Витрачати кошти на старі засоби біобезпеки – велика розкіш
До початку великої війни чимало свинарських підприємств уже виходило на вищий щабель у справі біобезпеки. Прийшли молоді спеціалісти, які готові були запроваджувати нові технології, яких і вимагає сучасне обладнання свиноферм.
Та останній рік ми спостерігаємо, що деякі власники господарств почали економити на статті дезінфекції, фактично змушуючи фахівців повертатися до старих, малоефективних методів.
Хоча з розв’язанням широкомасштабної війни рф хвороби свиней нікуди не поділися, епізоотична ситуація в Україні досі неблагополучна. Так, час від часу ми дізнаємося про спалахи АЧС. Окрім цього, є й інші небезпечні захворювання, які завдають значних збитків свинарям.
Тим часом ринок дезінфекції не стоїть на місці і розвивається. Так, зараз доступні нові технології, які зменшують використання дороговартісного обладнання для заходів із біобезпеки. До прикладу, газація сьогодні можлива не за допомогою дорогих аерозольних генераторів, а з використанням димових шашок.
За правильного використання нові технології не завдають збитків господарству. Ба більше, вони заощаджують час спеціалістів, який можна приділити іншим важливим ділянкам на виробництві. Звичайно, потрібно виходити з потреб кожного конкретного господарства, і вже під нього налаштовувати будь-яку нову технологію.
Ми налаштовані на європейську технологію, бо в свинарстві України широко впроваджуються європейські технології вирощування: данську, французьку, польську. До того ж ми всіляко намагаємося мінімізувати людський чинник, бо часто це обертається збитками для власника.
Сьогодні це велика розкіш – витрачати кошти на старі засоби біобезпеки, ефективність яких у кращому разі до 50%. Тобто ймовірність виникнення проблеми на свинокомплексі фактично 50/50… Навряд чи це привід для впевненості щодо захищеності стада.
Часто свиногосподарства не приділяють належної уваги зовнішній біобезпеці, концентруючись на внутрішній. Хоча вони нероздільні, як інь і ян. Чимало хвороб заносяться на свиноферму саме ззовні. За моїми спостереженнями, десь 50% господарств все ж таки покладаються на випадок у питанні зовнішньої біобезпеки: пронесе. Та не пронесе! Якщо зараз усе чудово, то це до певного моменту… Інтенсивність тваринництва нині настільки висока, що наївно мислити такими категоріями. А вчитися на своїх помилках дуже дорого.
Нині розвиток свинарства набирає обертів, усе більше гравців хочуть бути причетними до цього бізнесу. Особливо багато учасників у сегменті відгодівлі. А це означає, що тварин купують із різних репродукторів – залежно від ціни, наявності у постачальника тощо. Тому найперше вилазять хвороби якраз у відгодівельниках. Потім – на репродукторах, з яких усе й заноситься.
А ще є така ланка між відгодівельниками й репродукторами, як перевізники. Їхній вклад у справу поширення збудників хвороб усією Україною важко переоцінити. Тому легковажність щодо зовнішньої біобезпеки (до неї і відноситься дезінфекція автотранспорту, який заїжджає на територію свиноферми) – як граната з чекою. То чи треба так ризикувати?