На осінь будемо мати багато овочів низької якості
Уже нині можна говорити про те, що овочів цього року матимемо достатньо, але вони будуть переважно середньої і нижче середньої якості. Для споживачів така ситуація цілком прийнятна, а от у виробників знову будуть проблеми, бо ж заробити на овочах вони нормально не зможуть.
Звідки такий прогноз? На мою думку, проблема в тому, що в овочівництві працює доволі багато напіваматорських господарств. Їм складно перейти на професійний рівень, бо ж бракує ресурсів: фінансових, технічних, людських. А програм для підтримки саме цього сегмента овочівників, на жаль, немає. Мова не лише про гроші, а й про підтримку в організаційних, земельних, збутових питаннях. Адже аматори й напіваматори – це найрухливіший і водночас найвразливіший сегмент овочівництва. І треба всіляко сприяти тому, щоб вони ставали професійними, щоб продукція, яку вони виробляють, була якісною.
На скорочення обсягів овочівництва свого часу вкрай негативно вплинули високі ціни на зерно. Фермери не бачили сенсу морочитися з трудомісткими і капіталомісткими овочами, натомість переорієнтувалися на технічні й зернові культури. Внаслідок цього за останні роки кількість колег-овочівників у нашому регіоні, та й по всій Україні, істотно зменшилася.
З огляду на високі ціни на овочі в останньому сезоні дехто намагається повернутися в цей сегмент, висівати цибулю або моркву. Але культури ці доволі складні, для успіху з ними потрібен досвід, тож багато хто зупиняється на стадії самої лише ідеї і повертається до зернових. Наскільки мені відомо, є цікавість до овочівництва у кількох холдингів, однак вони це сприймають як «пробу пера», адже планують працювати на орендованій техніці, тобто не ризикують робити в цей напрям одразу значні інвестиції.
Окупація південних регіонів України, які спеціалізувалися на овочівництві, стала великою проблемою в усіх сенсах. Водночас для овочівників центральних, західних і північних регіонів — це своєрідне вікно можливостей. Їх варто використовувати.
На мою думку, овочівництво має бути локальним. Що тісніший зв’язок між виробником і споживачем, тим краще для обох сторін. Бо споживач передусім хоче отримувати якісні, свіжі овочі зі свого регіону. Не кажучи вже про те, що нині логістика неймовірно дорога, тож локальне виробництво вирішує одразу кілька питань.
Щодо нашого господарства, то ми лише починаємо роботи на овочевому клині. Стартувати раніше не давала змоги погода.
Оскільки ми взяли на себе мобілізаційне завдання, дещо розширимо площі під овочами. У цілому посадимо до 5 га моркви і столових буряків, до 3 га картоплі, також традиційно будемо сіяти цукрову кукурудзу на 1,5 га та невелику ділянку відведемо під овочевий мікс: посадимо трохи солодкого перцю й томатів. Крім того, уже кілька років поспіль ми висаджуємо з розсади невелику ділянку кавунів.
Теоретично ми могли б відвести ще більші площі під овочі, але не певні, що зможемо вчасно їх зібрати і якісно зберегти. А вірогідність того, що овочі доведеться зберігати, доволі висока, адже, повторюся, ринок з високою імовірністю буде насичений не дуже якісною продукцією.
Крім того, мусимо тверезо оцінювати можливості залучення найманих працівників і розраховувати передусім на власні сили, на постійних працівників. Повномасштабне вторгнення спричинило істотні міграційні процеси, багато людей із села виїхало, багатьох чоловіків мобілізували, тож збільшувати посадки трудомістких культур вкрай ризиковано.