарахуванням зарплат. Бо коли приходять 300 людей по зарплату й у когось не зійшлись 350 г, то ви багато чого цікавого почуєте від нього, чому саме не зійшлось», — посміхається Юрій Гончарук.
Перед збиранням ягоди персонал треба навчити — саме, навчити, а не просто розказати, наголошують керівники «Дібрівки». Наприклад, ви маєте надати чіткі вказівки щодо ступеня зрілості та межі заповнення тари. Кожен рік агрономам і бригадирам господарства все одно доводиться навчати найманих працівників наново, зауважує Гончарук.
«Тому що все одно збирають багато зайвого — починаючи із зеленої ягоди й закінчуючи пагонами, щоб зібрати більший тоннаж, — каже він, — бо зарплата залежить від ваги. Причому навчати треба ледве не кожного ранку: зібрали, розказали, відпустили на плантацію. Тоді не буде проблем і додаткових витрат на сортувальному столі, у кого він є».
КОМБАЙН ВІДПОЧИВАЄ
Збирання малини у «Дібрівці» стартує приблизно 25 липня. Перші п’ять-вісім днів, розповідає головний агроном господарства, вони працюють у такому режимі: за два дні 80–100 людей встигають пройти всі 30 га, а на третій день вертаються на старт. Такого алгоритму цілком вистачає, щоб зібрати нормальну, цілу ягоду, готову для заморожування.
«А не грудкою справа у ящику, коли в заморозку приходить “ляпуха”, бо перестигла малина — це вже грис, а не малина, — каже Гончарук. — Урахуйте, що найманих працівників не цікавить ваш кінцевий результат тоннажу».
У пік збирання врожаю на поле виходять 350 працівників — це той мінімум, щоб закрити всю площу господарства. Тому на кожні 60–70 осіб обов’язково має бути бригадир, наголошує агроном.
«Дібрівка» вирощує поки що тільки ремонтантні сорти малини, але в планах керівників компанії посадити ще й літні. Тому найшвидше деякі ділянки плантації вони будуть пересаджувати. Все це робиться, аби розподілити навантаження на персонал.
«Тобто маючи літній сорт, можна почати збирання з другої декади липня, і доки літні сорти плодоносять, підуть у хід ремонтантні. Таким чином у нас не буде проблеми з пошуком великої кількості людей одночасно», — пояснює Гончарук.
Хтось може подумати: навіщо такі зусилля і чи не простіше на таку велику плантацію купити комбайн, щоб заощадити на робочій силі? Гончарук із цим не погоджується. Бо в «Дібрівки» вже є комбайн і дуже непоганий, але більшість часу він стоїть під навісом біля морозильного комплексу.
«Ви думаєте, що, засадивши правильними сортами велику кількість гектарів і придбавши комбайн за півтора мільйона, ви уникнете проблем? Не уникнете, — впевнений агроном і пояснює свою думку. — Комбайн втрачає 30% урожаю: ягода буде висіти, і все одно потрібні будуть люди, щоб це зібрати. Ба більше, комбайн псуватиме рядки. Не надійтеся на нього. Я не кажу, що така техніка взагалі не потрібна — це вихід для тих, у кого немає можливості привезти й поселити таку кількість людей, придбати побутівки. Ми це змогли».
ОПТИМІСТИЧНЕ СТРИМАННЯ
Урожай малини, який дають 30 га, неможливо продати на свіжій ринок в Україні, впевнені у «Дібрівці Агросервіс», тому стратегія компанії — продаж замороженої малини на зовнішні ринки. Там і ціна, що задовольняє, і є клієнти, які залюбки беруть українські сорти, що непогано пристосовані для заморожування й подальшої переробки.
«Наша компанія експортувала малину до Польщі, це фірма POLKO, і маємо непоганий результат, — розповідає Гончарук. — Умови нашого контракту 70 : 30 (тобто 70% цілої малини, 30% — битої). Ми могли б давати й кращі результати — все залежить від року. Минулий рік був залитий дощами, тому 70 : 30, а були роки, коли ми робили і 80 : 20. На таку малину вища ціна і, як результат, краща рентабельність».
Фермери, які в сезоні 2022 року вирощували літню малину та деякі осінні сорти, зібравши врожай у липні-серпні, змогли його вигідно продати, додає аграрій ще один аргумент на користь свого напряму. Проте він застерігає від зайвого оптимізму, адже сьогодні з’явилося багато фермерів, що прагнуть вирощувати малину. Мовляв, не треба думати, що з ягодою буде все швидко та легко, адже за прогнозами експертів ринку валовий збір малини швидко зростає, відповідно, ціни на малину протягом найближчих років знижуватимуться, більше з тим — очікується значне просідання ціни.
«Я вважаю, рахувати експорт ягоди потрібно не роками, а спостерігати за сезонами, — резюмує агроном «Дібрівки Агросервіс». — Тому в кількісному вимірі в сезоні-2023 експорт малини зросте, а от у вартісному, майже впевнений — впаде. Тобто галузь переживатиме ціновий шок — ціна на ягоду падатиме швидше, ніж більшість на ринку думає. Утім, не треба цього боятися — треба працювати».
Садівництво по-українськи
