Збудник псевдомонозу значно поширений у навколишньому середовищі

Джерелом псевдомонозу є хвора й перехворіла птиця. Збудника хвороби – псевдомонади – найчастіше виділяють із легень, суглобів, рідше з печінки, серця, кісткового мозку курчат, а також із ділянок запалення в підшкірній клітковині.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Захворюванню птиці сприяють сильні стреси, понижена резистентність, а також низка супутніх вірусних і бактеріальних інфекцій.

Збудником псевдомонозу є Pseudomonas aeruginosa, у загиблих ембріонів індиків виявили Pseudomonas fluorescens. Від курей, уражених респіраторними захворюваннями, виділяється Pseudomonas stutzery. Pseudomonas aeruginosa за певних умов спричиняє захворювання в людей: за недотримання правил особистої гігієни під час догляду за хворою птицею, розробці тушок інфікованої птиці, споживання інфікованих продуктів птахівництва, а також через інфікований інвентар, предмети особистої гігієни тощо.

Псевдомонади значно поширені в навколишньому середовищі: у ґрунті, воді, на рослинах, у шлунково-кишковому тракті людини й тварини. Можуть перебувати в біоплівці, існувати у вигляді окремої бактерії, що рухається за допомогою джгутика. Вони здатні тривалий час зберігатися в навколишньому середовищі.

Бактерії розмножуються за температури від +4 °С до +42 °С. У воді, ґрунті й на поверхні зберігаються понад рік. Дуже стійкі до більшості антибіотиків, зокрема тетрациклінового, пеніцилінового ряду та широкого спектра дії. Проте чутливі до антибіотиків групи фторхінолонів.

Інфекція передається через забруднені псевдомонадами корми, особливо тваринного походження, воду. Важливою ланкою в епізоотичному ланцюзі є інкубаторій, де не проведено належним чином ветеринарно-санітарні заходи після закінчення технологічного циклу інкубації.

Крім того, можливе поширення збудника через інфікований інвентар, гризунів, синантропну й дику птицю тощо.

Як повідомлялося, захворюваність і летальність за псевдомонозу у птиці можуть сягати 100%.